Постанова № 75903602, 14.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2018 року м. Дніпросправа № 804/2474/18

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Лукманова О.М.,

суддів: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.,

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року (суддя Рябчук О.С., м. Дніпро, повний текст постанови складено 18.06.2018 року) у справі № 804/2474/18 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2018 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 20.02.2018 року № 56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, викладені висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначила, що оскільки рішення № 56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік» було прийнято 20.02.2018 року, тому за правилами податкового та бюджетного законодавства може регулювати сплату податку на нерухоме майно за 2019 рік. Апелянт вказував, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, про те, що порядок сплати податків встановлюється не лише норами ПК України, стягнення податку на думку суду першої інстанції не може залежати від рішень рад територіальних громад. Апелянт вказував, що відповідно до п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів, що містять положення щодо внесення змін до Кодексу, та/або які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства. Апелянт вказував, що Закон України, який передбачає незастосування правила п. 12.3 ст. 12 щодо дії рішень місцевих рад щодо становлення податків і зборів, створює колізію між законами, при вирішенні якої перевага надається тому закону, який прийнятий без порушень встановленої процедури. У разі наявності різних понять та термінів сплати податків, до спірних правовідносин слід застосовувати правила Податкового кодексу. Апелянт вказував, що рішення Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області порушило вимоги діючого законодавства, а саме, відбулась зміна протягом бюджетного року, що становить один календарний рік, ставки податку. Апелянт вказував, що суд першої інстанції не врахував той факт, що рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків і зборів приймаються до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України від 07.12.2017 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» у п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тобто редакція статті 12 Податкового кодексу України в редакції вищевказаного Закону - визначає повноваження, зокрема виключно, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів, і її додержання, як і додержання інших норм податкового законодавства. Суд першої інстанції вказував, що належне виконання обов'язку зі сплати податків і зборів є складовою функціонування податкової системи та надходження коштів до бюджету держави, яке здійснюється, в тому числі, і через органи місцевого самоврядування. В діях відповідача не вбачається зміна режиму оподаткування, на що посилається позивач, оскільки рішенням Першотравневська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області встановила ставки вже запровадженого з 01.01.2015 року податку змінивши їх розмір.

Встановлено, що постановою Центральної виборчої комісії від 18.08.2017 року №164 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 29.10.2017 року» призначено перші вибори Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Початок повноважень депутатів Першотравневської сільської ради визначено 20.11.2017 року з прийняттям рішення першої сесії сьомого скликання №01-01/VI. Першотравневська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області почала діяти з 20.11.2017 року.

Відповідно до матеріалів справи, 20.02.2018 року Першотравневською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 56-04/VI яким установлено на території Першотравневської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатку 1 та пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України за переліком згідно додатку 2. У рішенні вказано, що воно набирає чинності з 01.03.2018 року.

Відповідно до матеріалів справи, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» маючи нерухомість на території Першотравневської сільської ради подало 13.02.2018 року до Нікопольської ОДПІ податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в якій визначено розмір податку на 2018 рік у розмірі 648,98 грн. 19.03.2018 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» подало до Нікопольської ОДПІ уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в якій визначено розмір податку на 2018 рік у розмірі 1009,68 грн., з урахуванням рішення сільської ради від 20.02.2018 року № 56-04/VI.

Колегія суддів вказує, що предметом у спорі є відповідність рішення Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 20.02.2018 року № 56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік» податковому законодавству. Позивач не оскаржує процедуру прийняття рішення та повноваження сільської ради щодо встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Поряд з тим, згідно п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно п. 266.1, пп. 266.4.2 п. 266.4, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п. 12.3, п. 12.4, п. 12.5 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів. До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Варто вказати, що п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Однак, пунктом 4.4. ст. 4 ПК України також визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Не дивлячись на передбачену незмінність правил нарахування податків та зборів, їх розмір, протягом бюджетного або календарного року, може бути встановлено сільським, селищним, міським радам та радами об'єднаних територіальних громад, без обмеження строком та обмеженням додатковими приписами.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 року» відповідності до п.1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності 01.01.2018 року.

Колегія суддів зазначає, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком, розмір та порядок сплати якого встановлюється місцевою радою, у даному випадку Першотравненвською сільською радою Нікопольського району. Рішенням від 20.02.2018 року № 56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік» розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлено відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до норм ст. 12 ПК України рішення міської ради підлягає застосуванню у наступному періоді що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Передбачено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Законодавцем при зміні правил нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки було завчасно внесено зміни до ПК України, передбачено випадки використання рішень міських рад при розрахунку місцевого податку.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» не встановлює окремий від Податкового кодексу України порядок оподаткування, нормами Закону встановлюється строк можливого прийняття міськими радами рішень.

Відносно твердження позивача щодо не оприлюднення Першотравневською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області свого рішення від 20.02.2018 року № 56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік», колегія суддів вказує, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» 19.03.2018 року було відкориговано податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням прийнятого 20.02.2018 року сільською радою рішення № 56-04/VI, що свідчить про обізнаність позивача про його ухвалення та про його зміст.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його позовні вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2474/18 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Суддя-доповідач: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова