Рішення № 75899026, 09.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 серпня 2018 р. Справа № 802/1674/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака Володимира Валентиновича,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що проходив службу в органах внутрішніх справ України та в органах Національної поліції України. Наказом Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області від 15.05.2017 позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

При його звільненні йому було виплачено лише грошове утримання за 15 днів травня 2018 року та грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2018 році. На його усне звернення до відповідача, чому йому не було нарахована та не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, як те передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу було усно відмовлено і вказано, що його цей закон не стосується.

29.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління поліції охорони у Вінницькі області з заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні із служби.

Однак, листом від 07.06.2018 за №1152/43/21/03-2018 відповідач відмовив у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача, звернувся до суду із адміністративним позов в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління поліції охорони у Вінницькій області, викладеної в листі від 07.06.2018 за №1152/43/21/03-2018;

- зобов'язати Управління поліції охорони у Вінницькій області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 56120,24 грн.

На адресу суду від сторони відповідача надійшов відзив (за вх.№29913) з якого слідує, що останній заперечує про заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на наступне. Так, не заперечуючи щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, відповідач не погоджується із включенням до складу грошового забезпечення позивача, яке використовується при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги, сум доплати за роботу в нічний час, індексації та компенсації втрати частини ПДФО.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в поліції. Наказом начальника Управління поліції охорони у Вінницькій області №52 о/с від 15.05.2017 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України « Про Національну поліцію».

29.05.2018 ОСОБА_1 із заявою звернувся до Управління поліції охорони у Вінницькій області про призначення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

07.06.2018 Управління поліції охорони у Вінницькій області листом за №1152/43/21/03-2018 повідомило ОСОБА_1 про те, що його заява щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні розглянута. При цьому повідомлено, що оскільки позивач станом на дату звільнення не набув право на пенсію, він не підпадає під категорію осіб, які мають право виплату одноразової грошової допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).

Пунктом 4 частини 1 статті 77 Закон №580-VIII поліцейський звільняється зі служби, а служба припиняється у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону №580-VIII працівники міліції, які на день набрання чинності цим Законом мали календарну вислугу не менше 5 років та продовжили службу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями (а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах), після досягнення вислуги років, що дають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як вже було встановлено судом, позивач в період з 05.10.2007 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 продовжив проходження служби в органах Національної поліції України, з яких 15.05.2018 був звільнений на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII. Таким чином, станом на день набрання чинності цим Законом №580-VIII позивач мав календарну вислугу понад 5 років та продовжив службу в поліції, а відтак має право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у разі звільнення зі служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Наведені положення Закону в повній мірі узгоджуються з порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, який затверджено постановою Кабінету міністрів України № 393 від 17.07.1992 (далі - Порядок № 393).

Так, згідно п. 10 Порядку № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З аналізу статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також Порядок № 393 суд робить висновок, що особам які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ (до категорії яких відноситься позивач) незалежно від підстав звільнення виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, враховуючи, що позивач проходив службу в поліції та був звільнений зі служби за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», суд дійшов до переконання, що останній мав законодавчо встановлене право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В свою чергу надаючи оцінку розрахунку суми одноразової грошової допомоги, суд виходить з наступного.

Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських врегульовано Наказом МВС №260 від 06.04.2016, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі Наказ №260)

Згідно пункту 3 розділу 1 Наказу №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 23 розділу 1 Наказу №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

З огляду на вищенаведені правові норми судом було досліджено наявні в матеріалах справи розрахункові листи які підтверджують, що інспектору роти фізичної безпеки батальйону капітана поліції ОСОБА_1, принаймні, у період з січня 2017 року по травень 2018 року на постійній основі проводились виплати, окрім іншого: доплата за роботу в нічний час; індексація; компенсація втрати частини ПДФО.

Таким чином, суд критично оцінює покликання представника відповідача щодо відсутності підстав для включення до розрахунку місячного грошового забезпечення сум доплати за роботу в нічний час, індексації та компенсації втрати частини ПДФО, позаяк останні мали постійний характер та виплачувались позивачу на протязі тривалого проміжку часу.

У зв'язку з викладеним позивачу підлягає нарахування і виплата одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до положень ч. 4 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань відповідача на дискреційні повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, то суд з такими не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Тобто, для органів державної влади та їх службових осіб діє спеціально-дозвільний принцип конституційного права, який, поширюючи свій нормативний вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки. Адже вони зобов'язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами, законами України і лише в межах закріпленої за ними компетенції.

У правовідносинах, що виникли між сторонами у адміністративній справі, алгоритм дій відповідача чітко окреслено Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком №4, а тому суб"єкт владних повноважень не може діяти на власний розсуд. За умови дотримання положень даного Закону та Порядку №4, особа має право на отримання одноразової грошової допомоги в разі наявності усіх необхідних документів.

В силу положень КАС України, суд з метою захисту прав та інтересів позивача для ефективного судового захисту може зобов'язати відповідача вчинити дії, що не суперечать приписам Закону.

За наведеного вище, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління поліції охорони у Вінницькій області, що викладена у листі від 07.06.2018 за вих. №1152/43/21/03-2018, у проведенні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління поліції охорони у Вінницькій області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби в розмірі 56120,24 грн. (п'ятдесят шість тисяч сто двадцять гривень 24 коп.) з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21022, РНОКПП НОМЕР_1)

Управління поліції охорони у Вінницькій області (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 40109131)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 15.08.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна