Рішення № 75896123, 09.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/935/18

09 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

позивач ОСОБА_1,

представник позивача Грица О.М.,

представники відповідача Комаревцев О.С., Галдецький Є.В.

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0998, військової частини ПП В4680 про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на військовій службі, виплату грошового забезпечення, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А 0998, військової частини ПП В4680.

У позові ОСОБА_1 просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта ПП В4680 від 26.04.2017 № 87 про зняття ОСОБА_1 зі всіх видів забезпечення;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта ПП В4680 від 11.05.2017 № 1470 Про результати проведення службового розслідування по факту добровільної здачі в полон сержантом ОСОБА_1.;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира 24 окремої механізованої бригади (військова частина А 0998) від 13.05.2017 № 32-РС в частині звільнення з військової служби в запас за пуктов в (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта ПП В4680 від 13.05.2017 № 97 про виключення зі списків особового складу Збройних Сил України ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 у військовому звані сержант та на військовій службі з 11.05.2017;

- поновити ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення з 26.03.2017;

- виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 26.03.2017 по 27.12.2017 відповідно до ст. 9 п. 6 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як військовослужбовцю, який перебував у заручниках;

- виплатити ОСОБА_1 суму середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.12.2017;

- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з квітня 2013 р. був призваний на військову службу, яку проходив за контрактом у званні сержант у в/ч А 0998 м. Яворова, а 01.11.16 вибув в район виконання завдань в/ч ПП В4680. У березні 2017 р. біля 01 год. при виконані розвідки позицій противника потрапив в заручники до незаконних військових формувань, звідки був звільнений 27.12.2017. До 02.02.2018 позивач знаходився на лікуванні в госпіталі м. Києва, де довідався, що в червні 2017 року звільнений з військової служби. З наказами про позбавлення його військового звання, звільнення з військової служби ознайомився і отримав їх копії лише 20.02.2018. Вважає, що він був позбавлений військового звання безпідставно, а тому і звільнений незаконно. Розслідування від 25.03.2017 щодо обставин його потрапляння в заручники військовою частинною проведено односторонньо (вважає, що його взагалі не проводили), оскільки згідно розслідування встановлено, що він 26.03.2017 був на службі, в той час як уже добу знаходився у полоні. Єдиною підставою для позбавлення військового звання в наказі від 11.05.2017 № 1470 вказано відеоматеріал викладений цього ж дня в соціальних мережах, де позивач говорив, що добровільно здався в полон. Наголошує, що на час виготовлення відео, він вже майже 2 місяці знаходився в заручниках в одиночній камері комендатури, де до нього застосовували фізичну силу, тортури, погрожували вбивством. Дану обставину, що він добровільно здався в полон, змушений був сказати під погрозами незаконних банд формувань, щоб врятувати своє життя, оскільки ні в частині, ні рідні не знали взагалі його місцеперебування і чи він взагалі живий. Враховуючи вищенаведене вважає, що відповідач при винесенні оскаржених рішень діяв передчасно та протиправно, не зясувавши всіх фактичних обставин.

У судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові, просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач - військова частина А 0998 (ПП В4680) - відповідно до довідки від 18.07.2017 №749 (а.с.83), проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов від 16.04.2018 (а.с.31). Зазначає, що розслідування відсутності позивача в розташуванні підрозділу було проведено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Збройних сил України та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин. Службовим розслідуванням встановлено, що командир бойової машини-командир 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону сержант ОСОБА_1 під час проходження військової служби за контрактом в умовах особливого періоду, перебуваючи в районі виконання завдань (антитерористичної операції) з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, в порушення вимог статей 6, 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, після прибуття з спостережного посту о 08.00 залишив місце розташування підрозділу із особистою зброєю автоматом АКМ-ТК9 № НОМЕР_2 та зник у невідомому напрямку, чим допустив кримінальне правопорушення - самовільне залишення частини без поважних причин понад десять діб. 25.04.2017 за результатом службового розслідування командиром військової частини - польова пошта В4680 видано наказ № 1305 згідно якого ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину 26.03.2017. Матеріали службового розслідування направлено до військової прокуратури Луганського гарнізону для надання правової оцінки. Такі висновки перевірки було зроблено оскільки, 11.05.2017 в інтернет ресурсі Ютуб розміщено відеоматеріал так званої «народної міліції Луганської народної республіки» допиту сержанта ОСОБА_1 з якого стало відомо, що він добровільно, без примусу самовільно залишив бойові позиції підрозділу із зброєю, перейшов лінію розмежування, внаслідок чого опинився на тимчасово окупованій території, яка не підконтрольна українській владі, де і був затриманий незаконними збройними формуванням. Причиною цього став конфлікт із слів службовцями після вжиття 23.03.2017 алкогольних напоїв. Крім цього 11.05.2017 за результатом службового розслідування командиром військової частини - польова пошта В4680 видано наказ № 1470 згідно якого командира бойової машини-командира 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону сержанта ОСОБА_1 визнано таким, що добровільно здався в полон незаконним збройним формуванням, які діють на не підконтрольній Україні території Луганської області з 26.03.2017. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статтей 6, 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі пункту «д» статті 59 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на командира бойової машини - командира 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення позбавлення військового звання сержант. Матеріали службового розслідування направлено до військової прокуратури Луганського гарнізону для прийняття правового рішення. Таким чином, причиною позбавлення ОСОБА_1 військового звання сержант є, на думку відповідача, скоєння кримінального правопорушення передбаченого статтею 430 КК України.

У судових засіданнях представники відповідача позовні вимоги заперечили з підстав викладених у відзиві, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Судом, у судових засіданнях 11.04.2018 та 25.04.2018 задоволено клопотання сторін про виклик свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, проте відповідачем не забезпечено явку свідків військовослужбовців ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 не зважаючи на те, що ним клопоталось перед судом про допит таких.

Також судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав у лютому 2018 року, а відтак, строк звернення до суду з позовом у відповідності до ст. 122 КАС України не пропущено. Наведене відповідачем не заперечувалося.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, покази свідка, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З 22.09.2015 ОСОБА_1. проходив військову службу у військовій частині А0998 на посаді командира бойової машини-командира 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини-польова пошта В 4680.

01.11.2016 у складі підрозділу військової частини польова пошта 34680 ОСОБА_1. вибув в район виконання завдань (антитерористичної операції).

26.03. 2017 наказом командира військової частини - польова пошта В4680 № 888 по факту самовільного залишення ОСОБА_1. військової частини із зброєю призначено службове розслідування

25.04. 2017 за результатом службового розслідування командиром військової частини - польова пошта В4680 видано наказ №1305 згідно якого командира бойової машини-командира 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону сержанта ОСОБА_1. визнано таким, що самовільно залишив військову частину 26 березня 2017 року. Матеріали службового розслідування направлено до військової прокуратури Луганського гарнізону для надання правової оцінки.

26.04.2017 наказом командира військової частини - польова пошта В4680 ОСОБА_1 знято зі всіх видів забезпечення.

11.05.2017 наказом командира військової частини - польова пошта В4680 №1469 по факту добровільної здачі в полон сержанта ОСОБА_1 із зброєю призначено службове розслідування.

11.05.2017 за результатом службового розслідування командиром військової частини - польова пошта В4680 видано наказ № 1470 згідно якого командира бойової машини-командира 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону сержанта ОСОБА_1 визнано таким, що добровільно здався в полон незаконним збройним формуванням, які діють на не підконтрольній Україні території Луганської області з 26.03.2017. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статтей 6, 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі пункту «д» статті 59 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на командира бойової машини - командира 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення позбавлення військового звання сержант. Матеріали службового розслідування направлено до військової прокуратури Луганського гарнізону для прийняття правового рішення.

13.05.2017 наказом командира військової частини - польова пошта В4680 № 32 РС сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за пунктом «в» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України.

13.05.2017 наказом командира військової частини - польова пошта (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_1 звільненого з військової служби в запас за пунктом «в» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) направлено для зарахування на військовий облік до Дрогобицько-Бориславського ОРВК Львівської області.

13.05.2017 наказом командира військової частини - польова пошта ПП В4680 № 97 сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визнання ОСОБА_1 таким, що добровільно здався в полон та в подальшому видання наказів про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч.4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 26 ч. 6 п. «ж» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку з позбавлення військового звання у дисциплінарному порядку.

Порядок проходження військової служби, зарахування в розпорядження відповідних командирів, порядок звільнення з військової служби регламентує «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Положення) затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.

Пунктом 77 Положення передбачено, що про позбавлення військовослужбовців військового звання у порядку дисциплінарного стягнення посадові особи, яким надано таке право Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, видають відповідний наказ. Військовослужбовці, позбавлені військового звання у порядку дисциплінарного стягнення - виключаються зі списків особового складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) з дня підписання відповідного наказу.

Відповідно до п.п. 83 - 85, 87, 88 Закону України «Про дисциплінарний Статут Збройних Сил України» На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені дисциплінарні стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Проведення розслідувань у Збройних Силах України регламентуються відповідно до Наказу Міністра Оборони України від 15.03.2004 № 82 (чинного до 21.11.17) «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України» (далі - Інструкції). Так, відповідно п.п. 1.5 Інструкції, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі.

У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.

Згідно п. 2.1 інструкції особам, які проводять службове розслідування, надається право:

отримувати від військовослужбовців та працівників усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та експертні висновки;

ознайомлюватися і вивчати, в тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування;

отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.

