Рішення № 75896443, 15.08.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/51/2018

130/1609/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.

за участі секретаря Буга Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВР №072673 від 18.06.2018,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2018 представник позивача ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ВР № 072673 від 18.06.2018, винесену лейтенантом поліції ОСОБА_4; стягнути на його користь з відповідача суму судового збору.

Свій позов аргументував тим, що 18.06.2018 постановою Інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області Перегняк І.І. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.

Постанова мотивована тим, що керуючи транспортним засобом ОСОБА_5 512, номерний знак НОМЕР_1, що надає послуги з перевезення пасажирів приміському маршруті Жмеринка – Вознівці порушив правила зупинки стоянки, а саме здійснив зупинку задньою частиною автобуса до пішохідного тротуару, чим порушив вимоги пункту 15.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. Вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з підстав того, що до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не додано жодних матеріалів про порушення останнім норм чинного законодавства.

Крім того, зазначив, що автобус, яким керує позивач знаходився на автостанції, адже та частина земельної ділянки де стояв автобус передана ФОП ОСОБА_6 Жмеринською міською радою Вінницької області для комерційних потреб обслуговування об’єкту транспортної інфраструктури. Окрім того, дана автостанція є атестованою, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про атестацію, усі автобуси з даної автостанції здійснюють перевезення передньою частиною до проспекту, ставлять автобуси на зупинку та подають їх на посадку пасажирів. Зазначив, що відповідач по справі на дані пояснення жодним чином не звернув уваги.

Також було порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а сама позивач був позбавлений можливості дати свої пояснення письмово та подавати докази, а саме документи на автостанцію, а сама постанова винесена з порушенням ст. ст. 33, 251, 283 КУпАП.

Ухвалою судді від 24.07.2018 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

06.08.2018 від представника відповідача за довіреністю ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву позивача. Відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а постанову винесену інспектором ВБДР УПП у Вінницькій області Перегняк І.І. правомірною та такою, що не підлягає скасуванню з підстав того, що 16.06.2018 під час патрулювання інспектором роти ВБДР УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_3 було винесено постанову відносно водія ОСОБА_2, який керуючи транспортним засобом ОСОБА_5, номерний знак НОМЕР_1 на приміських перевезеннях по маршруту Жмеринка – Вознівці та по вул. Олійника м. Жмеринка, здійснив стоянку задньою частиною до пішохідного тротуару, чим порушив пункт 15.5 ПДР України, згідно якого біля тротуарів або інших місць із пішохідним рухом ставити транспортні засоби під кутом дозволяється передньою частиною. З метою зменшення шкідливого впливу відпрацьованих газів на здоров'я людей транспортні засоби повинні бути спрямовані до тротуару передньою частиною. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП відповідачем відповідно до покладених на нього завдань, передбачених Законом України «Про національну поліцію», відповідачем відповідно на місці вчинення адміністративного правопорушення винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідач проводив розгляд адміністративної справи відповідно до вимог передбачених законодавством з роз’ясненням відповідних прав згідно ст. 268 КУпАП, а тому за результатом розгляду було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Відповідач мав всі законні права скласти постанову, а також розглянути справу на місці його вчинення. Таким чином, відповідач розглядаючи дану справу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП та іншими нормативно – правовими актами. Просила розгляд справи провести у відсутність відповідача та відмовити в задоволенні позову. До відзиву додала фотознімки та диск з відеозаписом.

Суд на підставі частини 1 ст. 269 КАС України приймає до уваги наданий відповідачем відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із постанови серії ВР № 072673 від 18.06.2018 складеної інспектором ВБДР УПП у Вінницькій області Перегняк І.І. 18.06.2018 о 18-10 год. в м. Жмеринка по вул. Б. Олійника, водій керуючи автобусом, що надає послуги з перевезення пасажирів на приміському маршруті Жмеринка - Вознівці, порушив правила зупинки, стоянки, а саме здійснення зупинки задньою частиною автобуса до пішохідного тротуару, порушив пункт 15.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП (а.с.6) Вказана постанова винесена в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Копію постанови ОСОБА_2 отримав, про що свідчить його підпис в постанові, що ним не заперечується.

