Постанова № 75900647, 14.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/241/18 Справа № 201/5982/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_2, акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з багаторазово уточненим позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», назва якого змінена у відповідності до Статуту підприємства 21 травня 2018 року на акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, (далі – АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що він є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в якому на його ім’я відкриті банківські рахунки та крім інших, видана платіжна картка №5363 5423 0152 3222 на якій обліковуються належні йому грошові кошти в розмірі 55.632 грн.75 коп.

Вказував, що 14 липня 2015 року його карткові рахунки, серед яких і картковий рахунок №5363 5423 0152 3222, було заблоковано, у зв’язку з чим він направив відповідний лист до банківської установи, на який отримав відповідь, що йому потрібно надати документи про цільове використання грошових коштів, потім банк попросив його надати інформацію щодо джерел походження грошових коштів.

Зазначав, що починаючи з грудня 2015 року між ним та банком тривало листування та весь цей час він був обмежений у використанні своїх грошових коштів.

Посилаючись на те, що дії банку є неправомірними, враховуючи, що він тривалий час був обмежений в можливості розпорядження належними йому грошовими коштами, що завдало йому значних незручностей, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати дії АТ КБ “ПриватБанк” з блокування карткових рахунків неправомірними; стягнути грошові кошти, розміщені на рахунках в розмірі 55.629 грн.75 коп.; стягнути пеню у розмірі 101.807 грн.93 коп. відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” та пеню у розмірі 11.125 грн.94 коп. відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в України”; збитки від інфляції 9.385 грн.07 коп. та судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Визнано дії АТ КБ “Приватбанк” з блокування карток неправомірними. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 інфляцію за період з 05 травня 2015 року по 31 січня 2016 року в розмірі 9.385 грн.07 коп. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що вони не порушували його прав, а діяли виключно керуючись вимогами законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року в частині відмови у його позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 вмотивована тим, що банк грубо порушував його права як споживача банківських послуг, що доведено матеріалами справи.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є клієнтом АТ КБ “ПриватБанк” та має відкриті банківські рахунки.

ОСОБА_2 відкрив у банку договір банківського рахунку шляхом підписання анкети-заяви з приєднанням до Умов та Правил надання банківських послуг.

На ім’я позивача у банку відкриті карткові рахунки для обслуговування та отриманням платіжної картки.

Також судом першої інстанції встановлено, що банком встановлені обмеження на зняття готівки з рахунку позивача.

В період з липня 2015 року по квітень 2016 року, в досудовому порядку, ОСОБА_2 неодноразово звертався до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогами вирішити питання про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні грошовими коштами розміщених на його карткових рахунках, надавав пояснення щодо джерел надходження коштів та їх подальше цільове використання та ін.

На відповідні заяви, пояснювальні листі позивача банком надавалися письмові відповіді, в яких банк посилався про необхідність надання документів, які підтверджують походження грошових коштів які надійшли на рахунок за період з 01 січня 2015 року по 21 січня 2016 року, з посиланням на обов’язок банку згідно до вимог законодавства у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноти наданої інформації про клієнта провести поглиблену перевірку.

В матеріалах справи містяться письмові відповіді банку на листи ОСОБА_2, в яких зазначено, що банком на запит ОСОБА_2 був направлений лист з проханням надати пояснення про цільове надходження грошових коштів і підтвердження подальшого їх цільового використання, в зв’язку з чим банк вважає доцільним встановити обмеження по картам до звернення клієнта в банк та надання відповіді на запит (а.с.13,13зв).

Наявність на рахунку позивача грошових коштів підтверджується випискою по залишку коштів на рахунку (а.с.145) та довідками банку по рахункам, наданими позивачу від 16 грудня 2016 року, 27 січня 2017 року (а.с.206,207), довідки підписані керівником відділення ОСОБА_3 та посвідчені печаткою банку, в яких зазначено, що сума залишку коштів на рахунку №5363542301523222 становить 55.629 грн.75 коп. та на карткові рахунки клієнта встановлено обмеження зняття готівки, отже, станом на 27 січня 2017 року позивач був обмежений в можливості розпорядження грошовими коштами, які знаходились на його рахунку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що в судовому порядку був встановлено факт блокування рахунків, що є неправомірним та, як наслідок цього, стягнув збитки від інфляції, відмовивши у решті позовних вимог у зв’язку з тим, що наразі рахунки розблоковані.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні",спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.

Частиною 2 ст.13 ЦК України передбачено обов’язок особи при здійсненні своїх прав утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб.

Визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст.1066 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.387 ЦК України).

Згідно з п.6.12 постанови правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року №223 із наступними змінами «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» емітент має право прийняти рішення про призупинення здійснення операцій з використанням певного спеціального платіжного засобу, а також про вилучення спеціального платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання спеціального платіжного засобу або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Емітент зобов'язаний інформувати користувача про блокування спеціального платіжного засобу та причини такого блокування в спосіб, установлений договором, у разі можливості, перед тим, як спеціальний платіжний засіб буде заблокований, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право розблокувати спеціальний платіжний засіб або надати новий після усунення причини блокування спеціального платіжного засобу.

Згідно з ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Таким чином, дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам Закону України від 14 жовтня 2014 року №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі — Закон №1702-VII).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 5 Закону №1702-VII банки є суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

Згідно з частинами першою–третьою статті 17 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу – про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу – про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Частиною 5 статті 17 Закону №1702-VII передбачено, що в разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, – спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій – п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Відповідно до пункту 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року №417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що карткові рахунки позивача були заблоковані, оскільки обмеження на зняття готівки і є блокуванням,що є незаконним, втім наголошує на тому, що на момент винесення оскаржуваного судового рішення рахунки були розблоковані.

Судова колегія наголошує на тому, що АТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало правомірність блокування карткових рахунків, відкритих на ім'я позивача, не надало доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта, не довело порушення позивачем вимог законодавства, за наслідками порушення яких було заблоковано його карткові рахунки, порушило строки зупинення фінансових операцій, передбачені Законом №1702-VII, а тому доводи апеляційної скарги АТ КБ “ПриватБанк” стосовно правомірності їхніх дій відхиляються.

АТ КБ “ПриватБанк” не надало апеляційному суду належних доказів стосовно точного часу розблокування картки, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення втрат від інфляції саме за період з 01 травня 2015 року по 31 січня 2016 року.

В той же час, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що його позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки згідно п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов’язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_2 не здійснював переказу коштів, а тому вимоги про стягнення пені у відповідності до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в України” необґрунтовані.

Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_4