Судом встановлено, що 11.05.2017 наказом командира військової частини - польова пошта В4680 № 1469 по факту добровільної здачі в полон сержанта ОСОБА_1 із зброєю призначено службове розслідування. Проведення розслідування покладено на заступника командира 1 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини польова пошта В4680 майора ОСОБА_14 В рамках цього розслідування зобовязано зясувати: наявність фактів порушення чинного законодавства України, що викладено у довідці; осіб, з вини яких трапилося порушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам; наявність причинного звязку між порушеннями, з приводу яких було призначено службове розслідування, та неправомірними діями посадових осіб; конкретні неправомірні дії військовослужбовців, якими вчинено порушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів і керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до порушення; умови та причини, що сприяли порушенню.

У акті службового розслідування від 11.05.2017 майор ОСОБА_14 пропонує сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що добровільно здався в полон незаконним збройним формуванням, які діють на непідконтрольній території Україні на території Луганської області та накласти дисциплінарне стягнення позбавлення військового звання сержант. Крім цього майор ОСОБА_14 вбачає в діях сержанта ОСОБА_1 ознаки злочину передбаченого ст. 430 КК України.

Доказів притягнення до відповідальності сержанта ОСОБА_1 за ст. 430 КК України суду не надано.

Згідно наявного в матеріалах справи акту службового розслідування від 11.05.2017 такий висновок майор ОСОБА_14 зробив на підставі відеорепортажу розміщеного о 23:00 год. 11.05.2017 в інтернет ресурсі ютуб незаконними збройними формуваннями щодо допиту сержанта ОСОБА_1 де останній повідомляє свої біографічні дані, порядок проходження служби в ЗСУ та причину його переходу в сторону противника, а саме конфлікт з товаришами по службі після вживання спиртних напоїв. Крім цього, висновки акту службового розслідування майор ОСОБА_14 обгрунтовує письмовим рапортом тимчасово виконуючого обовязки командира 1 механізованого батальйону капітана ОСОБА_10 від 26.03.2017, згідно якого сержант ОСОБА_1 26.03.2017 самовільно залишив позицію зі зброєю та зник в невідомому напрямку.

Суд критично ставиться до якості та всебічності зясування обставин зазначених у наказі командира військової частини - польова пошта В4680 № 1469 від 11.05.2017, оскільки таке розслідування було проведено поверхнево, протягом одного дня (11.05.2017), без опитування осіб, що безпосередньо проходили службу з сержантом ОСОБА_1, без врахування п.2.1 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Крім цього суд зазначає, що при проведенні розслідування було взято до уваги відеорепортаж сержантом ОСОБА_1 розміщений в інтернет ресурсі ютуб. Проте при проведенні розслідування не взято до уваги, що такий відеорепортаж було відзнято при перебуванні сержанта ОСОБА_1 в заручниках де над ним чинився фізичний та моральний тиск, а відтак усі відомості повідомлені позивачем не можуть вважатися належним доказом вчинення ним дисциплінарного порушення.

Підтвердженням перебування позивача у заручниках є наявні в матеріалах справи листи заступника керівника Антитерористичного центру Ю.Кочанова №33/8-3660 від 04.05.2017, № 33/8-Г-969 від 3005.2017, № 33/8-5994 від 11.07.2017. (а.с. 100-102)

Крім цього згідно наявної в матеріалах справи роздруківки інформації, що міститься на офіційній сторінці Служби Безпеки України у мережі фейсбук, СБУ спростовує чергову фейкову інформацію щодо переходу на бік терористів військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1. (а.с.114) Відповідачем не надано доказів спростування такої інформації.

Також судом встановлено, що після звільнення позивача з заручників, йому видано припис першого заступника начальника Головного управління персоналу Генерального штабу ЗСУ генерал-майора Думенко М.П. № 321/6 від 27.12.2017, де ОСОБА_1 пропонується вибути до в/ч А0998 (строк прибуття 09.01.2018). Вказаний припис також свідчить про протиправність висновків зроблених в ході службового розслідування щодо пзивача.

Відповідачем не забезпечено явку в судове засідання свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_12

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд не може взяти до уваги письмові пояснення ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, долучені представником відповідача в судовому засіданні, оскільки такі не зазначені у акті службового розслідування від 11.05.2017, а відтак не досліджувалися при проведенні розслідування.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка - ОСОБА_7 пояснила, що є матірю сержанта ОСОБА_1, про перебування сина у заручниках їй стало відомо 25.03.2017 з телефонного дзвінка ОСОБА_1 Вона повідомляла військову частину, зокрема майора ОСОБА_14, про перебування сина у заручниках, проте її пояснення не бралися до уваги. Наведені свідчення доводять те, що відповідачу станом на час проведення розслідування відповідачу було відомо про можливе місцезнаходження ОСОБА_1, проте при проведенні такого не було належно перевірено повідомлені обставини.

Разом з цим судом встановлено, що наказом командира військової частини - польова пошта В4680 від 11.05.2017 № 1470 за результатом службового розслідування сержанта ОСОБА_1 визнано таким, що добровільно здався в полон незаконним збройним формуванням, які діють на не підконтрольній Україні території Луганської області з 26.03.2017. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статтей 6, 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі пункту «д» статті 59 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на командира бойової машини - командира 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення позбавлення військового звання сержант.

Закріплений у ч. 1 ст. 9КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність винесеного відповідачем наказу від 11.05.2017 № 1470 про накладення дисциплінарного стягнення з позбавленням військового звання, скасуванню підлягають: наказ командира 24 окремої механізованої бригади (військова частина А 0998) від 13.05.2017 № 32-РС в частині звільнення з військової служби в запас за пуктов в (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України ОСОБА_1, (оскільки такий винесений на підставі наказу №1470 від 11 травня 2017); наказ командира військової частини - польова пошта ПП В4680 від 26.04.2017 № 87 про зняття ОСОБА_1 зі всіх видів забезпечення ; наказ командира військової частини - польова пошта ПП В4680 від 13.05.2017 № 97 про виключення зі списків особового складу Збройних Сил України ОСОБА_1.

Враховуючи те, що позивач проходив військову службу за контрактом то відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак позивача слід поновити у військовому звані сержант та на військовій службі з 11.05.2017 та на всіх видах забезпечення з 26.03.2017 з моменту потрапляння у заручники.

Також позивачу слід виплатити грошове забезпечення з 26.03.2017 по 27.12.2017 відповідно до ст. 9 п. 6 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як військовослужбовцю, який перебував у заручниках.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до п.6постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

У п. 8 Порядку №100 зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

В матеріалах справи відсутня довідка про нарахування позивачу середньої заробітної плати, що унеможливлює визначити суму заробітної плати за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у цій частині та зобовязати відповідача виплатити ОСОБА_1 суму середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.12.2017 по 09.08.2018 без зазначення конкретної суми.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 6150,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що представник позивача - Грица О.М. має право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва від 19.05.2010 № 1590.

28.01.2018 між позивачем та адвокатом Грица О.М. укладено договір про надання юридичних послуг.

Згідно опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом:

1. Консультація 4 год. - 350 грн. (квитанція від 31.01.2018 № 416)

2. Вивчення документів, матеріалів справи підготовка позовної заяви, клопотання про витребування доказів, заяви про поновлення строку, заяви про виклик свідків - 1300 грн. (квитанції від 23.02.2018 № 439 1000 грн. та від 05.03.18 № 465. 300 грн.). На написання позовної заяви витрачено 28 години упродовж 4 днів. Опрацьовано 5 законодавчих та підзаконних документа, на які є посилання в заяві.

3. Участь в засіданнях суду, в тому числі підготовка документів для суду (квитанція № 488 від 12.04.2018- 500 грн,квитанція № 489 від 12.04.2018 - 500 грн,квитанція № 524 від 25.05.2018 - 700 грн, квитанція № 550 від 26.06.2018 - 500 грн, квитанція № 554 від 26.06.2018 - 200 грн,квитанція № 583 від 16.07.2018 - 700 грн,квитанція № 590 від 01.08.2018 - 700 грн.

Таким чином, позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу, які були надані адвокатом Грицою О.М. в розмірі 6150 грн, тому суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6150 грн.

Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта ПП В4680 від 26.04.2017 № 87 про зняття ОСОБА_1 зі всіх видів забезпечення.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта ПП В4680 від 11.05.2017 № 1470 Про результати проведення службового розслідування по факту добровільної здачі в полон сержантом ОСОБА_1..

4. Визнати протиправним та скасувати наказ командира 24 окремої механізованої бригади (військова частина А 0998) від 13.05.2017 № 32-РС в частині звільнення з військової служби в запас за пуктом в (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України ОСОБА_1.

5. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта ПП В4680 від 13.05.2017 № 97 про виключення зі списків особового складу Збройних Сил України ОСОБА_1.

6. Поновити ОСОБА_1 у військовому звані сержант та на військовій службі з 11.05.2017.

7. Поновити ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення з 26.03.2017.

8. Виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 26.03.2017 по 27.12.2017 відповідно до ст. 9 п. 6 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як військовослужбовцю, який перебував у заручниках.

9. Виплатити ОСОБА_1 суму середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.12.2017 по 09.08.2018.

10. Рішення частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за один місяць звернути до негайного виконання.

11. Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А 0998 (вул. Івана Хрестителя, м. Яворів, Львівська область, 81000, ЄДРПОУ 07652444) витрати на правничу допомогу у розмірі 6150 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.08.2018.

Суддя Костецький Н.В.