Постанова № 75903544, 14.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4068/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Сокальського районного суду Львівської області від26.03.2018 року (рішення ухвалене у м. Сокаль судом у складі головуючого судді Фарина Л.Ю., повний текст судового рішення виготовлено 04.04.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Львівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дій,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Львівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дій.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він проходив військову службу у період з 15.10.1981р. по 05.11.1983р., та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістані з 21.12.1981р. по 14.04.1983р. Відповідно до довідки МСЕК в лютому 2015 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми отриманої при виконанні обов’язків військової служби в країнах, де велися бойові дії. Про причини та обставини поранення позивача свідчить акт судово-медичного дослідження №239 від 31.01.2005р. де зазначено, що рубці на тілі могли виникнути від дії вогнепальних відламкових поранень в період 1982 року, під час проходження військової служби. Набувши право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач у липні 2017 року звернувся до Львівського обласного військового комісаріату з заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах , де велися бойові дії. Згідно п.12 протоколу №87 від 18.08.2017р. Міністерство оборони України прийняло рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивача встановлено до 01.01.2014р., тому у нього немає права на отримання одноразової грошової допомоги. Просила позов задоволити.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від26.03.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано п.12 протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 18.08.2017р. №87. Зобов’язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи, в зв’язку настанням інвалідності внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Львівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги. Встановлено судовий контроль за виконанням даного судового рішення, зобов’язавши Міністерство оборони України в місячний термін після набрання рішенням законної сили надати до Сокальського районного суду Львівської області звіт про виконання рішення.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Міністерство оборони України. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в період з 15.10.1981р. по 05.11.1983р., в тому числі брав участь в бойових діях в Республіці Афганістан з 21.12.1981р. по 14.04.1983р. (довідка від 25.05.2005р. Сокальського об’єднаного РВК Львівської області).

Довідкою виданою на ім’я ОСОБА_2 від 04.04.2005р. з військової частини ПП 71205 відомо, що позивач отримав поранення в черевну порожнину у 1982 році.

Висновком судово-медичного дослідження №239 встановлено, що у гр. ОСОБА_2 виявлено 7 рубців, які являються слідами загоїних ран у минулому, характер та ступінь вираженості яких вказують на те, що вони утворилися давно та могли виникнути від ді вогнепальних відламкових поранень за період з 1982р. під час проходження військової служби (Акт судово-медичного дослідження №239 від 28.01.2005р.).

Як вбачається з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серією 10 ААВ №875188 від 13.02.по 18.03.2015р. при повторному огляді ОСОБА_2 встановлено ІІІ група інвалідності, внаслідок поранення отриманого при виконання обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку.

За зверненням позивача ОСОБА_2 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Згідно п.12 з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №87 від 18.07.2017р. повідомлено про відсутність підстав на одержання одноразової грошової допомоги «враховуючи, що ОСОБА_2 був звільнений з військової служби до набуття чинності ЗУ №328-V від 03.11.2006р., яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01ю01ю2014р., тобто до набуття чинності ново редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він не має права на одержання одноразової грошової допомоги».

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній на час виникненнях спірних правовідносин) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні, (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(далі - Закон) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 №168 "Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби" у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

Відтак, відповідну пропозицію щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби. За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає рішення (позитивне або негативне).

Згідно ст.. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Наведена позиція узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18.11.2014 року по справі № 21-466а14; та 20.03.2018 року справа №296/9364/16.

Відтак, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до Порядку № 975, оскільки таке право не пов'язується з часом звільнення його з військової служби, а пов'язується з фактом і часом встановлення йому інвалідності як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби та незалежно від часу настання інвалідності.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26.03.2018 року у справі №454/3004/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 15.08.2018 року