Постанова № 75889507, 09.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року

м. Харків

Справа № 622/1184/16-ц

Провадження №22-ц/790/3522/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом першого заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпоряджень Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року (в складі судді Кочнєва О.В.), -

встановив:

У вересні 2016 року перший заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з позовом до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпоряджень Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 11.09.2007 року за № 529 «Про надання згоди ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»; - визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Золочівської райдержадміністрації Харківської області від 02.07.2010 року № 195 «Про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу для сільськогосподарського використання ОСОБА_2» на території Довжицької сільської ради Золочівського району Харківської області; - визнати недійсним договір оренди між Золочівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 від 01.04.2011 року про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 6,7849 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Довжицької сільської ради Золочівського району Харківської області»;- скасувати державну реєстрацію договору від 01.04.2011 року, який 01.04.2015 року зареєстрований державним реєстратором Золочівського районного управління юстиції Харківської області, номер запису про інше речове право - 9318105; - вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідачем Золочівською районною державною адміністрацією був порушений порядок, встановлений у тому числі діючим на той час законодавством відносно порядку надання земельних ділянок в оренду, а тому порушення вказаного порядку є підставою для визнання вищевказаного договору оренди землі недійним з відповідними процедурними наслідками.

Особа, в інтересах якої до суду звернувся прокурор - головне управління Держгеокадастру у Харківській області - свої думки щодо позовних вимог не висловило, лише вказавши, що воно було організовано лише у 2015 році, а тому не мало можливості як укладати оспорюваний договір, так і його контролювати, при вирішенні справи по суті уповноважений представник вказаної особи покладався на розсуд суду (а.с.93-95, 227-228).

Відповідач по справі - ОСОБА_2 - позовні вимоги не визнав, вказавши, що усі дії з його боку відповідали вимогам закону станом на день їх проведення, а тому немає підстав для визнання оспорюваного договору недійсним з відповідними процедурними наслідками, крім цього вказав на відсутність повноважень прокурора для звернення до суду та просив застосувати строки позовної давності до вимог прокурора щодо звернення до суду із відповідним позовом (а.с.46-50, 197).

Відповідач - Золочівська районна державна адміністрація Харківської області - надала суду 24.07.2017 року заперечення, в яких просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки дії даного відповідача ґрунтувалися на законодавстві, яке діяло станом на час укладання оспорюваного договору та окремо просила застосувати до вимог позивача строки позовної давності відповідно до вимог статті 267 ЦК України (а.с.159-160, 209).

У судовому засіданні прокурор підтримав свої позовні вимоги, зазначивши, що законодавство, на яке посилаються відповідачі діяло станом на час надання згоди на виготовлення проекту землеустрою, а вже на час затвердження проекту землеустрою та укладання договору оренди землі законодавство вже змінилося, а тому укладати договір оренди можна було лише на конкурентних засадах, до того ж посилання відповідача Золочівської районної державної адміністрації на закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», який набув чинності 14.10.2008 року стосуються виключно земель, відведених під будівництво та не стосуються земельних ділянок сільськогосподарського призначення. В іншій частині позовні вимоги підтримав відповідно до заявлених позовних вимог.

Представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_2 (а.с.163) та представник Золочівської РДА Пуніна О.І. заявлені з їх сторони заперечення на позов підтримали в редакції зазначених заперечень без додаткових посилань на інші обставини.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог прокуратури України в особі Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, подану в інтересах держави в особі управління Держгеокадастру у Харківській області, до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Заступника прокурора Харківської областізвернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги першого заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що прокурор дізнався про порушення вимог чинного законодавства лише в верес ні 2016 року, початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства.

Посилання суду першої інстанції на те, що прокурор звернувся до суду 28.09.2016 року в інтересах Головного управління Держгеокадастру, а останні 01.01.2013 року на підставі статті 122 ЗК України набули повноважень щодо розпорядження землями державної власності, тому прокурор пропустив строки позовної давності не відповідає дійсності, оскільки саме лише набуття повноважень розпорядження землями не підтверджує факт обізнаності Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про прийняття Золочівською райдержадміністрацією оспорюваних розпоряджень.

13 липня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшов відзив ОСОБА_2 на вищевказану апеляційну скаргу, в якому вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано і законно відмовив позивачу у задоволенні позову. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

16 липня 2018 року, 27 липня 2017 року та 02 серпня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшли відзиви представника Головного управляння Держгеокадастру у Харківській області на вищевказану апеляційну скаргу, в якому вказав, що підтримує апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

17 липня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшов відзив Голови районної державної адміністрації Гуріна І.М. на апеляційну скаргу, в якому він вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано і законно відмовив позивачу у задоволенні позову. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокуратури України в особі Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, подану в інтересах держави в особі управління Держгеокадастру у Харківській області, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, однак прийшов до висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності на підставі частини 4 статті 267 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 11.09.2007 року № 529 ОСОБА_2 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.16).

На підставі розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 02.07.2010 року № 195 був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для сільськогосподарського використання (а.с.15).

01.04.2011 року між відповідачами по справі був укладений договір оренди спірної земельної ділянки площею 6,7849 га строком на 49 років, про що в державному реєстрі земель було вчинено запис від 01.04.2011 року за № 632268254000105 (а.с.17-20).

Відповідно до частини 1 статті 15 вказаного закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами статті 21 ЗУ «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до норм Закону України «Про плату за землю»).

Нормами статті 5 Закону України «Про оцінку земель» (у відповідній редакції) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до норм статті 13 вищевказаного закону проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 23 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Таким чином, земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, що є необхідним для визначення розміру орендної плати за них.

В даній справі такої нормативної грошової оцінки станом на день укладання договору проведено не було: орендна плата за оспорюваним договором розрахована в порушення порядку її визначення без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки.

За таких обставин, оспорюваний договір оренди землі від 01.04.2011 року суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про оцінку земель», та приписам статті 15 Закону України «Про оренду землі», у зв'язку чим позовні вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими.

За правилами частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду перший заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся у вересні 2016 року.

Посилання апелянта на той факт, що початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства, судова колегія до уваги не приймає, оскільки прокурор звернувся до суду 28.09.2016 року, особа, в інтересах якої він звернувся набула повноважень щодо розпорядження землями державної власності з 01.01.2013 року на підставі статті 122 ЗК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, строк позовної давності є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року, посилався на те, що у контексті скасування через шість років помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» при виправленні своєї помилки покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно. Крім того, повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний впливає на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленому ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, їм надана належна оцінка, висновків суду першої інстанції вони не спростовують, у зв'язку з чим, правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2018 року.

Головуючий - І.П.Коваленко

Судді - А.І.Овсяннікова

І.С. Сащенко