Постанова № 75889522, 14.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

Справа № 616/422/17

Провадження № 22-ц/790/3493/18

14 серпня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Підсереднє»;

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Підсереднє»

на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 березня 2018 року (суддя Нестайко Ю.В.)

по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» про визнання недійсним договору оренди землі, -

встановив:

У червні 2017 року ПАТ «Підсереднє» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою площею 6,1173 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

В обґрунтування позову посилалось на те, що вказана земельна ділянка відповідно до умов договору оренди використовується ПАТ «Підсереднє» для вирощування сільськогосподарських культур. Договір оренди з ОСОБА_1 був укладений 05.09.2012 року строком на 15 років. Зареєстрований цей договір був 24.12.2012 року. Всупереч умов договору навесні 2017 року ОСОБА_1 самовільно закопав у родючий шар ґрунту дерев'яні кілки та засіяв вказану земельну ділянку соняшником, позбавивши орендаря можливості провести комплекс весняно-польових робіт та посіяти сільгоспкультури, які планувало ПАТ «Підсереднє».

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Підсереднє» про визнання недійсним договору оренди землі від 05.09.2012 року, зареєстрованого 24.12.2012 року у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області (запис №632148424002267 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі).

В обґрунтування позову посилався на те, що між сторонами спору 01.01.2007 року був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,1173 га строком на 10 років та одночасно було оформлено акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки. Всі екземпляри договору залишилася у ПАТ «Підсереднє» (та той час ВАТ «Підсереднє») для здійснення реєстрації договору, проте так і не були повернуті орендодавцеві. З 2007 року ОСОБА_1 отримував орендну плату за орендовану земельну ділянку. В 2016 році, не бажаючи продовжувати орендні відносини з позивачем, відповідач відмовився від пропозиції позивача продовжити дію договору на наступний строк.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, зустрічні позовні вимоги не визнали.

Відповідач ОСОБА_1 первісний позов не визнав, просив задвольнити зустрічний позов.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26.03.2018 року у задоволені позову ПАТ «Підсереднє» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Підсереднє» - задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 05.09.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Підсереднє», зареєстрований 24.12.2012 року у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, запис № 632148424002267 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Підсереднє» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі, та у задоволенні зустрічного позову відмовити. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не дивлячись на те, що підпис в договорі не належить ОСОБА_1, фактично договір виконувався, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договір оренди землі від 05.09.2012 року ОСОБА_1 особисто не підписував, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса № 19759/25120 від 18.02.2017 року, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення, як орендодавця, на укладення вказаного договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,1173 га, яка розташована на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 09.03.2005 (а.с.13).

Згідно з договором оренди землі від 05.09.2012 року ОСОБА_1 передав земельну ділянку площею 6,1168 га в оренду ПАТ «Підсереднє», строком на 15 років (а.с.84).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі, ОСОБА_1 а орендар ПАТ «Підсереднє» прийняв у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку. Також, актом визначено межі земельної ділянки в натурі (а.с. 87).

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24.12.2012 року за № 632148424002267 .

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса №19759/25120 від 18.02.2017 року, рукописний запис від імені ОСОБА_1 в Договорі оренди землі від 05.09.2012, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ «Підсереднє» (кадастровий номер НОМЕР_2), виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1., а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в Акті приймання-передачі земельної ділянки від 01.01.2007, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в Акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 05.09.2012, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 153-176).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки договір оренди землі від 05.09.2012 року відповідачем не підписувався, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи, внаслідок чого це є спотворенням волевиявлення ОСОБА_1, що є підставою для визнання договору недійсним.

Посилання позивача на те, що спірний договір діяв протягом п'яти років , сторони виконували його істотні умови, зокрема орендар використовував земельну ділянку за цільовим призначенням а орендодавець отримував орендну плату, не мав зауважень до орендаря, колегію суддів до уваги не приймаються, оскільки відсутні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину на час їх укладення.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не знав про існування оспорюваного договору до кінця 2016 року, будучи переконаним, що, що діє договір оренди, укладений між ним та позивачем 01.01.2007 року строком на 10 років.

Зазначене також не було спростоване позивачем під час розгляду у суді апеляційної інстанції та підтверджується даними з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про те, що ОСОБА_1 отримує орендні платежі з 2007 року та за наступні роки відповідно до умов цивільно-правових договорів. Ця обставина визнана представниками ПАТ «Підсереднє», які не заперечували що це є дохід за передані в оренду земельні ділянки (а.с.61).

Колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» - залишити без задоволення.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко