Рішення № 75901825, 09.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 р. Справа№805/2197/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заїченко Я.В.,

за участю:

представника позивача – не з’явився,

представника відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства “ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ”

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ю-53-17, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство “ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі відповідач), якою просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ю-53-17 в розмірі 26 515 000,49 грн. основного боргу, 2058 грн. штрафу, 19,96 грн. пені, на загальну суму 26 517 078,97 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані наступним.

21 листопада 2017 оку позивач отримав від відповідача спірну вимогу на суму 26 517 078,97 грн. Позивач визнає факт несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), зауважень стосовно сум нарахованих відповідачем зобов’язань у позові але спірну вимогу вважає протиправною, зазначаючи наступне.

Відповідно до абзацу «б» підпункту 8 пункту 4 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розділу ІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яке доповнено пунктом 9-3, в якому платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів та зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де проводиться антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Також позивачем зазначено, що на виконання пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” позивач із заявою від 17 жовтня 2014 року звернувся до відповідача із відповідною заявою про звільнення його від виконання обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України № 2464-VI. Проте відповідачем сформовано та направлена позивачу спірна вимога.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року позовна заява Приватного акціонерного товариства “ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ю-53-17 залишена без руху (арк. справи 53, том 2).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено у підготовче судове засідання на 10 травня 2018 року (арк. справи 1, том 1).

10 травня 2018 року по справі у підготовчому провадженні оголошено перерву до 21 червня 2018 року.

15 травня 2018 року відповідачем через відділ діловодства та архівної роботи суду поданий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що перебування платника ЄСВ на території проведення АТО не є безумовною підставою для звільнення платника від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України № 2464-VI , тому вважає спірну вимогу правомірною та законною , яка винесена на підставі діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 103-106).

07 червня 2018 року позивачем подані пояснення по справі, в якій позивач зазначив, що спірним питанням у справі є факт наявності у платника податків єдиного внеску боргу станом на 31 жовтня 2017 року. Підстави для звільнення позивач від виконання обов’язків є положення Закону України ««Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які діяли до 01.01.2016 року, оскільки позивач звільнявся не тільки від нарахування та обчислення, а також від сплати єдиного внеску, а тому вважає, що ніякої недоїмки зі сплати єдиного внеску у позивача не існує. З 01 січня 2016 року позивач в повній мірі виконує свої обов’язки щодо сплати єдиного внеску. На підставі чого, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 108-115 том 2).

21 червня 2018 року продовжений строк підготовчого провадження за ініціативою суду та оголошена перерва у підготовчому судовому засіданні до 12 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 12 липня 2018 року закрите підготовче провадженння у справі та призначено до судового розгляду на 31 липня 2018 року ( арк. справи 30 том 3).

31 липня 2018 року по справі оголошена перерва до 09 серпня 2018 року.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про розгляд справи своєчасно повідомлений. 21 червня 2018 року представником позивача подана заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Суд, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство “ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” є юридичною особою, код ЄДРПОУ 05508186, місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1 (арк. справи 17-19, том 1).

Позивач, з 19 вересня 2016 року відповідно до пункту 4 розпорядження Офісу великих платників податків ДФС від 08 вересня 2016 року № 47-р «Щодо переведення платників податку», перебуває на обліку у Дніпропетровському управлінні офісу великих платників податків ДФС, як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (арк. справи 3-27, том 3).

Відповідач, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) зареєстрований за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г. Відокремлений підрозділ – Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ ВП: 40980025) зареєстрований за адресою: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Кіровський район, просп. Олександра Поля, буд. 57 (арк. справи 20-22, том 1).

13 листопада 2017 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу № Ю-53-17, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги сплатити суму недоїмки зі єдиного соціального внеску в сумі 26 517 078,97 грн. (арк. справи 11, том 1).

Не погодившись із отриманою вимогою, 01 грудня 2017 року позивач звернувся зі скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ю-53-17, прийняте Офісом великих платників податків ДФС. Рішенням ДФС України від 10 січня 2018 року за № 633/6/99-99-11-02-02-25 скарга залишена без задоволення, а спірна вимога залишена без змін (арк. справи 15-16, том 1).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону № 2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” внесені зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, за загальними правилами яких на час проведення антитерористичної операції суб’єкти господарювання звільняються від обов’язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” м. Добропілля є територією проведення антитерористичної операції, де позивач знаходився на обліку у фіскальної служби.

Статтею 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 вказаного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

З аналізу приписів абзацу першого статті 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 вбачається, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов’язків, передбачених статтею 6 Закону пов’язується також з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви. При цьому, обов’язок подати таку заяву виникає не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. На даний час антитерористична операція триває.

Судом встановлено, що означена вище заява подана позивачем до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих податків 17 жовтня 2014 року щодо звільнення позивача від виконання обов’язку зі сплати єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції (арк. справи 120 том 2).

Разом з тим, в матеріалах справи наявний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 05 вересня 2014 року № 2886/05-4, яким засвідчено настання у позивача обставини непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області (арк. справи 96-97, 116-119 том 2).

Водночас суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно втрати чинності підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, оскільки у спеціальному законодавстві – Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” дана норма є діючою.

Також, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати внесків, починаючи з 14 квітня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.

Крім того, в матеріалах справи наявні судові рішення про скасування попередніх вимог про сплату боргу(недоїмки) № 805/820/16-а, № 805/2173/16-а (арк. справи 122-150, том 2).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № К/9901/188/17. Висновок Верховного Суду суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ю-53-17 на суму 26 517 078,97 грн., станом на 31 жовтня 2017 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред’явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 397 756,18 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 08 лютого 2018 року (арк. справи 90 том 2).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” до Офісу платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ю-53-17, – задовольнити.

Скасувати вимогу Офісу великих платників податків від 13 листопад 2017 року № Ю-53-17 про сплату Приватним акціонерним товариством “ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 26 517 078, 97 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г) судовий збір у сумі 397 756,18 грн. (триста дев’яносто сім тисяч сімсот п’ятдесят шість) гривень 18 копійок на користь Приватного акціонерного товариства “ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” (код ЄДРПОУ 05508186, місцезнаходження: 85000, Донецька область, місто Добропілля, вул. Київська, буд. 1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлений 16 серпня 2018 року.

Суддя Шинкарьова І.В.