Відповідно до договору про встановлення особистого сервітуту Жмеринська міська рада Вінницької області на підставі рішення 24 сесії міської ради 6 скликання передала ФОП ОСОБА_6 у користування на умовах особистого сервітуту земельну ділянку комунальної власності для комерційних потреб - обслуговування об’єкту транспортної інфраструктури, яка знаходиться за адресою м. Жмеринка, по проспекту Б. Олійника (а.с.7), що також підтверджується актом приймання – передачі земельної ділянки в сервітутне користування від 01.08.2012 року (а.с.8).

Згідно свідоцтва про атестацію автостанції, автостанція АС «Жмеринська – АС -1» в м. Жмеринка, проспект Б. Олійника належить ОСОБА_6 та відповідає п’ятому класу (а.с.9).

Будь-які інші докази, які спростовували факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП представником позивача суду не були надані (зокрема належних доказів того, що порушення пункту 15.5 ПДР України містить виключення щодо зупинки, стоянки транспортного засобу задньою частиною до тротуару в разі стоянки, зупинки такого транспортного засобу, на частині автомобільної дороги в межах автостанції та відповідно виключає адміністративну відповідальність за частиною 1 ст. 122 КупАП).

Як вбачається з фотознімків автомобіль марки ОСОБА_5, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснює зупинку задньою частиною автобуса до пішохідного тротуару (а.с.34-35) і ця обставина, як вбачається із позовної заяви, не заперечується позивачем.

Ознайомившись із відеозаписом з камери патрульних, судом встановлено, що обставини викладені в постанові ВР № 072673 від 18.06.2018 відповідають дійсності, дійсно порушив правила зупинки, стоянки, а саме здійснення зупинки задньою частиною автобуса до пішохідного тротуару, порушив абзац другий пункту 15.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП (а.с.36).

Вказані докази суд приймає до уваги адже вони є належними та допустимими, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом і сторонами не оспорюються.

Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов’язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 15.5 Правил дорожнього руху України ставити транспортні засоби під кутом до краю проїзної частини дозволяється в місцях, де це не буде перешкоджати руху інших транспортних засобів. Біля тротуарів або інших місць із пішохідним рухом ставити транспортні засоби під кутом дозволяється лише передньою частиною, а на підйомах - тільки задньою частиною.

Частиною першою статті 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (стаття 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, засобами фото - і кінозйомки, відеозаписами, іншими визначеними законодавством доказами.

Відповідно до частини 2, 4, 5 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно з пунктом 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктами 2, 4 та 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених остатніх доводів.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 і 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). А тому докази подані відповідачем суд приймає як належні та допустимі і не вбачає підстав для їх відхилення. Також суд звертає увагу, що позивачем на спростування обставин, викладених у оскарженій ним постанові не представлено суду жодних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже дослідивши матеріали справи та керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, приходжу висновку, що інспектором ВБДР УПП у Вінницькій області цілком законно винесено постанову серії ВР № 072673 від 18.06.2018 відносно ОСОБА_2 про порушення ним під час зупинки, стоянки транспортного засобу задньою частиною автобуса до тротуару пункту 15.5 Правил дорожнього руху України, та накладено на нього адміністративне стягнення на підставі частини 1 статті 122 КУпАП у виді штрафу.

З огляду на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини викладені в постанові, і навпаки відповідачем надано суду належні та допустимі докази, які повністю підтверджують законність оскарженої постанови, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14, статтями 7, 255, 251, 252, 277-2, 278, 280, 285 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 12, 20, 77, 78, 79, 246, 268, 270 КАС України, статтями 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху України, Суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт АВ№262810 виданий 08.10.2001 Жмеринським РВ УМВС України у Вінницькій області); Інспектор ВБДР УПП у Вінницькій області Перегняк Ігор Ігорович (місцезнаходження вул. Ботанічна, 24, 21010, код в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: 40108646).

Суддя: А.М. Заярний