Постанова № 75889610, 14.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

Справа № 642/4792/17

Провадження № 22-ц/790/3609/18

14 серпня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач -ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року (суддя Бородіна О.В.)

по справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -

встановив:

У вересні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 01.09.2014 року по 31.08.2017 року у розмірі 126 562, 56 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем - ОСОБА_1 без достатніх правових підстав використовуються земельні ділянки площею 0,0386 га. та площею 0,0061 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на яких розташоване нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 361,8 кв.м. та літ. "В-1" загальною площею 49,4 кв.м., які зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від 01.07.2010 року № 798 та від 01.07.2010 року № 796.

Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13.02.2017 року № 19-20.08-3-596/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16.02.2017 року № 1047/0/225-17 речові права ОСОБА_1 на земельні ділянки по АДРЕСА_1 не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням ст.ст. 12, 80,83 Земельного Кодексу України, земельні ділянки площею 0,0386 га. та площею 0,0061 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач у період з 01.09.2014 року по 31.08.2017 року не сплачувала за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла у себе майно - грошові кошти.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 року позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 120 674, 60 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем не доведено, що нарахована сума є реальною, тобто існували підстави її сплати в період часу з 01.09.2014 року по 31.08.2017 року і вона дійсно утримується відповідачем без достатніх правових підстав.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, а саме - нежитлових будівель літ. "А-1" загальною площею 361,8 кв.м. та літ. "В-1" загальною площею 49,4 кв.м., які зареєстровані за нею на підставі договорів дарування від 01.07.2010 року № 798 та від 01.07.2010 року № 796.

Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13.02.2017 року № 19-20.08-3-596/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16.02.2017 року № 1047/0/225-17 речові права на земельні ділянки по АДРЕСА_1 не зареєстровані, тобто перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є власником спірної земельної ділянки та не може бути постійним землекористувачем, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Виходячи зі змісту статті 120 ЗК норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас відповідно до змісту статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення статті 125 ЗК, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 15.08.2017 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку № 1 площею 0,0386 га та земельну ділянку № 2 площею 0,0061 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівль літ. "А-1" загальною площею 361,8 кв.м. та літ. "В-1" загальною площею 49,4 кв.м. (аптека, магазин), право власності які зареєстровано за ОСОБА_1 За результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок, визначення їх меж, площ та конфігурації.

Межі земельної ділянки № 1 визначені відповідно до меж паркану та зовнішніх меж нежитлової будівлі. Межі земельної ділянки № 2 визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі.

Відповідач правомірно володіє лише нежитловими приміщеннями, розташованими на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Правовідносин щодо користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 належним чином не оформила, проте використовує земельну ділянку без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України.

З моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під майновим комплексом.

Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що грошові кошти, що є предметом позову в даній справі та підлягають стягненню є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період із 01.09.2014 року по 31.08.2017 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала би отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначено також статтею 22 ЦК та частиною 2 статті 224, статтею 225 ГК, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

За змістом статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Судом першої інстанції встановлено факт заподіяння Харківській міській раді шкоди у виді несплаченої відповідачем за період із 01.09.2014 року по 31.08.2017 року орендної плати у розмірі 120 674, 60 гривень, яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Також судом встановлено, що відповідач, з часу виникнення права власності на нерухоме майно, свій обов'язок щодо укладення та реєстрації договору оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно, не виконав.

З огляду на викладене позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 120 674,60 гривень ґрунтуються на вимогах закону.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України справі № 3-210гс14 від 28.01.2015 р., справі №922/1008/15 від 30.11.2016 р., справі №922/207/15 від 12.04.2017 р.

Перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов'язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно вказаних норм закону, обов'язок по вчиненню дій, направлених на оформлення документів покладається саме на орендаря, зокрема, звернення до ради з відповідною заявою про затвердження проекту землеустрою, а також з заявою і пакетом документів про розгляд питання щодо надання земельної ділянки в оренду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.09.2014 року по 31.08.2017 року.

Посилання представників відповідача в апеляційній скарзі та суді апеляційної інстанції на те, що приміщення не використовуються як комерційні об'єкти, крім того, площа земельної ділянки визначена позивачем невірно, судовою колегією не приймаються.

Межі, площа та конфігурація земельної ділянки визначена на підставі акта від 15.08.2017 року, складеного головним спеціалістом департаменту ХМР, інженером-геодезистом та інженером-землевпорядником ( а.с. 123, 124 ). Сума відшкодування визначена з урахуванням площі земельної ділянки. Доказів на підтвердження того, що належні відповідачці нежитлові приміщення не використовуються за комерційним призначенням не надано. Залучені в судовому засіданні апеляційного суду фотокартки з зображенням об'єктів нерухомого майна таким доказом слугувати не можуть.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а лише зводяться до переоцінки доказів та незгодою з рішенням суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко