Рішення № 75903314, 15.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 р. № 820/2991/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Козир В.М.,

за участю:

представника позивача - Мясоєдова Р.Б.,

представника відповідача - Кудіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Стабіна" (м. Харків, вул. Дванадцятого Квітня, 1-А) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Стабіна" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00000091412 від 19.01.2018 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем- податок на додану вартість в сумі 203458,75 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00000101412 від 19.01.2018 щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 32543,0 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області на підставі направлень №11488 та 11489 від 20.12.2017 та наказів від 06.12.2017 №7516. від 18.12.2017 року №7915 у період з 20.12.2017 по 26.12.2017 була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Стабіна» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом - покупцем ТОВ «Полісся-2016» (податковий номер 40771310) за грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 49/20-40-14-12-11/23919929 від 04.01.2018 з висновками про порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 та п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, підпунктів 1 і 2 п.3 розділу V Порядку заповнення в подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, що сталися внаслідок ненарахування податкових зобов'язань при використанні товару в операціях, що не є господарською діяльністю (а.с.18-31).

19 січня 2018 року контролюючим органом було винесено податкові повідомлення рішення № 00000091412 та №00000101412, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203458,75 грн., у тому числі основний платіж 162767,00 грн. та штрафні санкції 40691,75 грн., а також зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 32543,00 грн. (а.с.32-33).

За результатами розгляду скарги № 12212/6/99-99-11-01-01-25 від 06.04.2018 ТОВ «НВП «Стабіна» 12.04.2018 ДФС України прийнято рішення, яким залишені без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000091412 та №00000101412 від 19.01.2018 (а.с.76-85).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу при проведенні перевірки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2016 між ТОВ «НВП «Стабіна» та ТОВ «Полісся-2016» було укладено договір постачання № 1, на підставі якого позивач в період грудня 2016 року, січня та лютого 2017 року здійснив поставку на адресу ТОВ «Полісся-2016» газу скрапленого на загальну суму 1171864,3 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 195310,5 грн., що підтверджується відповідними накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.41, 45-67).

Оплата ТОВ «Полісся-2016» проведена через розрахунковий рахунок в повному обсязі (а.с.69).

Доставка товару здійснювалась автотранспортом, який належить ФОП ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, на підставі угоди про надання транспортних послуг (а.с. 72-76).

Факти поставок газу скрапленого на адресу ТОВ «Полісся-2016» підтверджується видатковими накладними (а.с.43-38).

Перевезення газу скрапленого на адресу ТОВ «Полісся-2016» підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт по наданню авто-послуг (а.с.72-75).

Акцизні накладні, які містяться в матеріалах справи підтверджують поставку газу скрапленого на адресу ТОВ «Полісся-2016» (а.с.68-69).

Також, в справі міститься нотаріально засвідчений акт звіряння взаємних розрахунків від 01.11.2017 між ТОВ «НВП «Стабіна» та ТОВ «Полісся-2016» (а.с.70).

На дату виникнення податкових зобов'язань ТОВ «НВП «Стабіна» складено податкові накладні з дотриманням умов щодо їх реєстрації з електронним підписом керівника підприємства та реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.86-87).

Сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 195310,5 грн., що виникли за рахунок реалізації газу скрапленого на адресу ТОВ «Полісся-2016» відображена в деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «НВП «Стабіна» з періоди грудня 2016 та січень-лютий 2017 року.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач керувався висновками посадових осіб, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Полісся-2016» п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 та п.п. «Г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, підпунктів 1 і 2 п.3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Відповідно до п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, об'єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ платником податків визначається за даними бухгалтерського обліку господарських операцій та за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Полісся-2016» (податковий номер 40771310).

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ НВП «Стабіна» виконані умови для формування податкового кредиту по вищевказаним договорам.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення №00000091412 від 19.01.2018 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем- податок на додану вартість в сумі 203458,75 грн.; та №00000101412 від 19.01.2018 щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 32543,0 грн. підлягають скасуванню.

Щодо доводів адміністративного позову про порушення, допущені посадовими особами контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Статтею 81 Податкового кодексу України встановлені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При цьому слід враховувати, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

В даному випадку, перевірка стосовно позивача проведена. Позивачем було допущено посадових осіб відповідача до перевірки, що підтверджується атом перевірки № 49/20-40-14-12-11/23919929 від 04.01.2018.

Питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії (рішення) якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, передбачене пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, ст. 79 ПК України право контролюючого органу на проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача на підставі наказу є реалізованим, та даний наказ після проведення перевірки вичерпав свою правову дію, оскільки є виконаним, а тому не є юридично значимим для позивача.

При цьому, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю. Водночас, допуск до виїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на те, що відповідач фактично реалізував право на проведення перевірки, за результатами якої складено акт, то правові наслідки наказу є вичерпаними, не призводять до правових наслідків відновлення порушеного права позивача.

Крім того, акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника. Крім того, висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника.

З огляду на викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.5-10, 72, 73, 74, 77, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Стабіна" (м. Харків, вул. Дванадцятого Квітня, 1-А) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00000091412 від 19.01.2018 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 203458,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00000101412 від 19.01.2018 щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 32543,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Стабіна"(код ЄДРПОУ 23919929) сплачений судовий збір у розмірі 3465,04 грн. (три тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень 04 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.08.2018.

Суддя В.В. Єгупенко