Рішення № 75902790, 15.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3381/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Катаєвої Е.В.,

за участю: секретаря - Балабан М.К,,

позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (65042 м. Одеса, вул. 7-а Пересипчька, 14-а) до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області (65102 м. Одеса, 1-а Сортувальна,36-г, код ЄДРПОУ 41405348), третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (65014, м.Одеса, Лідерсівський бульівр,3Б, код ЄДРПОУ 41322052) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (а.с. 22-24) звернувся ОСОБА_1 до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області (далі Другий Відділ ДВС), третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (далі Управління), у якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 19.06.2018 року ВП №56636190 про відкриття виконавчого провадження.

Позивач зазначив, що 15.11.2017 року Управлінням прийнято постанову №319 по справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 гривень, в який зазначено, що у разі несплати у встановлений ст.308 КУпАп строк, підлягає стягненню штраф в розмірі 272,00 гривні. Постанова №319 від 15.11.2017 року ним отримана в грудні 2017 року, штраф не був оплачений в зв’язку з відрядженням.

19.06.2018 року державним виконавцем Другого Відділу ДВС ОСОБА_4 винесено оскаржувану постанову, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приписами ст.303 КУпАП та ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені строки давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та строки пред’явлення виконавчих документів до виконання.

Відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Згідно ч. 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відповідно до ч.2 зазначеної статті, строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, державний виконавець Другого Відділу ДВС зобов’язана була прийняти постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у відповідності до п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з пропуском тримісячного строку пред’явлення до виконання зазначеної постанови №319, виданої 15.11.2017 року Управлінням, оскільки тримісячний строк для пред’явлення до примусового виконання постанови Управлінням №319 від 15.11.2017 року сплинув 16.02.2018 року.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року позов прийнятий до розгляду та відкрите провадження у справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ.

Позивач у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Додатково зазначив, що він дійсно не заперечував проти законності постанови про накладення на нього штрафу, але у зв’язку з від’їздом у відрядження не сплатив його своєчасно та був обізнаний, що його викликає державний виконавець, він зобов’язаний буде сплатити штраф у подвійному розмірі. Проте він викликаний не був та згодом забув про наявність постанови про накладення на нього штрафу. Між тим, по спливу майже півроку отримав постанову державного виконавця про відкриття провадження. Ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження він не міг у зв’язку з відсутністю на робочому місті державного виконавця, з яким намагався зустрітись та з’ясувати обставини відкриття виконавчого провадження. Звернувся до суду за захистом своїх порушених прав суб’єктом владних повноважень. Також позивач зазначив, що в матеріалах виконавчого провадження (при ознайомленні з матеріалами він їх сфотографував) знаходиться скарга Управління від 23.05.2018 року на дії державного виконавця, який повернув постанову Управлінню без виконання. На вказаній скарзі наявна резолюція «ОСОБА_5 прошу розглянути до 08.06.18». Інших документів щодо розгляду вказаної скарги в матеріалах виконавчого провадження не має.

Представник відповідача – суб’єкта владних повноважень в судове засідання не з’явився, був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав. Суд визнав його неявку неповажною та вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Також відповідачем не надано відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи Управління надав пояснення щодо позову (а.с. 52-54), в яких просив прийняти рішення на розсуд суду, не порушуючи інтересів третьої особи, єдиної сторони у справі, що діяла виключно за законом. Представник зазначив, що строк пред’явлення до виконання постанови про накладення штрафу на позивача - 3 місяці з дати винесення, тобто, до 16.02.2018 року.

18.12.2017 року за вих.№ 107/1106, тобто, після спливу 15-денного строку (з дня отри мання постанови) призначеного для оплати штрафу, Управління звернулося до Суворовського відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусо вого виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 15.11.2017 року №319. Вказана заява отримана відділом ДВС згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення 22.12.2017 року.

Лише 21.05.2018 року Управлінням було одержано повідомлення головного державного ви конавця Другого Суворовського відділу ДВС ОСОБА_6 від 16.04.2018 року про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання через підста ви зазначені п. 8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче прова дження», тобто через ненадання підтвердження сплати авансового внеску.

З таким рішенням Управління не погодилося та оскаржило його дії (бездіяльність) за підлеглістю начальнику відділу (скарга від 23.05.2018р. вручена ДВС 01.06.2018 року).

Представник третьої особи вважає, що наслідком поданої Управлінням скарги стало відкриття виконавчого проваджен ня ВП №56636190 за постановою державного виконавця від 19.06.2018 року, але не копію вказаної постанови, ні відповіді на скаргу Управління не отримувало.

Таким чином, ніяких порушень законодавства з боку третьої особи - Управління не було. Управління вважає, що позивач не навів в позовній заяві доказів щодо ненавмисного характеру невиконання ним припису постанови від 15.11.2017р. №319 про накладення адміністратив ного стягнення. Цей штраф має бути стягнутим з правопорушника, яким є позивач. Свої пояснення у повному обсязі представник третьої особи підтримав у судовому засіданні.

Судом встановлено, що постановою №319 від 15.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення, прийнятою Управлінням, на позивача накладений штраф у розмірі 136 грн. за правопорушення передбачене ч.1 ст.165-5 КУпАП. У постанові зазначено, що у разі несплати штрафу у встановлений ст.308 КУпАп строк, підлягає стягненню штраф в розмірі 272,00 гривні. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова може бути оскаржена в 10-дений термін з дня її винесення. В самій постанові зазначений строк її пред’явлення до виконання – до 15.02.2018 року (а.с.34-35,60-61).

Вказана постанова отримана позивачем 25.11.2017 року, проте штраф не був сплачений.

18.12.2017 року Управління направило заяву до Другого Відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови №319 від 15.11.2017 року (а.с.63-64).

21.05.2018 року Управлінням було одержано повідомлення головного державного ви конавця Другого Суворовського відділу ДВС ОСОБА_6 від 16.04.2018 року про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання через підста ви зазначені п. 8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче прова дження», тобто через ненадання підтвердження сплати авансового внеску (а.с.66-67).

Управління оскаржило вказані дії виконавця. У скарзі від 23.05.2018 року, яка отримана відповідачем 01.06.2018 року, просило скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу та відновити виконавче провадження (а.с.69-70).

Постановою державного виконавця Другого Відділу ДВС ОСОБА_4 від 19.06.2018 року ВП №56636190 відкрите виконавче провадження з виконання постанови №319 виданої 15.11.2017 року Управлінням про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми 272грн. (а.с.11).

Супровідним листом від 19.06.2018 року вказана постанова направлена на адресу позивача та Управління (а.с.10).

Судом встановлено, що скарга Управління від 23.05.2018 року знаходиться у виконавчому провадженні ВП №56636190, на скарзі наявна резолюція «ОСОБА_5 прошу розглянути до 08.06.18». Управління відповіді на скаргу не отримувало, відповідь на скаргу відсутня у виконавчому провадженні ВП №56636190, також відсутні будь-які документи прийняті на підставі вказаної скарги щодо скасування рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Позивач не заперечуючи законність притягнення його до адміністративної відповідальності вважав постанову державного виконавця Другого Відділу ДВС ОСОБА_4 від 19.06.2018 року ВП №56636190 про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою що підлягає скасуванню, у зв’язку з чим звернувся до суду з позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон України №1404- VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання визначені ст.12 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 року. Відповідно до ч.1 ст.12 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно з ч.2 ст.12 Закону строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Статтею 11 Закону України №1404-VIII встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 18 Закону встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.26 Закону України №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 3 Закону України №1404-VIII встановлений перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Таким чином, постанова Управління №319 від 15.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення на позивача пред’явлена до виконання в Другій Відділ ДВС є виконавчим документом.

Вимоги до виконавчих документів визначені ст.4 Закону України №1404-VIII. У виконавчому документі, крім іншого, зазначається строк пред'явлення рішення до виконання (п.7 ч.1 ст.4), а також встановлені наслідки пропущення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущене встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом встановлено, що в виконавчому документі - постанові Управління №319 від 15.11.2017 року зазначений строк пред’явлення її до виконання – 15.02.2018 року.

При таких обставинах відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Другого Відділу ДВС ОСОБА_4 від 19.06.2018 року ВП №56636190 з виконання постанови №319 від 15.11.2017 року Управління про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми 272грн. є протиправним, а постанова підлягає скасуванню.

При цьому суд також враховує, що ст.303 КУпАП також встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суд не приймає до уваги доводи третьої особи, що вони своєчасно направили заяву та постанову Управління №319 від 15.11.2017 року для виконання, а тому штраф повинен бути стягнутий, оскільки процедура пред’явлення виконавчих листів для виконання та строки прийняття відповідних рішень державними виконавцями регламентовані Законом України №1404-VIII. Крім того, цим же Законом визначені права і обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч.8 ст. 8 Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Таким чином, Управління, як стягувач, якій направив для виконання постанову №319 від 15.11.2017 року був освідомлений, що виконавче провадження повинно бути відкрито згідно з ч.5 ст.26 Закону не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, а копія вказаної постанови відповідно до ст.28 Закону направлена на його адресу.

Проте Управління не отримавши відомості щодо відкриття виконавчого провадження будь-яких заходів направлених на примусове виконання постанови відділом ДВС як стягувач не здійснив доки не отримав 21.05.2018 року повідомлення головного державного ви конавця про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання через підста ви зазначені п. 8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче прова дження», тобто через ненадання підтвердження сплати авансового внеску.

Направивши скаргу від 23.05.2018 року, яка отримана відповідачем 01.06.2018 року, в який Управління просило скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу та не отримавши відповіді на скаргу боржник також будь-яких заходів щодо отримання відповіді та відповідно примусового виконання постанови не здійснював.

З огляду на вказані обставини, а також встановлені вимоги ч.8 ст. 8 Закону щодо обов’язку осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, фактичну не зацікавленість у примусовому виконанні постанови Управління №319 від 15.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення на позивача, суд вважає посилання третьої особи на необхідність стягнення штрафу з позивача неспроможними.

В ухвалі суду від 06.08.2018 року про відкриття провадження по справі, яка направлена відповідачу засобами електронного зв’язку 06.08.2018 року, сторонам роз’яснені положення ч.4 ст.159 КАС України, що подання заяв по суті справи (позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив)) є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач є суб’єктом владних повноважень в установлений строк до 10.08.2018 року не подав до суду відзив на позовну заяву щодо спростування доводів позивача про неправомірне відкриття виконавчого провадження, також не надано до суду будь-яких клопотань, повідомлень. До судового засідання представник відповідача не з’явився. Враховуючи викладене суд вважає необхідним визнати неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин та кваліфікувати його як визнання позову.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 262, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративного позов ОСОБА_1 (65042 м. Одеса, вул. 7-а Пересипчька, 14-а, РНОКПП НОМЕР_1) до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області (65102 м. Одеса, 1-а Сортувальна,36-г, код ЄДРПОУ 41405348), третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (65014, м.Одеса, Лідерсівський бульівр,3Б, код ЄДРПОУ 41322052) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 19.06.2018 року ВП №56636190 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 704,80грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.В. Катаєва

.