Ухвала суду № 75891348, 14.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26484/14-ц

Провадження № 4-с/761/65/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яриновській Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті, про скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017р. скаржниця ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з даною скаргою та просила суд: скасувати постанову заступника начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Н.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26 вересня 2017р. (ВП №50152250).

Свої вимоги скаржниця обґрунтовував тим, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів виконання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав боржника.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені судом належним чином. При цьому, 11 грудня 2017р. заступником начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Н.В. подано до суду заперечення на скаргу, відповідно до яких, сторона просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі та проводи судовий розгляд справи за її відсутності.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та що встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2015р. у справі № 761/26484/14-ц за позовом ПАТ «СК «Українська страхова група» до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ «СК «Брокбізнес» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, позовні вимоги задоволено.

09 грудня 2015р. Шевченківським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 17 березня 2015р. у справі № 761/26484/14-ц було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь ПАТ «СК «Українська страхова група» (стягувач) кошти у розмірі 25039,53 грн., та судовий збір у розмірі 250,40 грн.

На підставі вказаного виконавчого листа постановою заступника начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Н.В. від 26 вересня 2017р. на підставі ст. ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Статтею 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01 липня 1949р., ратифікована 23 червня 1992р. визначено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством.

Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини у п. 43 рішення від 20 липня 2004р. по справі "Шмалько проти України" наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" .

За умовами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, а також встановлених обставин справи, суд вважає, що в силу положень ст.ст. 35, 36 Закону України «Про виконавче провадження», дії державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови були правомірними, а сама постанова винесена на підставі та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Н.В. від 26 вересня 2017р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 50152250 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 76-81, 258-260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, ст.ст.11, 17, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті, про скасування постанови - залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 19 червня 2018р.

Суддя: