Рішення № 75902349, 08.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 р. Справа№805/758/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення:15:00

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третя особа не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації до Донецької обласної ради, третя особа ОСОБА_3 про визання незаконним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 року №113кс “Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”,-

ВСТАНОВИВ:

Донецька обласна державна адміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація (надалі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецької обласної ради (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 (надалі – ОСОБА_3Г.), про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014р. № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Позовна заява мотивована порушенням ст.ст. 43, 47, 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в силу чого, на думку позивача, розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс прийнято незаконно, необґрунтовано та без врахування мети з якою надано повноваження для його прийняття.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 805/758/18-а у відкритті провадження за позовною заявою Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації до Донецької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018р. ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 805/758/18-а – скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

16 квітня 2018 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, за змістом якого просить відмовити у задоволені позову. Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Зазначає, що спірне розпорядження було прийняте враховуючі ситуацію, що склалася на території Донецької області через проведення антитерористичної операції з метою забезпечення стабільної роботи підприємства відповідно до ст.ст. 43, 55, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пунктів 2.1, 3.2 Порядку призначення на посаду і звільнення з посади керівників підприємств, організацій, установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради, затверджених рішенням Донецької обласної ради від 25.04.2012р. №6/11-292. Посилається на те, що проект спірного розпорядження було погоджено на засіданні постійної комісії обласної ради з питань комунальної власності 24.10.2014р. та надано позитивний висновок №52-2/1. Також зазначає, що перший звіт про свою діяльність на посаді ОСОБА_3 повинен був надати лише у січні 2015 року.

24 травня 2018 року позивачем надано відповідь на відзив, де серед іншого зазначив що за Законом «Про місцеве самоврядування» від імені Донецької обласної ради в адміністративній справі може виступати лише її голова або заступник, у разі відсутності голови, у тому числі підписувати документи, що подаються до суду. Зазначає про хибність доводів відповідача щодо пропуску строків звернення до суду із даним позовом, оскільки позивач про існування спірного рішення дізнався з дня ухвалення Апеляційним судом Донецької області судового рішення у справі, а саме 14.12.2017.

Звертає увагу суду на порушення допущенні відповідачем під час процедури щодо вирішення питання про продовження контракту з генеральним директором Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

15 травня 2018 року до суду надійшли додаткові обґрунтування позивача щодо правових підстав позову, де останній із посиланням на ст. 119 Конституції України, ст. 13, 28 «Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначає про право на звернення до суду із даним позовом. Крім того, позивач звертає увагу суду, що керуючий справами виконавчого апарату Донецької обласної ради ОСОБА_4 не наділена повноваженнями щодо представництва інтересів Донецької обласної ради в суді, а тим більше не уповноважена надавати довіреності на таке представництво.

Також позивач стверджує, що ряд доказів наданих відповідачем, у тому числі рішення Донецької обласної ради від 25.04.2012 № 6/11-292 «Про затвердження Порядку призначення на посаду і звільнення з посади керівників підприємств, організацій, установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради» не є належними доказами в розумінні КАС України, оскільки не відповідають вимогам ст.ст. 72, 74, 75, 94, 99 КАС України, а отже не можуть братись судом до уваги.

04 червня 2018 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові обґрунтування правових підстав позову Донецької ВЦА, за змістом яких відповідач зазначає про відсутність належного обґрунтування таких правових підстав, всі доводи позивача обґрунтовані лише власними міркуваннями та припущеннями .

Стосовно повноважень керуючого справами звертає увагу суду, що у зв'язку зі звільненням заступника голови обласної ради, який виконував обов'язки голови обласної ради, враховуючи вакантні посади голови та заступника голови обласної ради через неможливість проведення в умовах АТО сесії обласної ради для обрання нового голови ради, розпорядженням виконуючого обов'язки голови обласної ради від 04.01.2017 № 4лс керівництво виконавчим апаратом покладено на керуючого справами виконавчого апарату. У відомостях про Донецьку обласну раду (ЄДРПОУ 24068072), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, керуючий справами зазначений як особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності і не містить жодних обмежень.

Ухвалою суду від 06 червня 2018 року провадження у справі зупинено відповідно ч. 2 ст. 236 КАС України.

Ухвалою суду від 03 липня 2018 року провадження у справі поновлено, підготовче провадження у справі призначено на 19 липня 2018 року.

19 липня 2018 року до суду надійшли заперечення позивача щодо висновку постійної комісії обласної ради «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» від 24.10.2014 № 52-2/1. За змістом яких позивач зазначає, що у оспорюваному у справі розпорядженні про продовження контракту від 24.10.2014 № 113кс відсутні посилання на даний висновок, як одна із підстав прийняття, а тому посилання відповідача на такий висновок є необґрунтованими. З огляду на що, позивач просить суд не брати до уваги такий висновок у якості доказу.

Ухвалою суду від 19 липня 2018 року відмовлено у клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 19 липня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 серпня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, з мотивів, викладених у позові та наданих письмових обґрунтуваннях.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з мотивів, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши надані пояснення позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Розпорядженням голови Донецької обласної ради ОСОБА_5 від 13 жовтня 2014 року № 106кс «Про призначення генерального директора комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» вирішено призначити генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_3 та укласти з ним контракт з 13 жовтня 2014 року терміном на два роки.

На виконання вказаного розпорядження 13 жовтня 2014 року укладено відповідний контракт з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», який від імені відповідача підписаний ОСОБА_5

Спірним розпорядженням голови Донецької обласної ради ОСОБА_5 від 24 жовтня 2014 року № 113кс, на підставі ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку призначення на посаду і звільнення з посади керівників підприємств, організацій, установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради, затверджених рішенням Донецької обласної ради від 25.04.2012р. №6/11-292, вирішено внести зміни до контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_3, який укладено 13.10.2014р., шляхом викладення пункту 6.1 контракту у новій редакції «6.1 Цей контракт діє з 13 жовтня 2014 року по 12 жовтня 2019 року включно».

Підставою у вказаному розпорядженні зазначено: клопотання об'єднаної профспілкової організації комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» та заява ОСОБА_3

До суду надано копії: - листа узгодження до проекту спірного розпорядження; - заяви ОСОБА_3 від 24.10.2014р.; - обґрунтування продовження контракту генерального директора від 20.10.2014р. №26-К об'єднаної профспілкової організації комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Також до суду наданий висновок постійної комісії обласної ради з питань комунальної власності від 24.10.2014р. №52-2/1, яким погоджено проект спірного розпорядження.

Крім того, до суду надана копія Положення про постійні комісії Донецької обласної ради, затвердженого рішенням Донецької обласної ради від 23.11.2010р. №6/1-8

Також Апеляційний суд Донецької області в рішення від 14.12.2017р. у справі №229/3619/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про скасування розпорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 12 жовтня 2016 року № 231рк про звільнення його з посади генерального директора комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» у зв’язку із закінченням строку дії контракту, згідно з п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, зазначив, що з пункту 1.3 Статуту комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» вбачається, що підприємство є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні Донецької обласної ради. Пунктом 1.4 Статуту встановлено, що органом управління підприємством є Донецька обласна рада. Відповідно до п.7.1.-7.3 Статуту управління підприємством здійснює генеральний директор, який призначається на посаду і звільняється з посади розпорядженням голови обласної ради. З Генеральним директором укладається контракт, у якому визначається строк дії контракту, права, обов’язки, відповідальність, умови матеріального забезпечення та інші умови. Відповідно до Додаткової угоди від 24 жовтня 2014 року до контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_3 вбачається, що строк дії контракту з 13 жовтня 2014 року по 12 жовтня 2019 року.

Крім того Апеляційний суд Донецької області у вказаному рішенні дійшов висновків, що позивач надав суду належні та допустимі докази, а саме: розпорядження голови Донецької обласної ради від 24 жовтня 2014 року №113кс та Додаткову угоду від 24 жовтня 2014 року, суд отримав належно завірені копії цих документів та їх оригінали для огляду. Цими письмовими доказами підтверджено факт дії контракту до 12 жовтня 2019 року контракту. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо недійсності розпорядження та Додаткової угоди та в установленому законом порядку ці докази не оскаржив. На час прийняття Розпорядження головою Донецької облдержадміністрації керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації № 231 рк від 12.10.2016 року про звільнення з посади генерального директора комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» у зв’язку із закінченням строку дії контракту, згідно з пунктом 2 частини 1 ст. 36 КЗпП України, є незаконним, оскільки на час прийняття розпорядження строк дії контракту не закінчився.

Донецький апеляційний адміністративний суду у постанові від 15.03.2018р. у справі №805/758/18-а зазначив, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку спірним відносинам, які стали приводом для звернення позивача до суду, та не прийнято до уваги правовий статус сторін справи, що призвело до помилкового віднесення спірних відносин до категорії трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, у той час як частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, спорів між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 12 травня 2015 року № 16/1 «Про деякі питання управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради» (розміщено на офіційному сайті), у зв’язку із набранням законної сили Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», утворенням Донецької обласної військово-цивільної адміністрації прийнято до відома, що управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради, здійснює обласна військово-цивільна адміністрація.

Пунктами 1 та 2 ст.119 Конституції України встановлено, що місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян.

У відповідності до п.5 ч.3 ст.4 Закону України від 03.02.2015р. № 141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації» передбачено, що районні, обласні військово-цивільні адміністрації поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також здійснюють повноваження із: здійснення управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об’єктів); призначення і звільнення їх керівників.

Згідно з п.6 ч.3 ст.6 вказаного Закону передбачено, що керівник військово-цивільної адміністрації звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади.

Законодавчими приписами п.1 ч.1 ст.13 та п.1 ст.25 Закону України від 09.04.1999р. № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Місцева державна адміністрація: забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади.

Пунктом 5 ст.28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Як зазначено в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018р., підставою для звернення позивача до Донецького окружного адміністративного суду було прийняття головою Донецької обласної ради розпорядження від 24.10.2014 № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», яке, на думку позивача прийнято незаконно, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без урахування мети, з якою надано таке повноваження для його прийняття, прийняття його з порушенням порядку для його прийняття, визначеного чинним законодавством, що суперечить інтересам територіальних громад.

Пунктом 20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Згідно з п.15 та п.18 ч.6, ч.7 ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що голова районної, обласної, районної у місті ради: представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства; вирішує інші питання, доручені йому радою.

Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до ч.8 та ч.10 ст.59 вказаного Закону передбачено, що сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 3.1 – 3.4 Порядку призначення на посаду і звільнення з посади керівників підприємств, організацій, установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради, затверджених рішенням Донецької обласної ради від 25.04.2012р. №6/11-292, передбачено, що призначення на посаду, продовження контракту та звільнення з посади керівника підприємства може здійснюватися за ініціативою голови обласної ради.

До подання на продовження контракту додаються наступні документи: - заява керівника; - звіт про виконання програми розвитку підприємства, показників та задач, передбачених додатком до контракту; - пропозиції щодо розвитку підприємства (п.1.4).

Подання на продовження контракту з документами, зазначеними в п.1.4 цього Порядку, вноситься голові обласної ради не пізніше, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до закінчення строку дії контракту.

Продовження контракту з керівником підприємства здійснюється розпорядженням голови обласної ради.

Підготовка проекту розпорядження про продовження контракту здійснює Управління (Управління з питань майна комунальної власності виконавчого апарату обласної ради).

Проект розпорядження голови обласної ради про продовження контракту з керівником підприємства підлягає узгодженню з профільною постійною комісією обласної ради.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У відповідності до ч.4 ст.65 Господарського кодексу України визначено, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Частиною 7 ст.78 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження, передбачено, що комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Пунктом 19 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт – це акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В пункті 4 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7рп/2009 зазначено, що проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, спірне в межах цієї справи розпорядження голови Донецької обласної ради ОСОБА_5 від 24 жовтня 2014 року № 113кс є ненормативним актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію (був реалізований) внаслідок укладання додаткової угоди до контракту від 13.10.2014р.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не має підстав для задоволення, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Крім того, суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, який неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципів «належного урядування». Зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04, п. 71) ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження, як акт індивідуальної дії, який був реалізований 24 жовтня 2014 року, на момент звернення позивача до суду та розгляду цієї справи не створює жодних правових наслідків, оскільки на його підставі виникли трудові правовідносини щодо продовження строку дії трудового контракту, які, як випливає з позовної заяви та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 року, не є предметом цієї справи.

Таким чином, оскільки вирішення питання щодо правомірності спірного розпорядження не забезпечить реального захисту порушених прав та законних інтересів, на які посилається позивач, суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем подана заява, якою позивач просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити цей строк.

Відповідно до абзацу другого ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент звернення позивач до суду, встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень.

У відповідності до абзацу другого ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній до 15.12.2017р., було передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Оскільки, спірне розпорядження було реалізовано в день його прийняття - 24 жовтня 2014 року, та в подальшому не породжувало правових наслідків, тобто не обмежує прав та інтересів територіальної громади, та, відповідно, не створює підстав для звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом у постанові від 02.04.2018р. №215/2896/16-а.

Щодо інших аргументів позивача суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Щодо належного представництва.

Відповідно ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У матеріалах справи наявна виписка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якої вбачається, що ОСОБА_4 належить до осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

Належних доказів, які б спростовували повноваження ОСОБА_4 на надання довіреності на представництво, надання до суду письмових документів (заяв, клопотань) у суді позивач до суду не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року зазначено,що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Поряд із, згідно з пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09 грудня 1994 року, статтю 6 пункту 1 Конвенції з прав людини не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що виявивши правову суть спору та висловивши щодо неї свої аргументи, суд в достатній мірі мотивував своє рішення, а тому деталізація інших питань, у відповідь на аргументи позивача, які не змінюють правову позицію суду, не має, а ні правого сенсу, а ні відповідних наслідків.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійсненні позивачем не підлягають відшкодуванню.

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністаративного позову Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації до Донецької обласної ради, третя особа ОСОБА_3 про визання незаконним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 року №113кс “Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 серпня 2018 року. Повний текст судового рішення буде складено 15 серпня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.