Рішення № 75898687, 08.08.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/431/18

ЄУН 226/431/18

Провадження № 2/226/336/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря – Альберті О.В.,

позивача ПАТ КБ «Приватбанк»,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні залі суду в м.Мирнограді Донецької області справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в обґрунтування якого вказав, що 17.11.2011 року між ним та відповідачем укладений договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 2400 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає згоду банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами Банку, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 договору. Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але у порушення наведених норм закону та умов укладеного договору, відповідач зобов’язання, взяті на себе, належним чином не виконала. Станом на 31 січня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 33051,38 грн., у тому числі заборгованість за кредитом – 359,54 грн., заборгованість з відсотків за користування кредитом – 26441,77 грн., заборгованість за пенею та комісією – 4200,00 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 1550,07 грн. Дану суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн., позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, позивач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, згідно з письмовою відповіддю на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена у порядку передбаченому ЦПК України та ст.11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», згідно з письмовим відзивом просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з’явилися до суду.

Судом встановлено, що 17 листопада 2011 року між сторонами по справі був укладений Договір про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підтверджується анкетою-заявою позивача від 17.11.2011р., підписаною як позивачем так і відповідачем та відкритий кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 7, 9-32).

При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості (а.с. 8).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором.

Невиконання грошового зобов’язання за відсутністю коштів у боржника в силу ст.625 ЦК України не звільняє його від відповідальності.

Неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк відповідач порушив в односторонньому порядку зобов’язання, що випливають з умов кредитного договору, що є недопустимим.

Відповідно до ст.ст.549, 612, 625, 1054 ЦК України, відповідач на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням процентів, розмір яких встановлено договором та суму штрафів.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно за п.2.1.1.7.6 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010р., при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (а.с.27).

Між тим, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 даного Закону, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 1550,07 грн. необхідно відмовити.

Щодо правильності нарахування та стягнення процентів суд приходить до наступного.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів вбачається, що з 01.09.2014 року процентна ставка збільшена до 34,8%, а з 01.04.2015 року до 43,2 %.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_3 має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_3, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_3 не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови (а.с. 9-32).

Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. ОСОБА_3 договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

У разі підвищення банком процентної ставки з’ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не був зазначеним способом повідомлений про зміни процентної ставки за користування кредитом, а тому доводи відповідача щодо незаконності підвищення процентної ставки з 30 % на 34,8% та на 43,2 % заслуговують на увагу.

Відповідачем надана заява про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Як вбачається з п.1.1.7.31 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог банку про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) складає 50 років (а.с.22).

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Окрім цього, ч.1 ст.259 зазначеного Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У Анкеті-заяві від 17.11.2011 р. не зазначено, що саме Умовами та Правилами надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010р., була ознайомлена відповідач 17.11.2011 р., її підпису щодо згоди на збільшення позовної давності до 50 років на зазначених ОСОБА_3 та Правилах надання банківських послуг, немає. Тому суд вважає, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність у 3 роки. При цьому суд враховує постанови ВСУ від 11.02.2015р. № 6-240цс14, від 10.06.2015р. № 6-698цс15.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови кредитного договору сторін у цій справі та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, що відповідає строку дії картки, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повернення кредиту, тобто строку дії картки (ст.261 ЦК України). При цьому суд враховує постанову ВСУ від 17.09.2014р. № 6-95цс14.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява разом з додатками надійшла до суду 14.03.2018 р., тому, з врахуванням ч.6 ст.70 ЦПК України, суд саме з цієї дати обраховує строк позовної давності.

Відповідач згідно кредитного договору від 17.11.2011 р., отримла картку № 5211537400901208, яка має термін дії по 09.2015 р., таким чином суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом, оскільки строк позовної давності щодо цієї вимоги закінчується 30.09.2018 р. і тому з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом 359,54 грн.

В той же час, суд вважає неправомірними дії позивача в частині прийняття одностороннього рішення з підвищення відсоткової ставки, а тому вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що розрахунок заборгованості за процентами повинен здійснюватися без підвищення процентної ставки, із розрахунку 30% ставки, наступним чином: 359,54 гривень Х 30% : 360 днів Х 1095 днів = 328,08 гривень, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 328,08 гривень.

Що стосується включення в договір банківського кредиту комісії за послуги та законності її стягнення з відповідача на користь позивач, то суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України вбачається, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

З наведеного вбачається, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, але встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачу необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії в сумі 4200 гривень.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 359,54 грн. та заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 328,08 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідно до пропорційно задоволених вимог, судовий збір у сумі 36,66 грн.

На пiдставi ст.ст.207, 253, 256, 257, 259, 261, 267, 546, 549, 612, 625, 1054 ЦК України, ч.1 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 34, 141, 200, 206, 258-259, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570 до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»: заборгованість за кредитом в сумі 359,54 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 328,08 грн., всього 687 (шістсот вісімдесят сім),62 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 36(тридцять шість),66 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2018 року.

Суддя Петунін І.В.