Вирок № 75897980, 16.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/10631/18

Провадження №11-кп/772/994/2018

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романчук Р. В.

Доповідач:Рупак А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Рупака А.А.

суддів Нагорняка Є.П., Ковальської І.А.

при секретарі Міхневич І.А.

прокурора Миколайчука Д.Г.

захисника Трояна О.О.

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12018020010000563 внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 10.02.2018 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Кириченка А.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2018, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 непрацюючого, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_4 10.02.2018 року близько 17 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційного документу на транспортний засіб, керуючи технічно-справним автомобілем марки "RENAULT KANGOO" реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по проїзній частині вулиці Пирогова в м. Вінниці в напрямку вулиці Зодчих, в районі зупинки громадського транспорту "Електромережа", наближаючись до розмітки нерегульованого пішохідного переходу по якому справа-наліво перетинав проїзну частину пішохід ОСОБА_6, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості чи зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого з необережності допустив наїзд на ОСОБА_6

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №401 від 18.04.2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: "закрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку, перелом кісток склепіння і основи черепа (лобної, клиновидної справа, розходження вінцевого шва), забій м'яких тканин лобної ділянки, забій обох вушних раковин, садна обох вушних раковин, садно верхньої губи та лівої брови, закритий перелом правої променевої кістки в нижній третині ("типовому місці") зі зміщенням, закритий трьох-кісточковий перелом правої гомілки зі зміщенням. Дані травми відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлись небезпечними для життя в момент заподіяння.

Водій автомобіля ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 2.1 (а, б), 2.9 (а), 4.16 (а), 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, в яких зазначено: "2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон)", "2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", "4.16. Пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора", "18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека".

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 247а від 19.03.2018 року, порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні Кириченка А.В. ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2018 у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також неправильного застосування кримінального закону.

Просить ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при призначенні обвинуваченому покарання, не в повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання згідно ст.65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання і призначив ОСОБА_4 покарання, яке за своєю м'якістю є явно несправедливим, не є достатнім для його виправлення, оскільки обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційного документу на транспортний засіб.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор Миколайчук Д.Г. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просив її задовольнити в повному об'ємі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Троян О.О. заперечили проти задоволення апеляції прокурора вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим. При цьому захисником подано письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якій посилаючись на висновок досудової доповіді органу пробації, просить вирок залишити в силі.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.405 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.

Водночас наведені в апеляційній скарзі прокурора порушення судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості апеляційний суд вважає обґрунтованими. Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом не дотримані, а звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком є явно несправедливим внаслідок м'якості. Зокрема звільняючи від покарання з іспитовим строком, суд послався на те що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, дружина інвалід третьої групи, має на утриманні малолітню дитину, у вчиненому щиро кається та просив вибачення у потерпілого, добровільно відшкодував потерпілому завдану майнову шкоду.

Проте, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, внаслідок якого потерпілий отримав значні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлись небезпечними для життя в момент заподіяння. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 керував транспортним засобом не маючи права керувати таким, при цьому перебував в алкогольному та наркотичному сп'янінні. Таке нехтування Правилами дорожнього руху свідчать про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, внаслідок чого звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на думку апеляційного суду, не забезпечить завдань кримінального судочинства в частині перевиховання засудженого.

Таким чином наведені у вироку дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання не дають підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

За наведених обставин з урахуванням особи обвинуваченого, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, яке буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, зокрема в мінімальній межі, встановленої санкцією статті.

Згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті), закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420 КПК України, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької місцевої прокуратури Кириченка А.В. задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2018 у кримінальному провадженні №12018020010000563 внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 10.02.2018 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Початок строку покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: