Ухвала суду № 75900728, 16.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/10175/18

Номер провадження 11-сс/775/270/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Залізняк Р.М., Смірнової В.В.,

за участю

секретаря: Ямчук О.М.,

захисника: ОСОБА_2,

підозрюваного: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою прокурора Сумського Р.В. на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 11 липня 2018 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

10.07.2018 року старший слідчий Борщ В.С. звернувся до Краматорського міського суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, органом досудового розслідування обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_3 вчинив тяжкі кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 289 КК України, та наявністю ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя відмовив в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що доводи сторони обвинувачення про те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового слідства і/або суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні достатнім обсягом доказів не підтверджені.

Із зазначеним рішенням, не погодився прокурор та оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. На обґрунтування своїх вимог вказує, що підозра ОСОБА_3 є обґрунтованою, його вина повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені злочинів. Також матеріалами провадження підтверджується наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначене свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_3 більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Прокурор до судового засідання не з’явився, про місце та дату слухання апеляційної скарги повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить судове засідання проводити без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваного, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім обставин, визначених у ст.177КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, слідчий суддя відмовляючи в обранні запобіжного заходу вигляді тримання під вартою у своїх висновках не навів переконливих мотивів чому вважає недоведеним клопотання слідчого про недостатність застосування менш суворих запобіжних заходів ніж тримання під вартою для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

13.06.2018 року кримінальне правопорушення внесене до ЄРДР за №12018050390001875, за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст.289 КК України.

09.07.208 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Згідно пред’явленої підозри, встановлено, що 13.06.2018 року приблизно о 04-00 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 проходили біля 4-го під’їзду будинку № 107 по вул. Парковій у м. Краматорську, де у дворі вище вказаного будинку ОСОБА_3 побачив транспортний засіб – автомобіль «ВАЗ 2103» в кузові білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5. В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, далі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел за допомогою фізичної сили виштовхали автомобіль з двору будинку до проїзної частини по вул. Парковій у м. Краматорську, та за допомогою ключа запалення привели в дію двигун, після чого з місця скоєння правопорушення зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 40 000 грн..

Крім того, 15.06.2018 року приблизно о 03-00 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 проходили біля 2-го під’їзду будинку № 5 по вул. Марії Приймаченко у м. Краматорську, де у дворі вищевказаного будинку ОСОБА_3 побачив транспортний засіб – автомобіль «ВАЗ 21063» в кузові бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6. В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, на що він запропонував ОСОБА_4 заволодіти зазначеним транспортним, на що ОСОБА_4 дав свою згоду, далі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел за допомогою фізичної сили виштовхали автомобіль з двору будинку до проїзної частини по вул. М.Приймаченко у м. Краматорську та за допомогою ключа запалення привели в дію двигун, після чого з місця скоєння правопорушення зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_7 матеріального збитку на суму 26 000 грн.

Крім того, 26.06.2018 року приблизно о 04-00 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 проходили вздовж будинку № 23 по вул. Двірцева у м. Краматорську де на подвір’ї вищевказаного будинку ОСОБА_3 побачив транспортний засіб – автомобіль «ГАЗ 3302-414», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_8, в якому відкрите праве скло вікна. В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, на що він запропонував ОСОБА_4 заволодіти зазначеним автомобілем, на що ОСОБА_4 дав свою згоду, таким чином вступивши в злочинну змову. Після цього ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до пасажирської двері автомобілю «ГАЗ 3302-414», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, та через вікно відкрив двері зазначеного автомобілю, та проник у середину салону. Після цього ОСОБА_3 за допомогою наявного в нього ключа запалення від автомобілю, який знаходився у замку запалення привели в дію двигун вказаного автомобілю, після чого з місця скоєння правопорушення зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 65 000 грн..

Крім того, 04.07.2018 року, приблизно о 04-00 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 проходили біля 2-го під’їзду, будинку № 62 по вул. Василя Стуса у м. Краматорську, де у дворі вищевказаного будинку ОСОБА_3 побачив транспортний засіб – автомобіль «ВАЗ 2101» в кузові бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_9 В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, на що він запропонував ОСОБА_4 заволодіти зазначеним транспортним, на що ОСОБА_4 дав свою згоду, далі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний умисел, за допомогою фізичної сили виштовхали автомобіль з двору вказаного будинку, після чого ОСОБА_3 за допомогою наявного в нього ключа запалення від автомобілю запустив в дію двигун та з місця вчинення правопорушення зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_9 матеріального збитку на суму 20 000грн.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 підтверджується протоколами огляду місця події від 13.06.2018 року, 15.06.2018 року, 18.06.2018 року, 27.06.2018 року, 04.07.2018 року, 05.07.2018 року, протоколами допиту потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, протоколами допиту свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, протоколом обшуку від 05.07.2018 року. Вагомість вказаних доказів не викликає сумнівів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 289 КК України про підозру у вчиненні якого повідомлений ОСОБА_3, відноситься до категорії тяжких злочинів, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років.

Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується матеріалами справи.

Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 будучи раніше судимий, за умисні корисливі злочини, вчинив новий злочин у якому підозрюється, за кількома епізодами злочинної діяльності, маючи не зняту та непогашену судимість у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що останній належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став.

Крім того ОСОБА_3, не працює, не має постійного джерела доходів, характеризується задовільно, проживає разом з дружиною та її малолітньою дитиною, злочинну діяльність здійснював разом з іншою особою, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Як вбачається з пояснень прокурора, зазначених в апеляційній скарзі, підозрюваний ОСОБА_3 підтримує дружні стосунки із свідками, тому знаходячись на свободі може впливати на їх показання.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_3 до судового засідання в суді апеляційної інстанції неодноразово без поважних причин не з’являвся, про причини неявки не повідомляв.

Відповідно до вимог п. «е» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого, обрав відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід, який не в змозі в достатній мірі запобігти наявним ризикам щодо його поведінки.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст.176-178,181, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, даних про його особу, апеляційний суд визнає, що в даному випадку наявні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, враховуючи при цьому положення ст.5 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та виправданість такого обмеження права особи на свободу для забезпечення виконання обов'язків, встановлених КПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами прокурора, що місцеперебування ОСОБА_3 підлягає постійному контролю з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому застосування до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не можливо.

Тому, з врахуванням викладених обставини, що підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та обрання запобіжного заходу виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків передбачених КПК України.

Нормою ч.4 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому колегія суддів, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_3 заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 110 460 гривень.

Строк тримання підозрюваного під вартою колегія суддів визначає в межах строку досудового розслідування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177,183,376,404,407,419, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Сумського Р.В. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 11 липня 2018 року, якою щодо підозрюваного ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою,

Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_15 про застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018050390001875 від 13.06.2018 року запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» в межах строку досудового розслідування, тобто на 25 діб, а саме до 08 вересня 2018 року включно.

Визначити розмір застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 110 460 (сто десять тисяч чотириста шістдесят) гривень, яка підлягає внесенню на депозитний рахунок апеляційного суду Донецької області за № 37318028015851 ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02891428, отримувач - апеляційний суд Донецької області. В разі внесення вказаної суми застави підозрюваним чи іншою особою, підозрюваний ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти.

У випадку сплати застави та звільнення ОСОБА_3 з-під варти, зобов’язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, та покласти на нього додатково наступні обов’язки: прибувати на виклики до суду за першою вимогою, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду, не змінювати місце проживання.

Термін дії обов’язків, покладених на ОСОБА_3 у разі внесення застави, визначити до 08 вересня 2018 року включно.

Роз’яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних, покладених на нього обов’язків, а саме, що в цьому випадку застава буде звернена в доход держави, а відносно нього може бути знову застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В разі внесення застави іншою особою, роз’яснити заставодавцю те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України і, що у випадку невиконання підозрюваним зазначених обов’язків застава буде звернена в доход держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Краматорської місцевої прокуратури.

Ухвала є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді