Ухвала суду № 75899970, 16.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"16" серпня 2018 р. Справа № 0940/1457/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали позовної заяви Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого фундаменту під гараж по АДРЕСА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого фундаменту під гараж по АДРЕСА_1.

Одночасно, у позовній заяві Державна архітектурно-будівельна інспекція України просить суд відстрочити оплату судового збору до вирішення справи по суті.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, є її майновий стан.

Доводячи наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, позивач не надав жодних доказів які підтверджують неможливість оплати судового збору до відкриття провадження у справі.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 № 3674-VI "Про судовий збір" судам роз'яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Позивач є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій.

Також суд звертає увагу на те, що позивач звертається до адміністративного суду не з метою захисту свого порушеного права, а як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи таким чином свої владні та управлінські функції, які передбачені відповідними нормами законодавства України. З огляду на реалізацію владних функцій, відстрочуючи сплату судового збору суд поставить в нерівні умови по відношенню до позивача інших платників судового збору, передбачених Законом України "Про судовий збір".

Таким чином, суд дійшов до переконання про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, за подання даної позовної заяви.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Із змісту позовних вимог слідує, що позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме: знесення самочинно збудованого фундаменту під гараж по АДРЕСА_1.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до абзацу 6 підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", який вступив в дію з 01.01.2018 року, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року складає 1762,00 грн., відтак, розмір судового збору за подання суб'єктом владних повноважень до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 1762,00 грн.

Враховуючи те, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 1762,00 грн., позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".

Приписами пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з вимогами частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є тримісячний строк.

Водночас позивач у позовній заяві просив поновити пропущений строк звернення до суду, зазначивши, що тільки в червні 2018 року отримав запитувану інформацію та відповідні матеріали, які мають вагоме значення для обґрунтування позиції щодо доцільності подання даного позову у зв'язку із якими був пропущений строку звернення до суду.

В свою чергу, суд зазначає що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки 08.02.2018 за результатами проведеної позивачем перевірки, було встановлено невиконання відповідачем вимог припису. Саме з цього часу слід обчислювати строк звернення до суду позивача із вказаним позовом.

У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин суд приходить до висновку про невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого фундаменту під гараж по АДРЕСА_1 - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду: документа про сплату судового збору; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.

Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Матуляк Я.П.