Рішення № 75902075, 02.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/292/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - ОСОБА_1,

відповідача: представник - ОСОБА_2,

третя особа: представник – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Виноградівська міська рада Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2017 р. №457216-1305, складене Головним управлінням ДФС у Закарпатській області відносно ОСОБА_3. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення, яким збільшено податкове зобов’язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік, надіслане всупереч п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України тільки в грудні 2017 року, оскільки договір оренди землі вважається припиненим з 07.11.2014 р. у зв’язку з припиненням державної реєстрації його як фізичної особи-підприємця. Окрім того, повідомив, що згідно з договором купівлі-продажу майнового комплексу від 21.10.2015 р. майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Меденція, буд. 6, м. Виноградів, Закарпатська область та розташований на земельній ділянці, яка перебувала в оренді позивача, проданий ОСОБА_4.

10 травня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.05.2018 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, мотивуючи тим, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, який в даному випадку укладений між позивачем та Виноградівською міською радою 12 грудня 2008 року. Такий договір є діючим, зміни (розірвання, припинення) по договору не проводились, жодних підтверджуючих документів про повернення орендодавцеві земельної ділянки позивачем не надано, тому орендна плата за земельну ділянку підлягає сплаті в установленому порядку.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року за клопотанням представника відповідача залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Виноградівську міську раду Закарпатської області.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву б/н від 08.05.2018 р.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином ознайомлений про дату, час та місце судового розгляду. Окрім того, своїх пояснень щодо позову протягом встановленого судом строку не подав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Головне управління ДФС у Закарпатській області на підставі отриманих від Виноградівської міської ради відомостей стосовно переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі комунальної або державної власності станом на 01.02.2017 р., та нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, прийняло податкове повідомлення-рішення від 15.12.2017 р. №457246-1305, яким ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3М.) визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 168510,24 грн. (арк. спр. 11).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав до ДФС України свої заперечення (акр. спр. 12).

Рішенням про результати розгляду скарги №3057/Л/99-99-11-02-01-14 від 02.03.2018 скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін.

Вважаючи прийняте контролюючим органом рішення протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

12.12.2008 року між Виноградівською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до предмету якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційної діяльності. Договір оренди підписано та скріплено печатками Виноградівської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Згідно п. 2 договору оренди об’єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,5106 га.

П. 14 договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу в м. Виноградів, вул. Меденція, буд. 6.

Згідно з умовами договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3906,50 грн. (8,0% нормативної грошової оцінки земельної ділянки) в місяць без ПДВ.

Вказаний договір оренди укладено строком на 49 років. Однак, відповідно до п. 32 договору, дія цього договору припиняється, в тому числі, в разі ліквідації юридичної особи-орендаря, а також в інших випадках, передбачених законом.

07 листопада 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (арк. спр. 17 – 21).

Ч. 8 ст. 4 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 р. передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

В подальшому майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Меденція, буд. 6, м. Виноградів, Виноградівський район, Закарпатська область, на земельній ділянці площею 0,5106 га з кадастровим номером 2121210100:00:012:0053, яка перебувала в оренді ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 12.12.2008 р., був відчужений на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 21 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) (арк. спр. 33 – 34).

Листом, адресованим міському голові м. Виноградів, ОСОБА_3 повідомив про припинення ним здійснення підприємницької діяльності з 07 листопада 2014 року та про факт відчуження майнового комплексу, розташованого на орендованій земельній ділянці, згідно з договором купівлі-продажу від 21.10.2015 р., новим власником якого є ОСОБА_4. Також проінформовано, що земельною ділянкою з моменту відчуження майнового комплексу не користується (арк. спр. 71).

Факт обізнаності Виноградівської міської ради з вищезазначеними обставинами підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа третьої особи, адресованого Берегівській місцевій прокуратурі №02-21/2347 від 08.12.2016 р. (арк. спр. 69). Таким чином, орендодавець знав про припинення користування ОСОБА_3 орендованою земельною ділянкою та продажем майнового комплексу, розташованого на ній, іншій особі.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності нарахування позивачу податкового зобов’язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за 2017 рік згідно з договором оренди землі від 12.12.2008 р.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI 02.12.2010 р. (далі – ПК України).

Так, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України надано визначення поняттю «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності», відповідно до якого такою є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до положень п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно п. 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу (п. 288.7 ст. 288 ПК України).

Згідно положень п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПК України).

Зазначені положення податкового законодавства кореспондуються також з нормами ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 р., якими передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Окрім того, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 р. визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналогічним чином перехід права користування земельною ділянкою до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю та споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, проведений правовий аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави вважати, що законодавство пов’язує обов’язок сплати орендної плати за земельну ділянку з фактом користування такою, а також передбачає одночасне припинення права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи та права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Судом встановлено, що право власності ОСОБА_3 на майновий комплекс, що розташований на земельній ділянці, за користування якою позивачу нараховано орендну плату за 2017 рік, припинено з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто з 21 жовтня 2015 р.

Оскільки відчужений позивачем об’єкт нерухомості розташований на орендованій земельній ділянці, набувач такого майна отримав право користування такою земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача, а відтак новий власник зобов’язаний сплачувати орендну плату, адже в силу вимог ст.ст. 182, 334 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, враховуючи вищезазначені законодавчі норми, обов’язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку за 2017 рік в ОСОБА_3 не було, тому нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2017 р. №457246-1305 податкового зобов’язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за 2017 рік є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена також в постанові Верховного Суду України від 12.09.2017 р. у справі №2а-10596/12/2670 та від 08.06.2016 р. у справі №21-804а16.

Окрім того, суд зазначає, що згідно вимог п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Однак, оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем 15 грудня 2017 року, тобто з порушенням строків, встановлених п. 286.5 ст. 286 ПК України.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_3 (місце проживання: 89452, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Чертеж, вул. Миру, буд. 47, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ - 39393632), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Виноградівська міська рада Закарпатської області (90300, Закарпатська область, Виноградівський район, місто Виноградів, площа ОСОБА_2, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2017 року №457216-1305, складене Головним управлінням ДФС у Закарпатській області відносно ОСОБА_3.

3. Стягнути із Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 39393632, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь фізичної особи ОСОБА_3 (місце проживання: 89452, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Чертеж, вул. Миру, буд. 47, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань 1685 грн. 10 коп. (Одну тисячу шістсот вісімдесят п'ять грн.10 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарг всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

У зв’язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді в період з 08.08.18 по 15.08.18 повний текст рішення виготовлено та підписано 16 серпня 2018 року.

СуддяОСОБА_5