Рішення № 75894659, 06.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2018м. ДніпроСправа № 904/1895/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ", смт. Васильківка, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи", м. Дніпро

про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій в сумі 22 339, 80 грн.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 довіреність № 770-16 від 29.12.16 р. представник

Від відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 18.06.18 р. представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 14 184, 00 грн., що складають суму штрафу та 8 155, 80 грн. пені за порушення умов договору поставки № 03/01/18 від 22.01.2018 року, та про його розірвання.

Ухвалою від 07.05.2018 року відкрито провадження у справі № 904/1895/18 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.05.18 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2018 р. відкладено підготовче засідання до 18.06.2018 р.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що поставка обладнання за спірним договором була здійснена своєчасно, а саме, 30.01.2018 р., проте, зважаючи на технічні проблеми, пов’язані з його встановленням, обладнання було демонтовано відповідачем. Вказані факти були відомі позивачу, що на думку відповідача свідчить про відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктами 11.2, 11.9 спірного договору.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2018 р. підготовче засідання було відкладено до 04.07.2018 р., у зв’язку з наданням можливості позивачу надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 04.07.2018 р. господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду в засіданні на 06.08.2018 р.

06.08.2018р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Кварцит ДМ”, як Покупцем (Позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія ваговимірювальні системи”, як Постачальником (Відповідач у даній справі) укладено Договір поставки № 03/01/18 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, Постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількість і вимоги до його якості вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору, та надає послуги з його встановлення, які є його невід’ємною частиною, а Покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та послуги та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору суд приходить до висновку про те, що спірний договір має елементи різних договорів, а саме, договору підряду та договору поставки.

Відповідно до ч. 2 статті 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 13.1. Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії Договору закінчується 31 грудня 2018 р., але не раніше повного виконання зобов’язань обома сторонами.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору (п. 2.1.).

Згідно п. 3.1. Договору, Постачальник зобов’язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними в Специфікаціях (Додатках) до Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс 2010.

22.02.2018 р. Сторони узгодили Специфікацію № 1 до спірного договору, в якій визначили найменування товару, що підлягає поставці, послуги, які повинні бути надані з його встановлення, визначили ціну товару та послуг, та узгодили загальну суму специфікації яка склала 70 920 грн. (а.с. 19).

Терміном поставки спірного товару вказано 1 квартал 2018 р.

В п.3.5. Договору сторони встановили, що зобов’язання Постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акту приймання-передачі товару.

В п. 3.7 договору встановлено обов’язок Постачальника щодо поставки товару Покупцю, в строки встановлені в договорі, та обов’язок провести за свій рахунок завантаження на автомобільний або залізничний транспорт Покупця товару належної якості.

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач 30.01.2018 р. доставив на адресу відповідача товар, проте, зважаючи на технічні несправності, поставлене обладнання останнім було демонтовано та вивезено з підприємства позивача. В подальшому, передбачений умовами договору товар, так і не було поставлено.

В підтвердження вказаних обставин, позивач надає листування сторін (а.с. 21-23).

Зважаючи на порушення умов договору щодо поставки товару, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в порядку, визначеному пунктами 11.2, 11.9. Договору.

Крім того, з огляду на порушення істотних умов Договору, позивач також просить розірвати в судовому порядку спірний договір.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже зазначено вище, сторони дійшли згоди про те, що поставка товару повинна бути здійснена в 1 кварталі 2018 р., підтвердженням чого повинен бути підписаний сторонами акт приймання-передачі товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов’язання щодо поставки товару на адресу позивача в строк, встановлений у специфікації до договору, відповідач на момент розгляду спору не надав.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частиною 2 статті 193, частиною 1. статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

У п. 11.2. Договору сторони встановили відповідальність за порушення термінів поставки товару за цим Договором більше 10 календарних днів у вигляді штрафної санкції в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, починаючи з 11 дня прострочення.

Виходячи з аналізу вказаних вище положень Договору, штрафна санкція в розмірі 0,5% фактично є пенею.

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня за період з 11.04.2018 р. по 04.05.2018 р. складає 8 155, 80 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу в сумі 14 184 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, в п. 11.9. Договору сторони встановили, що за кожне порушення зобов’язань, передбачених п.п. 3.3., 9.1., 9.2., 10.1.1.-10.1.7. Договору, Покупець має право стягнути з Постачальника штраф у розмірі 20% загальної вартості товару, передбаченої відповідною Специфікацією на поставку товару до Договору.

Здійснюючи розрахунок штрафу в розмірі 20%, позивач посилається на порушення відповідачем умов п. 10.1.1. Договору, проте, вказаний пункт містить умову про зобов’язання постачальника поставити товар відповідної якості.

Доказів, які б свідчили про те, що товар був поставлений невідповідної якості, матеріали справи не містять.

Крім того, як вже встановлено вище, даний спір виник з приводу порушення строків поставки товару, а не у зв’язку з його неякісністю.

Заперечення відповідача із посиланнями на те, що товар був поставлений позивачу, що фактично визнається останнім у своїй позовні заяві, господарським судом не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів підписання акту приймання-передачі товару, як це передбачено п. 3.5. Договору, відповідач суду не надав.

До того ж позовна заява містить посилання не на поставку відповідачем товару, а на його доставку для виконання послуг по його встановленню, які відповідач не зміг завершити, в результаті чого товар останнім був вивезений з території позивача.

Вказані обставини свідчать про те, що поставка товару фактично здійснена не була.

Вимоги позивача щодо розірвання спірного договору задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, розірвання договору в судовому порядку може бути здійснено у випадку, коли сторони не досягли згоди щодо його розірвання, а також закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, наявність яких, відповідно до статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо розірвання договору у судовому порядку.

Керуючись статтями 526, 549, 610, 611, 628, 652, 837 Цивільного кодексу України, статтями 216, 265 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ваговимірювальні системи” (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29/б, код ЄДРПОУ 36495890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварцит ДМ” (52600, Дніпропетровська обл., смт. Васильківка, ОСОБА_3, 1, код ЄДРПОУ 30155197) 8 155, 80 грн. (вісім тисяч сто п’ятдесят п’ять гривень 80 коп.) пені, 643, 27 грн. (шістсот сорок три гривні 27 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварцит ДМ” про розірвання Договору поставки № 03/01/18 від 22.01.2018 року – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 16.08.2018

Суддя ОСОБА_4