Рішення № 75903114, 16.08.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 р. № 814/1173/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54058 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання неправомірною та скасування податкової вимоги від 06.03.2018 № Ф-14990-17,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) щодо нарахування позивачеві єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 8 448 грн.;

визнати нечинною та скасувати вимогу Управління про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-14990-17 від 06.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 вказала, що вона є пенсіонером за віком, тому, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (надалі – Закон № 2464), звільнена від сплати за себе єдиного внеску. Помилкове самостійне визначення у звіті за 2017 рік суми внеску (за відсутності можливості внесення до такого звіту змін, суть яких полягає в «анулюванні» зобов’язання), на думку позивача, не є законною підставою для відповідача вимагати сплати боргу.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 45-47) Управління вказало, що позивач самостійно визначила базу нарахування єдиного внеску та у встановлені строки суму зобов’язання не сплатила. Наявність недоїмки стала підставою для надіслання податкової вимоги на суму. Також відповідач зазначив, що затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 «Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення відповідного звіту є страхувальник, та не передбачено виправлення подібної помилки. Надсилаючи позивачеві вимогу про сплату боргу з єдиного внеску, Управління діяло відповідно до затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_1 вимоги позову підтримала, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд

В С ТА Н О В И В:

Позивач, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 02.01.2013, з 2013 року є пенсіонером за віком (арк. спр. 8).

31.05.2016 позивач була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця і є платником єдиного податку (2 група), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 9-10) та витягом з Реєстру платників єдиного податку (арк. спр. 11).

02.02.2018 позивач подала «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2017 рік, в якому вказала суму – 8 448 грн. (арк. спр. 23-25).

06.03.2018 Управління надіслало позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 14990-17 на суму 8 448 грн. (надалі – Вимога, арк. спр. 17).

12.03.2018 позивач звернулася до відповідача із запитом про можливість скасування помилкового звіту, посилаючись при цьому на відсутність у нею обов’язку щодо сплати єдиного соціального внеску (арк. спр. 12).

Листом від 29.03.2018 № 4401/10/14-29-13-01-24 Управління повідомило позивача про необхідність сплати вказаної вище суми (арк. спр.13-15).

Рішенням від 26.04.2018 № 6108/Ш/99-99-11-02-02-25 ДФС України відмовила позивачу у задоволенні скарги (арк. спр. 16, 18-19).

Листом від 26.04.2018 № 6333/10/14-29-17-23 Управління повідомило позивача про незадоволення її заяви про відкликання Вимоги (арк. спр. 20-22).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як вказано в пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є зокрема пенсіонерами за віком. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Факт добровільної участі позивача у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідач не довів.

Відповідно, позивач не мала у 2017 році обов’язку щодо сплати єдиного внеску (не була платником), і факт помилкового подання нею звіту статусу ФОП ОСОБА_1 у контексті Закону № 2464 не змінив.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав вимагати сплати позивачем суми 8 448 грн., незважаючи на те, що ця сума була визначена ФОП ОСОБА_1 самостійно.

Нарахування зобов’язання, що не відповідає Закону № 2464, тягне за собою протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) за цим зобов’язанням, тому суд визнав обґрунтованими вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування Вимоги.

Оскільки суму єдиного внеску за 2017 рік визначила позивач, а не відповідач, позовні вимоги в часині визнання протиправними дій Управління щодо нарахування позивачеві єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 8 448 грн. задоволенню не підлягають.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54058, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 № Ф-14990-17.

3. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо нарахування фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 8 448 грн. відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54058, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений платіжною квитанцією від 10.05.2018 № 35.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна