Рішення № 75902268, 07.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р. Справа№805/4173/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

за участі представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібнехта, 177 А, ЄДРПОУ 00191678) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування рішення №0003331303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (надалі – позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в особі Краснолиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення №0003331303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.03.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Донецькій області винесене рішення №0003331303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Позивач вважає спірне рішення таким, що порушує права та законні інтереси позивача оскільки на підставі п.9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 позивач вважає себе звільненим від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 2464 на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. 02.12.2015 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Позивач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької і Луганської областей, тому вважає, що спірна вимога відповідача є протиправною.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення яке оскаржується, прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Вказує, що позивачем в порушення п.4 ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-IV “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464) та п. 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року. Враховуючи наведене, просить у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі навівши підстави аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача проти доводів позовної заяви заперечував, з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 00191678, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул.К.Лібкнехта, 177 А, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (онлайн сервісу) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Краснолиманське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є відокремленим підрозділом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване в ЄДРПОУ за №35580890 без статусу юридичної особи, місцезнаходження відокремленого підрозділу: 84402, Донецька область, м. Лиман, вул. Зелений Гай, буд. 16А, та перебуває на обліку Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник єдиного внеску з 19.11.2007, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.03.2016.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) зареєстровано як юридична особа, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (онлайн сервісу).

Сертифікатом (висновком) № 1217 про настання обставин непереборної сили від 29.10.2014 № 4244/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила Краснолиманському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» відповідно до п.п. 100.4 і 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою платою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Сертифікатом (висновком) № 1735 про настання обставин непереборної сили від 25.11.2014 № 5270/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила КП «Компанія «Вода Донбасу» відповідно до п.п. 100.4 і 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою платою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

05.11.2014 Краснолиманське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до Слов'янської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області з заявою за № 270, поданою в порядку п. 9-3 (п. 9-4) Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, в якій просило звільнити відокремлений підрозділ від виконання обов'язків платника єдиного внеску, передбачених ч.2 ст. 6 Закону № 2464, а саме від нарахування, утримання та сплати єдиного внеску та подання звітності.

Судом встановлено, що 29 березня 2018 року відповідачем прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Вказане рішення позивачем оскаржене в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби. За результатами оскарження прийнято рішення про результати розгляду скарги від 16.05.2018 року №166675/6/99-99-11-02-02-25, яким спірне рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та забезпечення реалізації податкової політики в частині адміністрування єдиного внеску.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обовязок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обовязок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Поряд з викладеним, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року№ 405/2014.

Судом встановлено, що місцезнаходженням Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є місто Маріуполь Донецької області, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» віднесено до населених пунктів на території яких проводиться АТО.

Крім того, внаслідок проведення активної фази антитерористичної операції відповідно до Указу в.о. Президента України Про рішення Ради Національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи про подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України, починаючи з 10 червня 2014 року внаслідок бойових дій: неодноразово зупинялися в результаті пошкоджень основних гідротехнічних, і водопровідних споруд канал Сіверський Донець-Донбас/далі по тексту СДД/, Південно Донбаський водопровід, Другий водопровід, а також водопроводів з водозаборами з каналу СДД, ПДВ і регулюючих водосховищ; періодично припинялася робота наступних фільтрувальних станцій: Словянська ФС № 1, 2, Горлівська ФС № 1, 2, Єнакіївська ФС, Волинцевская ФС, Макіївська ФС, Ольховська ФС, Донецька ФС, Верхньо-Кальміуська ФС, Красноармійська ФС, Велико ОСОБА_2 В результаті зупинок фільтрувальних станцій була повністю або частково припинена подача питної води наступним населеним пунктом: м. Словянськ, м. Краматорськ, м. Дружківка, м. Костянтинівка, м. Горлівка, м. Дзержинськ, м. Вуглегірськ, м. Єнакієве, м. Дебальцеве, м. Кіровськ, м. Жданівка, м. Торез, м. Шахтарськ, м. Кіровське, м. Жнокомунарівськ, м. Сніжне. М. Макіївка, м. Харцизьк, м. Іловайськ, смт. Пантелеймонівка, м. Зугрес, м. Ясинувата, м. Авдіївка, смт. Красногорівка, м. Донецьк, м. Красноармійськ, м. Українськ, м. Гірник, м. Курахове, м. Селидове, м. Димитров, м. Добропілля, м. Білозерськ, м. Новодонецьк, м. Олександрівка, смт. Первомайське, смт. Водяне, м. Волноваха, м. Докучаевськ, смт. Новотроїцьк, м. Вугледар, смт. Володимирівка. Також в результаті зупинок каналу СДД і ПДВ була повністю або частково припинена подача технічної води на промислові підприємства.

Таким чином, вбачається, що всі виробничі активи товариства знаходять на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також на у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3такого змісту:

платники єдиного внеску, визначеністаттею 4Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року№ 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другоюстатті 6Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року№ 405/2014та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час спірних взаємовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, на час здійснення антитерористичної операції позивач звільнений від сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та до нього не застосовуються відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлені ч. 2 ст. 6 вказаного закону в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції на час спірних взаємовідносин тривав, нормою прямої дії Закону встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнені від обов'язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та на час проведення відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються, суд вважає, що приймаючи рішення, яке оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо прийняття та направлення рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність рішення органу владних повноважень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністаративний позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібнехта, 177 А, ЄДРПОУ 00191678) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування рішення №0003331303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.03.2018 року №0003331303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібнехта, 177 А, ЄДРПОУ 00191678) судові витрати у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 серпня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.