Рішення № 75901876, 15.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 р. Справа№0540/5316/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля, розташованої на території Першотравневої сільської ради Покровського (Красноармійського) району Донецької області; зобов'язання повторно розглянути клопотання від 18.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля, розташованої на території Першотравневої сільської ради Покровського (Красноармійського) району Донецької області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач у передбаченому Земельним кодексом України порядку звернулась до відповідача із клопотанням від 18.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Втім, за наслідком розгляду зазначеного клопотання, позивач отримала лист із викладенням в ньому певних обставин, а не рішення, що суперечить ст. 118 Земельного кодексу України. Позивач зазначила, що вважає її звернення не розглянутим відповідачем, оскільки отриманий нею лист не містить ані відмови у наданні дозволу, ані відомостей про задоволення клопотання, також не містить в собі вмотивованої відповіді на клопотання позивача.

В отриманому судом 15 серпня 2018 року відзиві на позов відповідачем вказано, що рішенням від 18.01.2018 Р-7021/0-48/0/37-18 відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 18.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Вказане рішення про відмову у наданні дозволу є вмотивованим та обґрунтованим.

За змістом відзиву, приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, позивачу відмовлено у наданні дозволу через невідповідність місця розташування об'єкта, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якого вимагається позивачем, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зокрема, відмова містить посилання на постанову КМУ від 07.06.2017 № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Вказаним нормативно-правовим документом визначено, що органи Держгеокадастру можуть надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах органів Держгеокадастру. Так, відповідачем прийнято наказ від 20.09.2017 № 204 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність». Враховуючи відсутність бажаної позивачем до відведення земельної ділянки у такому переліку, надати запитуваний позивачем дозвіл не вбачається можливим.

До цього ж, відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається право на першочергове відведення земельних ділянок.

Вказаною вище Стратегією визначено, що дозволи на розроблення документації із землеустрою та передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність має здійснюватись насамперед на користь учасників антитерористичної операції (АТО).

Розпорядженням КМУ від 19.08.2015 № 898 забезпечено розгляд у першочерговому порядку учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок. Відповідачем повідомлено, що кількість заяв від учасників АТО за 2017 рік перевищила кількість земель, що можуть бути передані у власність в межах норм безоплатної приватизації.

Також відповідач зазначив, що позивач не відноситься до громадян, визначених в ст. 25 Земельного кодексу України, яким передаються земельні ділянки при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій із визначенням земельної частки (паю). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Вказано, крім іншого, що відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

На підставі наведеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні заявленого позивачем позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня 2018 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Ухвалу про відкриття провадження у справі представники сторін отримали 12 липня 2018 року.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1.

18.12.2017 з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,0 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Першотравневої сільської ради Покровського (Красноармійського) району Донецької області.

До заяви позивачем додано копії: паспорта; довідки про присвоєння ІНН; викопіювання, на якому визначено бажане місце розташування земельної ділянки; обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки.

Листом від 18.01.2018 Р-7021/0-48/0/37-18 позивача повідомлено, що згідно викопіювання витребувана земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у резервному фонді. Вказано, що відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Зазначено також, що відповідно до ч. 11 ст. 25 Земельного кодексу України резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням. В листі наявне посилання на ч. 7 ст. 118 та ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України. Також у листі вказано, що відповідачем сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Донецької області, насамперед учасникам антитерористичної операції. Вказано, що інформацію про перелік земельних ділянок оприлюднено на офіційному веб-сайті відповідача та зазначено його адресу.

Отримавши вказаний лист позивач 4 липня 2018 року звернулась до суду із даним позовом в межах строку, визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_3

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Згідно з приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб..

Як визначено пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про особисте селянське господарство” від 15 травня 2003 року № 742-IV особисте селянське господарство є господарською діяльністю, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Відповідно до частин 1-4 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом “б” частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Приписами частини 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що при зверненні особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, до вповноваженого цим кодексом органом із відповідним клопотанням, таке клопотання має бути розглянуто вповноваженим органом у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Виключний перелік підстав для відмови також встановлено вказаною нормою.

Як встановлено судом, після спливу місячного строку розгляду поданого позивачем клопотання нею не отримано від відповідача дозволу на розроблення проекту землеустрою.

За посиланнями відповідача у відзиві на позовну заяву позивачу у наданні дозволу відмовлено листом від 18.01.2018 Р-7021/0-48/0/37-18. Зазначений лист відповідач визначає рішенням про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи те, що отриманий позивачем лист оформлений відповідачем за наслідком розгляду клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд при вирішенні заявлених вимог виходить з того, що зазначеним листом від 18.01.20148 № Р-7021-0-48/0/37-18 відповідач оформив прийняте ним рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за наслідком розгляду клопотання позивача.

Водночас, при дослідженні відмови відповідача, оформленої листом від 18.01.2018 Р-7021/0-48/0/37-18 судом встановлено відсутність в ньому висновку по суті розгляду заявленого клопотання, а саме, відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підстави відмови також не визначені.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що позивачу відмовлено у наданні дозволу через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, невідповідність вимогам Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яку затверджено постановою КМУ від 07.06.2017 № 413. Відповідачем вказано, що відмова від 18.01.2018 Р-7021/0-48/0/37-18 містить посилання на вказану Стратегію.

Разом із цим, наявний в матеріалах справи рішення у формі листа від 18.01.2018 Р-7021/0-48/0/37-18 зазначених посилань не містить.

Із змісту вказаного рішення неможливо встановити, чи стало підставою для відмови позивачу у наданні дозволу саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», оскільки рішення відповідача від 18.01.2018 Р-7021/0-48/0/37-18 не містить відповідних висновків, з огляду на що суд не приймає доводи відповідача про наявність підстав для відмови позивачу у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Посилання відповідача в рішенні від 18.01.2018 на частину 11 статті 25 ЗК України, якою передбачено, що резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням, також не приймаються судом, оскільки положення цієї норми не визначають умов надання чи відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, в обґрунтування відсутності підстав для надання дозволу, судом до уваги теж не приймаються, оскільки такі підстави відмови не відображені у рішенні відповідача від 18.01.2018 №Р-7021/0-48/0/37-18.

Враховуючи відсутність у вказаному рішенні висновку про наслідки розгляду клопотання позивача та їх підстави, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного рішення та його невідповідність ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Беручи до уваги висновок суду про протиправність вказаного рішення, суд зауважує, що безпосередній вплив на права позивача у даному випадку має саме вказане рішення, а не бездіяльність при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства, закріплених у ст. 2 КАС України, його метою є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Тобто, судовому захисту підлягає порушене право, а відтак у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності суд вважає за необхідне відмовити.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про необхідність скасувати рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою від 18.01.2018 Р-7021/0-48/0/37-18 як необґрунтовану та задовольнити вимогу позивача про зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання від 18.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено 704,80 грн. (квитанція № 0.0.1074321934.1 від 03.07.2018), які підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: 85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Ватутіна, 14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (адреса: 85102, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13, ідентифікаційний код юридичної осби: 39767332) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі листа № Р-7021/0-48/0/37-18 від 18 січня 2018 року.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля, розташованої на території Першотравневої сільської ради Покровського (Красноармійського) району Донецької області.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області сплачений ОСОБА_1 судовій збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення постановлено в письмовому провадженні. Повний текст рішення складено та підписано 15 серпня 2018 року.

Суддя Михайлик А.С.