Постанова № 75903272, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/917/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю., Файдюка В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (повний текст виготовлено 25 вересня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин Егерзунд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин Егерзунд», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2016 року № 0003761406.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що факт допущеного позивачем порушення засвідчується даними карток рахунку 3721 за період з 27 грудня 2015 року по 21 вересня 2016 року та оборотно-сальдовою відомістю по цьому ж рахунку за 2016 рік.

01 червня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останній підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, з 21 вересня 2016 року по 23 вересня 2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено Акт від 23 вересня 2016 року, яким встановлено порушення позивачем п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

04 грудня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0003761406, яким визначено позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 у розмірі 134 500 грн. (що становить 25 % від загальної суми коштів, виданих під звіт без звітування, - 538 000 грн.).

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 21 лютого 2017 року № 3538/6/99-99-11-03-01-25.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав, що у випадку повернення коштів виданих під звіт без використання, відповідні графи для заповнення в формі Звіту відсутні, а операції з видачі розмінної монети в межах однієї каси господарської одиниці не є операціями з видачі коштів під звіт на відрядження або на господарські витрати.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення є встановлення відповідачем факту видачі відповідним особам готівкових коштів під звіт з каси підприємства без звітування ними у встановленому порядку за раніше отримані під звіт кошти. А сааме, підзвітна особа ОСОБА_2 в період з 04 січня 2016 року по 18 вересня 2016 року отримала під звіт готівкові кошти на загальну суму 268 000 грн., при цьому остання не відзвітувалась у встановленому законодавством порядку за раніше отримані під звіт суми готівкових коштів у розмірі 2 000 грн. (ці кошти були отримані в касі підприємства 27 грудня 2015 року за видатковим касовим ордером № 1021). Аналогічно підзвітна особа Кулініч Л.М. в період з 30 грудня 2015 року по 21 вересня 2016 року отримала під звіт готівкові кошти на загальну суму 270 000 грн., при цьому остання не відзвітувалась у встановленому законом порядку за раніше отримані під звіт суми готівкових коштів у розмірі 2 000 грн. (ці кошти були отримані в касі підприємства 29 грудня 2015 року за видатковим касовим ордером № 1025). За результатами перевірки даних карток рахунку 3721 за період з 27 грудня 2015 року по 21 вересня 2016 року та оборотно-сальдової відомості по рахунку 3721 за 2016 рік, авансових звітів перевіряючі дійшли висновку, що загальна сума виданих відповідним службовим особам готівкових коштів під звіт з каси підприємства без звітування ними у встановленому законом порядку (а саме: шляхом складання звіту про використання коштів виданих на відрядження або під звіт) за раніше отримані під звіт кошти складає 538 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, яка займає на товаристві посаду старшого касира, 27 грудня 2015 року видано готівкові кошти у сумі 2 000,00 грн. в якості розмінної монети на підставі видаткового касового ордера № 1016 від 27 грудня 2015 року. Вказані грошові кошти в якості розмінної монети внесено до РРО з фіскальними номерами ФН3000066820, ФН3000054830, ФН 300054827 і ФН 3000054834 операцією «службове внесення», що зафіксовано у Z-звітах по вказаним РРО за 27 грудня 2015 року. У кінці робочого дня, відповідні грошові кошти (розмінна монета) було вилучено ОСОБА_4 із вказаних РРО операцією «службове вилучення», що підтверджується відповідними службовими документами цих РРО №№ 4247, 8348, 12633 та 8992. Вказані грошові кошти (вилучена із РРО розмінна монета), того ж дня, 27.12.2015, повернуті у касу підприємства на підставі прибуткового касового ордера № 1745 від 27 грудня 2015 року.

В аналогічному порядку ОСОБА_3 29 грудня 2015 року видано готівкові кошти у сумі 2 000,00 грн. в якості розмінної монети на підставі видаткового касового ордера № 1020 від 29 грудня 2015 року. Вказані грошові кошти в якості розмінної монети було внесено операцією «службове внесення» до РРО з фіскальними номерами: ФН3000066820, ФН3000054830, ФН 300054827, ФН 3000054834, що зафіксовано у Z -звітах по вказаним РРО за 29 грудня 2016 року. Відповідні грошові кошти вилучено із зазначених вище РРО, що підтверджуються відповідними службовими документами №№ 4262, 8377, 12660 та 9018. 29 грудня 2015 року грошові кошти, які було отримані Кулініч Л.М. в якості розмінної монети повернуто у касу на підставі прибуткового касового ордера № 1755 від 29 грудня 2015 року.

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти було внесено до РРО в якості розмінної монети операцією «службове внесення», що зафіксовано у Z -звітах по вказаним РРО. У той же день кошти повернуто у касу на підставі прибуткового касового ордера.

Відповідно до п. 6 розд. ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року № 417, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1616/24148, внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Отже, видача та повернення у той же день коштів, як «розмінної монети», виключає можливість застосування штрафних санкцій, що передбачені абз. 5 ст. 1 указу Президента України № 436/95, оскільки операції з видачі розмінної монети в межах однієї каси господарської одиниці не є операціями з видачі коштів під звіт на відрядження або на господарські витрати (виробничі потреби, виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт).

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявності у діях позивача порушень п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин Егерзунд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 15.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді А.Ю. Кучма, В.В. Файдюк