Рішення № 75894853, 24.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2018Справа № 910/2744/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" (відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Капітал" (відповідач 2);

про розірвання договору оренди та стягнення безпідставно утримуваних коштів.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Родіонова О. І., представник, довіреність № 19/3-02/416 від 28.12.2017 р.;

Ахрамович Я. І., представник, довіреність № 19/3-02/46 від 03.04.2018 р.;

Від відповідача 1: Білобловський С.В., представник, довіреність № 120318-3/юр від 12.03.2018 р.;

Від відповідача 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД", в якому просить розірвати договір оренди та стягнути безпідставно утримувані кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 року відкрито провадження у справі № 910/2744/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 26.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 року залучено до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Капітал" в якості співвідповідача, підготовче засідання у справі відкладено до 22.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 року відкладено підготовче засідання до 12.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову відмовлено повністю.

Через відділ діловодства суду 12.06.2018 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій позивач просить суд розглядати справу № 910/2744/18 згідно наступних позовних вимог: витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" (Ідентифікаційний код 34354782, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115а) нерухоме майно - нежилий будинок, загальною площею 2 590,8 кв.м., який знаходиться у місті Києві по вулиці Саксаганського, 115-А.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Дослідивши подану позивачем заяву про зміну предмету позову судом встановлено, що позивач просить суд розглянути нову матеріально-правову вимогу до відповідачів, посилаючись вже на зовсім інші обставини, що не були заявлені під час подання первісної позовної заяви.

У зв'язку з тим, що заява позивача про зміну предмету позову не відповідає вимогам процесуального законодавства, суд відмовляє у прийнятті заяви про зміну предмету позову. Так, відмова у прийнятті до розгляду вказаної заяви обумовлюється законодавчою неможливістю одночасної зміни позивачем предмету та підстав позову, у зв'язку з тим, що позивачем фактично заявляються самостійні позовні вимоги, тобто новий позов.

У судовому засіданні 03.07.2018 оголошено перерву у справі до 05.07.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2744/18 до судового розгляду по суті на 24.07.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Відповідач 2 у судове засідання 24.07.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

07.07.2017 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Мариною Олександрівною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведено реєстрацію за AT «Ощадбанк» права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежилий будинок, загальною площею 2 590,8кв.м., який знаходиться у місті Києві по вулиці Саксаганського, 115-А (далі - об'єкт).

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що у зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань за кредитним договором, позивачем реалізовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 23.05.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД", на підставі ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Позивач вказує, що після набуття AT «Ощадбанк» права власності на об'єкт, останньому стало відомо, що між колишнім власником Об'єкту - ТОВ «Капітал Івест ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сварог Капітал» (далі - ТОВ «Сварог Капітал», Орендар) було укладено договір оренди частини приміщення в Об'єкті.

ПАТ "Державний ощадний банк України" зазначало про відсутність у позивача примірника договору оренди приміщення, укладеного між ТОВ «Сварог капітал» та ТОВ "Капітал Інвест ЛТД", а тому просило суд витребувати у відповідача 1 спірний договір оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 року зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" надати господарському суду договір оренди, укладений відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сварог-Капітал" від 20.06.2013 року стосовно приміщень, розташованих за адресою: інд.01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 115-А.

Через відділ діловодства суду 18.05.2018 від відповідача 1 надійшла заява, у якій останній повідомив, що 20.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сварог Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» договір оренди приміщень, розташованих за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-а, не укладався.

Посилаючись на ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України, позивач просить суд розірвати договір оренди, укладений між ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» та ТОВ «Сварог Капітал», від 20.06.2013 щодо нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 115-А.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно пункту 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Стаття 188 ГК України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Суд наголошує на тому, що норми частини 2 ст. 188 ГК України не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки позивач просить розірвати договір, стороною якого він не є.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять спірного договору оренди, який позивач у своїй позовній заяві просить розірвати, а існування вказаного договору відповідачем 1 заперечується, тому суд приходить до висновку, що договірні відносини між відповідачами відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди від 20.06.2013, укладеного між відповідачами, є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Також, позивач у своїй позовній заяві з посиланнями на ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з відповідача 1 безпідставно набуті кошти в розмірі 1 000 грн., у зв'язку з тим, що останній починаючи з 07.07.2017 р. втратив правову підставу отримання коштів за оскаржуваним договором оренди нежитлового приміщення.

Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджується факт укладення спірного договору оренди між відповідачами, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача-1 1 000,00 грн. безпідставно набутих коштів за договором, факт існування якого в судовому порядку доведений не був, у зв'язку з чим суд відмовляє у вказаній частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги судом відхиляються у зв'язку з недоведеністю позовних вимог належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача зважаючи на відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.08.2018

Суддя О.В. Мандриченко