Рішення № 75897018, 06.08.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2616/15-ц

Провадження №2/148/176/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2018 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Кинашівської сільської ради Тульчинського району, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, за участю: позивача - ОСОБА_1; представника позивача - ОСОБА_3; представник відповідача - ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Кинашівської сільської ради, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням 11-ї сесії 5-го скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району від 23.11.2007 затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,2500 га, за адресою: вул. Першотравнева, 172, с. Кинашів, Тульчинського району Вінницької області для будівництва та обслуговування житлового будинку. 14.05.2008 ОСОБА_5 видано державний акт серії ЯЖ № 256157, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010882900141. 29.04.2009 ОСОБА_5 померла. Після її смерті спадщину прийняв її син ОСОБА_2, тобто відповідач, і 03.02.2010 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після її смерті. Однак, відповідач право власності на дану земельну ділянку не оформив, оскільки, за твердженням позивача, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації. Видача державних актів на право власності на землю не здійснюється лише з початку 2013 року, а право власності на земельні ділянки реєструються у новоствореному реєстрі прав на нерухоме майно. На заміну державних актів видаються свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяги Державного реєстру прав. Реєстрація ж земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі, ведення якого здійснюють територіальні органи Держгеокадастру України, які наразі відповідають виключно за земельні ділянки, як об"єкти.

Земельна ділянка позивача межує з земельною ділянкою померлої ОСОБА_5 Позивачу 22.01.2015 рішенням 38-ї сісії 6-го скликання Кинашівської сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 0,29 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,4 га для ведення особистого селянського господарства. При виготовленні технічної документації виявилось, що на час її виготовлення в наявності є лише 0,25 га, з яких 0,1723 га - рілля і 0,0777 - під будівлями. Земельна ділянка площею 0,28 га, розташована за адресою: вул. Першотравнева, 170, с. Кинашів, Тульчинський район, Вінницька область, була виділена матері позивача - ОСОБА_6, в 1972 році із земель колгоспу "Україна" с. Кинашів. Згідно плану забудови садиби, який був отриманий матір"ю позивача в лютому 1973 року, ширина земельної ділянки біля дороги склала 18,0 м. При виготовленні технічної документації на дану земельну ділянку в 2015 році виявилося, що ширина земельної ділянки позивача при дорозі складає лише 15,74 м., тобто частина земельної ділянки на рівні господарських забудов зі сторони сусіда ОСОБА_2 стала вужчою на 2,05 м., а його земельна ділянка в цьому місці стала ширшою на 2,05 м.

Позивач не надав цьому особливого значення, оскільки не бажав псувати стосунки з сусідами, але в липні 2015 відповідач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно збудованих споруд, оскільки, на думку відповідача, позивач перешкоджав йому користуватися його земельною ділянкою. Про даний факт позивач дізнався лише отримавши позовну заяву відповідача та додані до неї документи, в тому числі і копію державного акту на ім"я ОСОБА_5

В даний час позивачу стало зрозуміло, що даний державний акт було складено з помилками, зокрема межі земельної ділянки відповідача частково накладаються на межі земельної ділянки, виділеної матері позивача ще в 1972 році. При порівнянні плану меж в державному акті серії ЯЖ № 256157 на ім"я ОСОБА_5 та обрисом зовнішніх меж земельної ділянки в технічній документації на земельну ділянку позивача вбачається наявність накладки меж однієї земельної ділянки на іншу.

Позивач, також, вважає, що Кинашівська сільська рада Тульчинського району при видачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки, по вул. Першотравневій, 172, також порушила норми земельного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою та передачу у власність вказаної земельної ділянки, оскільки одночасно й передала частину земельної ділянки позивача, що перебувала в його користуванні, оскільки він був власником житлового будинку, розташованого на її території.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_5, серії ЯЖ № 256157, виданий ОСОБА_7 на підставі рішення 11-ї сесії 5-го скликання Кинашівської сільської ради від 23.11.2007, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010882900141 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 0524382900:05:001:011. Усі судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполіг. Пояснив суду, що під час підписання погодження меж земельних ділянок, дозвіл на оформлення земельної ділянки відповідачу підписував не він. Також, просив врахувати, що оскільки відповідно до висновку почеркознавчої експертизи, підтвердежено, що підпис у погодженні меж земельної ділянки, що в даний час належить відповідачу, здійснено не ним, тому він вважає, що це є також підставою для визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_5 серії ЯЖ № 256157.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що Кинашівська сільська рада Тульчинського району, в порушення п. 3.25 Будівельних норм, під час затвердження технічної документації, не вилучала земельну ділянку у ОСОБА_1 і з яких причин вилучена - не зрозуміло. Також, пояснив суду, що позивач не підписував акт погодження меж земельних ділянок, про існування порушення меж дізнався у 2015 році, коли почав виготовляти державний акт.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на позицію Верховного Суду України щодо даного предмета спору та ст. 107 Земельного Кодексу України, яка регулює встановлення меж у подібних випадках. Просив застосувати строки позовної давності. Зазначив, що наслідки не підписання акту погодження меж земельної ділянки не є підставою для скасування державного акту.

Також, у поданих представником відповідача письмових запереченнях, вказано, що позивач посилається на обставини, що не відповідають дійсності, оскільки під час виготовлення технічної документації претензії з приводу меж земельних ділянок були відсутні і ОСОБА_1 надав письмову згоду з установленими межами і не висловлював заперечень з цього приводу. Також, представник відповідача вважає такими, що не відповідають дійсності твердження позивача щодо порушення земельного законодавства, та просить застосувати строки позовної давності, оскільки вони сплили на момент звернення до суду (а.с. 54).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління держегеокадастру у Вінницькій області у судове засідання не з"явився. Згідно надісланих на адресу суду письмових заперечень, Головне управління держегеокадастру у Вінницькій області вказує, що не є належною третьою особою у даній справі, оскільки рішення, що буде прийняте не може вплинути на його права чи обов’язки (а.с. 37-38).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кинашівської сільської ради Тульчинського району у судове засідання не з"явився.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2008 році він працював дільничим інспектором по с. Кинашів. І у 2008 році, точно дати не пам"ятає, він виїздив на виклик сусідів позивача і відповідача з приводу того, що у останніх виник конфлікт. Коли він приїхав на місце події, з"ясувалось, що даний конфлікт виник через межу земельної ділянки між сторонами у справі. Більш точних обставин він не пам"ятає, оскільки пройшло багато часу.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є дружиною позивача. Вона пам"ятає, що підписувала якісь документи, що стосувалися меж земельної ділянки її чоловіка та земельної ділянки, що в даний час належить відповідачу ОСОБА_2, але які саме не пам"ятає. Зазначила, що в акті погодження меж земельної ділянки від 22.11.2007 навпроти прізвища ОСОБА_1 стоїть її підпис.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною відповідача. Документацією оформлення земельної ділянки, що в даний час належить її чоловіку займалась вона. Вона тоді приходила до ОСОБА_1 щоб він підписав акт погодження меж земельної ділянки, але ОСОБА_1 не було вдома і їй сказали, що за нього може розписатись його дружина. Конфлікт між сторонами у справі з приводу земельних ділянок відбувався у 2008 році. В судовому засіданні підтвердила, що дружина ОСОБА_1 підписувала акт погодження меж земельної ділянки.

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва на забудову у сільських населених пунктах Української РСР від 06.02.1973, ОСОБА_6 виділено земельну ділянку площею 0,28 га з земель колгоспу «Україна» (а.с. 9 – 10), та надано дозвіл на будівництво житлового будинку на території зазначеної земельної ділянки, що підтверджується довідками від 25.11.1972 та 27.11.1972 (т. 1, а.с. 11, 12).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок за адресою: вул. Першотравнева, 170, с. Кинашів, позивач ОСОБА_1 є власником даного житлового будинку (т. 1, а.с. 14-19).

Відповідно до копії витягу з рішення 38-ї сесії 6-го скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району № 841 від 22.01.2015, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації для земельної ділянки, розташованої, за адресою: вул. Першотравнева, 170, с. Кинашів, Тульчинський район Вінницька область, орієнтованою загальною площею 0,29 га, з яких 0,25 га - призначені для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,04 га – призначені для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а.с. 23).

Відділ містобудування та архітектури Тульчинської районної держаної адміністрації надав висновок № 17 від 05.02.2015, згідно якого відділ вважає можливим встановлення меж земельної ділянки площею 0,2900 га на місцевості, за адресою: вул. Першотравнева, 170, с. Кинашів, Тульчинський район Вінницька область (т. 1, а.с. 24).

Згідно акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 04.02.2015, в натурі (на місцевості) проведено встановлення та погодження меж земельної ділянки позивача ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 170, с. Кинашів. Суміжними землекористувачами претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено. Даний акт підписано усіма власниками/користувачами суміжних земельних ділянок, в тому числі і відповідачем ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 25).

Згідно акту прийомки-передачі межових знаків на збереження від 04.02.2014, складеного в присутності власників суміжних земельних ділянок, в тому числі і відповідача ОСОБА_2, встановлено, що вказана земельна ділянка площею 0,29 га надана позивачу ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для ведення особистого селянського господарства. Претензій між власниками/користувачами суміжних земельних ділянок не має (т. 1, а.с. 26-27).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.02.2010, відповідач ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 успадкував земельну ділянку за адресою: вул. Першотравнева, 172, с. Кинашів, площею 0,2500 гектарів, що належала спадкодавцю на підставі державного акту серії ЯЖ № 256157, виданого 14.05.2008 Кинашівською сільською радою на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Кинашівської сільської ради від 23.11.2007 для будівництва та обслуговування житлового будинку (т. 1, а.с. 28).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що рішенням 11-ї сесії 5-го скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району від 23.11.2007 затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,2500 га за адресою: вул. Першотравнева, 172, с. Кинашів, Тульчинського району Вінницької області для будівництва та обслуговування житлового будинку. Державний акт ОСОБА_5 видано 14.05.2008 серії ЯЖ № 256157, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010882900141. Після смерті 29.04.2009 ОСОБА_5, спадщину прийняв її син відповідач ОСОБА_2, і 03.02.2010 отримав свідоцтво про право на спадщину, державного акту не отримав. Земельна ділянка позивача межує з земельною ділянкою померлої ОСОБА_5 Позивачу 22.01.2015 рішенням 38-ї сісії 6-го скликання Кинашівської сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 0,29 га, розташовану за адресою: вул. Першотравнева, 170, с. Кинашів, Тульчинський район Вінницька область, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,4 га для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка площею 0,29 га була виділена матері позивача - ОСОБА_6, в 1972 році із земель колгоспу "Україна" с. Кинашів.

Відповідно до витребуваної, на підставі ухвали суду від 05.02.2016, технічної документації з землеустрою щодо земельної ділянки ОСОБА_5, що розташована, за адресою: вул. Першотравнева, 172, с. Кинашів, Тульчинський район Вінницька область, встановлено, що ОСОБА_5 передано земельну ділянку загальною площею 0,49 га., в тому числі 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та 0,24 га. для ведення особистого селянського господарства. Згідно акту погодження меж даної земельної ділянки від 22.11.2007, складеного в присутності землевпорядника та суміжних землекористувачів, суміжними землекористувачами ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, про що проставлені їх підписи, в тому числі і навпроти прізвища "ОСОБА_1М." (т. 1, а.с. 112-113).

Відповідно до висновку судового експерта Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України № 355 від 31.07.2017, за відсутності достатньої інформації щодо зовнішніх розмірів, конфігурацій, прив"язок від будівель до меж земельних ділянок, визначити та відобразити графічно де має проходити межа, відповідно до плану забудови садиби, між земельними ділянками по вул. Першотравнева, 170, с. Кинашів та по вул. Першотравнева, 172, с. Кинашів, а також встановити чи є порушення меж земельних ділянок, неможливо (т. 1, а.с. 171-199).

Відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 401-П від 15.12.2017, проведеного на підставі ухвали суду від 09.10.2017 про проведення судової-почеркознавчої експертизи, підпис в графі "Землекористувачі" від імені ОСОБА_1 в акті погодження меж землекористування від 22.11.2007 у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (т. 2, а.с. 50-55).

Статтею 15 ЦК України, визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 суди мають захищати права всіх суб"єктів права власності на землю та на господарювання на ній при вирішенні земельних спорів. Пунктом 4 даної Постанови визначено, що згідно зі статтею 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Згідно п. 11, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Пунктом 18 встановлено, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 01.01.2002 у власність у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Частиною п"ятою статті 116 ЗК України, передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно положень ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження нележною їй земельною ділянку, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Відповідно до пункту 7 ПП ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

На підставі ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про землеустрій», встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою.

Частиною 5 цієї статті, визначено, що власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010, (далі – Інструкція) пунктом 2.3 якої визначено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Пунктом 2.4 цієї ж Інструкції, визначено, що підготовчі роботи включають збір відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, а також згідно п. 2.8 Інструкції, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Також, відповідно до п. 3.12 Інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

За викладених обставин, враховуючи, що в судовому засіданні на підставі висновку почеркознавчої експертизи від 15.12.2017 встановлено, що підпис у акті погодження меж землекористування від 22.11.2007 здійснено не позивачем особисто, а іншою особою, і це також підтвердили свідки в судовому засіданні, суд ставить під сумнів законність набуття померлою 29.04.2009 ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, яку вподальшому успадкував відповідач. Таким чином, суд приходить до висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий 14.05.2008 на ім"я ОСОБА_5 серії ЯЖ № 256157, слід визнати недійсним та скасувати його, скасувавши і державну реєстрацію земельної ділянки за даним актом.

Представник відповідача заперечуючи проти позову, просив застосувати строки позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України, визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, суд не може застосувати в даному випадку строк позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення свого права в липні 2015, коли йому надійшла копія позовної заяви відповідача, який звернувся до суду з позовом до нього, а також під час виготовлення технічної документації на свою земельну ділянку в 2015, а тому не міг до цього часу знати про будь-які порушення своїх прав щодо земельної ділянки. Дізнавшись про порушення своїх прав, позивач 17.11.2015 звернувся до суду з даним позовом. Також, суд бере до уваги, що позивач остаточно пересвідчився у тому, що підпис у акті погодження меж землекористування від 22.11.2007 здійснено не ним, а іншою особою, після проведення почеркознавчої експертизи, висновок про яку складено 15.12.2017. Після цього, подав до суду 16.04.2018 заяву про встановлення додаткової підстави для визнання недійсним та скасування державного акту (а.с. 83), яка ухвалою суду від 19.04.2018 залишена без розгляду (а.с. 85).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є цілком законним, обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 487,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4960,80 грн., витрати пов"язані з проведенням експертиз в розмірі 8950,24 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 257, 261, 328 ЦК України, ст. 115, 116, 152, 153, 158 ЗК України, ст. 5, 10, 19, 76-78, 81, 89, 90, 95, 110, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов – задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_5, серії ЯЖ № 256157, виданий ОСОБА_7 на підставі рішення 11-ї сесії 5-го скликання Кинашівської сільської ради від 23.11.2007, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010882900141 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 0524382900:05:001:011.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4960,80 грн., витрати пов"язані з проведенням експертиз в розмірі 8950,24 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний тект рішення складено 15.08.2018.

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області ОСОБА_11