Рішення № 75898707, 15.08.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9672/17

Провадження № 2/263/171/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Шатілової Л.Г., при секретарі Дзигім К.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 75477,55 гривень, у позові вказав, що 12.03.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою був укладений договір № б/н, відповідно до якого відповідачка 12.03.2010 року отримала кредит у розмірі 7100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка у встановлені договором строки обов’язки по поверненню кредиту не виконала, у зв’язку з чим Банк звернувся з позовом до суду про стягнення суми заборгованості за договором кредиту, яка станом на 30.06.2017 року складає 75477,55 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 6138,67 гривень, заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 61718,52 гривень, заборгованість за пенею та комісією – 3550,00 гривень, штраф фіксована сума – 500,00 гривень, штраф процентна складова – 3570,36 гривень, крім того просив стягнути з відповідачки витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та додатково наданих письмових поясненнях по справі, просила суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд застосувати строк позовної давності, оскільки вважає строк дії банківської картки сплинув у травні 2014 року, у цьому ж місяці вона здійснила останній платіж по кредиту.

З’ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.03.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою був укладений договір № б/н, відповідно до якого відповідачка 12.03.2010 року отримала кредит у розмірі 7100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка у встановлені договором строки обов’язки по поверненню кредиту не виконала, у зв’язку з чим Банк звернувся з позовом до суду про стягнення суми заборгованості за договором кредиту, яка станом на 30.06.2017 року складає 75477,55 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 6138,67 гривень, заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 61718,52 гривень, заборгованість за пенею та комісією – 3550,00 гривень, штраф фіксована сума – 500,00 гривень, штраф процентна складова – 3570,36 гривень.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( частина перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ст.267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно анкети-заяви позичальника, дія договору визначена з 12.03.2010 року. Останній платіж, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 здійснила 25.04.2014 року. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом 03.08.2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Що стосується зазначених у відповіді на заяву твердженнях представника позивача про те, що між сторонами узгоджено (в Умовах і Правилах визначено) збільшення строку позовної давності до 50 років, то суд виходить з того, що збільшення позовної давності потребувало дотримання сторонами встановленої законом письмової форми шляхом укладення відповідного договору, який боржник мав би підписати. За відсутності зазначеного, підстав вважати, що відбулася домовленість між сторонами про зміну тривалості позовної давності, не має, що узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15 та в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №751/5977/17.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності звернення з позовом до суду.

Одночасно, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 500 гривень (фіксована частина), штрафу в розмірі 3570,36 гривень (процентна складова) та пені в розмірі 3550,00 гривень, не підлягають задоволенню, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою врегульовано, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно Розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», в переліку міст, де проводиться антитерористична операція, зазначене місто Маріуполь.

Так, враховуючи, що відповідачка зареєстрована та постійно проживає в місті Маріуполі, нарахування штрафів на суму заборгованості за кредитним договором від 12.03.2010 року, укладеним з ОСОБА_2, є неправомірним.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі ст.ст. 253, 258, 261, 267 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 80, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д м. Київ, 01001) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення заборгованості – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.Г. Шатілова