Постанова № 75891832, 14.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/6816/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року місто Київ

справа № 755/8557/18

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Вербової І.М.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року про відмову у відкриті провадження, постановлену під головуванням судді Гончарук В.П., у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Київський міський центр зайнятості в особі Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості, товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Сі Онлайн» про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року заявник звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт припинення з 07 січня 2017 року трудових відносин між нею та ТОВ «Ей Сі Онлайн», що виникли з прийняттям її 08 вересня 2008 року на посаду редактора у вказаному товаристві.

В мотивування вимог посилалася на те, що з 08 вересня 2008 року вона працювала в ТОВ «Ей Сі Онлайн» на посаді редактора сайту, з 11 березня 2014 року по 07 січня 2017 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вказувала, що впродовж всього періоду трудових правовідносин з вказаним товариством з 08 вересня 2008 року до 07 січня 2017 року, їй у встановленому законом порядку нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески.

Зазначала, що після закінчення відпустки по догляду за дитиною, з 10 січня 2017 року вона мала наміру провжити трудові відносини з ТОВ «Ей Сі Онлайн», проте це виявилось неможливим, оскільки за попередньою адресою діяльності та за зареєстрованою адресою місцезнаходження: 01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, 26 товариство відсутнє, а листи надіслані нею за цією адресою повертались «за відсутністю адресата».

Посилалася на те, що ні продовжити виконання обов'язків за посадою редактора сайту ТОВ «Ей Сі Онлайн», ні звільнитися з цієї посади у встановленому законом порядку вона не має змоги з причин, що не залежать від неї.

Вказувала, що починаючи з січня 2017 року ТОВ «Ей Сі Онлайн» перестало нараховувати їй заробітну плату та сплачувати страхові внески, з 07 січня 2017 року вона фактично не виконувала жодної роботи за посадою редактора сайту в ТОВ «Ей Сі Онлайн».

Вважає, що трудові відносини між нею та ТОВ «Ей Сі Онлайн», що виникли після прийняття її 08 вересня 2008 року на посаду редактора сайту у ТОВ «Ей Сі Онлайн» фактично припинились 07 січня 2017 року.

Посилалася на те, що відсутність відповідного запису у її трудовій книжці про звільнення з ТОВ «Ей Сі Онлайн», призводить до того, що вона не в змозі підтвердити факт припинення трудових відносин з цим товариством, що суттєво впливає на її трудові права (вона не може працевлаштуватись до іншого роботодавця), а також реалізувати права безробітного, визначені законодавством України про зайнятість населення, зокрема, зареєструватись як безробітний у порядку, визначеному законом.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року відмовлено у відкриті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просила скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що зі змісту її заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається відсутність спору про право, так як учасники трудових відносин фактично припинили їх ще 07 січня 2017 року і жодних питань спірного характеру зі змісту заяви не вбачається.

Зазначала, що вона детально обґрунтувала підстави і мету звернення до суду із вказаною заявою та чітко аргументувала у ній, що жодного спору з приводу припинення трудових відносин між учасниками справи немає.

Вказувала, що вона змушена була звернутись до суду із даною заявою, так як законом не визначено іншого порядку встановлення відповідних фактів.

Відзиву на апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 від заінтересованих осібдо Апеляційного суду міста Києва не надійшло.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заявник та заінтересовані особи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, в тому числі шляхом направлення повістки на електронну пошту. Від Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості надійшла заява про повідомлення про причини неявки у судове засіданні, в якій останні вказували на те, що 14 серпня 2018 року їх представник не зможе прийняти участь у судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва по даній справі у зв'язку з тмм, що буде брати участь у судовому засіданні у Дніпровському районному суді міста Києва.

Колегія суддів вважає заможливе розглядати справи увідсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У червні 2018 року заявник звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт припинення з 07 січня 2017 року трудових відносин між нею та ТОВ «Ей Сі Онлайн», що виникли з прийняттям її 08 вересня 2008 року на посаду редактора у вказаному товаристві.

Відмовляючи у відкритті провадження за даною заявою, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви вбачається спір про право.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст.315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.2 вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

Згідно з ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору.

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст.36 КЗпП). Для деяких категорій працівників у законодавстві встановлений і ряд додаткових підстав (статті 37, 41 КЗпП та інші законодавчі акти).

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб'єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв'язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв'язку з певними юридичними діями: - взаємне волевиявлення сторін; - ініціатива працівника;- ініціатива власника або уповноваженого ним органу; - ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; - порушення правил прийому на роботу.

Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

Отже, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання.

Тобто припинення трудового договору має певні правові наслідки як для заявника, так і для роботодавця.

Зважаючи на викладені положення норм законодавства, матеріали справи та вимоги заяви, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України, оскільки з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а тому дане питання підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Ей Сі Онлайн», трудові відносини припинились з 07 січня 2017 року, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки на сьогоднішній день сторони перебувають у трудових відносинах, які не припинені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому між ними існує спір щодо припинення трудових відносин (підстав припинення трудових відносин, часу, з якого вони припинились).

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд прийшов до помилкового висновку про наявність спору між ОСОБА_1 та ТОВ «Ей Сі Онлайн», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд дійшов вірного висновку про наявність між сторонами спору про право.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2018 року.

Головуючий:

Судді: