Рішення № 75897923, 16.08.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/8169/17

Провадження № 2/219/164/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Брежнева О.А.

за участю секретаря Петрейко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Білокаменські вогнетриви» в особі ліквідаційної комісії, про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов’язків, внаслідок виробничої травми,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Білокаменські вогнетриви» в особі ліквідаційної комісії, про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов’язків, внаслідок виробничої травми. Посилаючись на те, що з 16 травня 1995 року по 18 червня 2008 року позивач працювала на робочих професіях в ЗАТ «Білокаменські вогнетриви», яке на теперішній час перебуває в стані припинення. Тривала праця на роботах в умовах впливу шкідливих факторів викликала у позивача хронічне професійне захворювання, та згідно висновку акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23 липня 2008 року в позивача був встановлений діагноз: «коніотуберкульоз силікоз, вузликова форма» захворювання професійне. Згідно висновку МСЕК від 14 серпня 2008 року позивачу вперше та безстроково було встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати працездатності. У зв’язку з чим йому постійно приходиться проходити лікування, на що він змушений витрачати немалі кошти, він також постійно відчуває моральні страждання, через певні фізичні вади ока та у зв’язку з травмою, він не має можливості вести повноцінне особисте та суспільне життя, частково порушенні його відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені його плани на подальше життя, через що у нього з’явилось почуття тривоги перед майбутнім. Прийшовши працювати до роботодавця здоровим працівником, через незабезпечення умов праці він втратив 40% своєї працездатності та вимушений з цим жити. Згідно акту розслідування нещасного випадку причинами нещасного випадку є недостатній контроль за безпечним виконанням робіт з боку майстра. Також зазначив, що втрата його здоров’я є для нього незворотною втратою, що спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі страждання. Також зазначає, що здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю, та те що він втратив його на виробництві, тобто поніс значні моральні страждання, які носять тривалий характер. Професійне захворювання, яке потягнуло за собою втрату його працездатності, спричинивши йому суттєву моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 20000 грн. Просить позов задовольнити.

У судове засідання позивачі не з’явилися, представник позивачів надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечують, просять позов задовольнити.

Належним чином повідомлені відповідачі у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що позивачі не заперечували проти проведення заочного розгляду справи, належним чином повідомлені відповідачі в судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши письмові матеріали цивільної справи вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню на підставі наступного:

Судом встановлено, що під час роботи на підприємстві ЗАТ «Білокаменські вогнетриви» 21 липня 2008 року було встановлено захворювання у позивача, яке є професійним, яке виникло із-за недосконалості технологій, механізмів, неефективності роботи системи вентиляції (а.с.13-15).

Згідно копії виписки із акту МСЕК від 14 серпня 2008 року позивачу у зв’язку з трудовим каліцтвом від 04 серпня 2008 року визначено безстроково ступінь втрати професійної працездатності у відсотках – 40 % з 3 групою інвалідності (а.с.16) .

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1\. Визнання права; 2\.визнання правочину недійсним; 3\.припинення дії, яка порушує право; 4\.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5\.примусове виконання обов’язку в натурі; 6\.зміна правовідношення; 7\.припинення правовідношення; 8\.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9\.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15.05.1996р. охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; тощо.

Згідно ст.2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає йому відшкодуванню на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, який діяв станом на 23 листопада 1995 року, тобто час первинного встановлення позивачу втрати працездатності по професійному захворюванню, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших будь-яких виплат.

Також суд вважає, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до абз.1 ч.1 ст. 83 ЦК України 1960 року не застосовуються.

З набранням чинності ЦК України 2004 року, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

За змістом ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суми на відшкодування шкоди мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ч. 1ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Беручи до уваги, що факт відсутності відповідача у вищезазначеній квартирі понад рік знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а відповідач не надав суду доказів того, що перестав користуватися квартирою з поважних причин та має право на збереження за ним права користування цим житловим приміщенням, суд вважає, що за відповідачем не може бути збережено право користування житловим приміщенням.

Факт моральних страждань позивача при обставинах, які він зазначив у позові, суд вважає встановленим і доведеним самим фактом втрати позивачем працездатності, що безперечно не може не створювати ті негативні наслідки, про які зазначає позивач.

Суд вважає, що отримавши травму, позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров’я людини найвища соціальна цінність, невід’ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров’я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров’ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40 %, травма на виробництві, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача 15000 грн..

Доводи представника відповідача з приводу відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування її розміру суд вважає необґрунтованими, некоректними та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи викладеними вище, та не приймає за основу при ухваленні даного рішення.

Судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, ст.5, 15, 16, 23, 83 ЦК України, ст. ст. 3, 43, 58 Конституції України, ст. 1, 4 ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Білокаменські вогнетриви» в особі ліквідаційної комісії, про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов’язків, внаслідок виробничої травму – задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Білокаменські вогнетриви» в особі ліквідаційної комісії (місцезнаходження: 69114, АДРЕСА_1, код 32131555, на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі 15000 (п‘ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Білокаменські вогнетриви» в особі ліквідаційної комісії (місцезнаходження: 69114, АДРЕСА_1, код 32131555, судовий збір на користь держави в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.А.Брежнев