Рішення № 75902591, 14.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2018 року Справа № 808/646/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій

про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, (далі – відповідач 1), в якому позивач (з урахуванням уточнень) просить суд:

-визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.12.2017 №Л-10334-7612-17;

-зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим номером №2321255100:09:014:0008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача у наданні позивачці дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 2 га ріллі для отримання її у власність для ведення особистого селянського господарства не містить жодної із підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). В матеріалах справи не мається жодних доказів від Держгеокадастру, чим саме місце розташування бажаної земельної ділянки 2 га не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вважає таку відмову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив (вх.№11524 від 11.04.2018), зазначивши, що на розгляді у Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області перебувало клопотання ОСОБА_1 від 11 грудня 2017 року № Л-10334/0/5-17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області біля села Єлизаветівка. Листом від 20.12.2017 № Л-10334-7612/6-17 Головне управління повідомило, що відмовляє у наданні такого дозволу. Вказана відмова була обумовлена невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до законів нормативно- правових актів (частина сьома статті 118 ЗК України). Крім того, на думку відповідача, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції візьме на себе невластиві йому функції суб'єкта владних повноважень. Тому суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів. З огляду на викладене, просить суд у позові відмовити.

Ухвалою суду від 19.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №808/646/18, призначено судове засідання на 18.04.2018, яке не відбулося у зв’язку з перебуванням головуючого судді у відпустці та перенесено на 14.05.2018. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного продовження без повідомлення (виклику) сторін.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як свідчить Довідка Веселівської селищної ради від 11.12.2017 №02-05-11/1429 ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: вул. Лучиста, 2а смт. Веселе Запорізької області не отримувала у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Веселівської селищної ради (а.с.40).

11.12.2017 (вх. №Л-10334/0/5-17) позивачка звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою №1 від 04.12.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008 (а.с.32)

До заяви додані викопіювання вільної земельної ділянки розміром 2 га по Веселівській селищній раді, кад. №2321255100:09:014:0008, копія паспорту позивача та ідентифікаційного коду.

Листом від 20.12.2017 за № Л-10334-7612/6-17 Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області відмовило позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки, оскільки місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів ( ч.7 ст.118 ЗК України) (а.с.36).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправними, позивачка звернулася з вказаним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ч. 4 ст. 5 цього Закону).

Крім того, ст. 33 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Позивач, звернувшись до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначила про використання її для ведення особистого селянського господарства.

За змістом ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з положеннями ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи встановлено та не заперечувалося відповідачем, що позивачем до заяви були надані всі необхідні документи.

При цьому, у листі-відмові від 20.12.2017 за №Л-10334-7612/6-17 ГУ відповідачем не зазначено жодної з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, для відмови в наданні позивачу за його заявою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 2,0 га.

Відповідачем не надано доказів, чим саме місце розташування бажаної земельної ділянки 2 га не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи письмові докази, що бажана земельна ділянка вільна, на неї немає жодних обмежень, обтяжень (копія Витягу з ДЗК, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія довідки з Веселівської селищної ради) (а.с.67, 70, 74).

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то суд зазначає наступне.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Матеріали справи містять повторне звернення позивачки до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою №2 від 01.02.2018 результати розгляду якої суду не відомі.

Таким чином, підсумовуючи все викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача повторно розглянути питання надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим номером №2321255100:09:014:0008, з урахуванням висновків суду.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Лучиста, буд.2-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд.50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008, викладену у листі за №Л—10334-7612/6-17 від 20.12.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Лучиста, буд.2-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008 з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд.50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь ОСОБА_1 (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Лучиста, буд.2-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено 14.05.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова