Ухвала суду № 75887428, 10.08.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кс/537/855/2018

Справа № 537/432/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2018 року слідчий суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Дядечко І.І., за участі секретаря Грицькової Я.С., скаржника ОСОБА_2, представника скаржника - адвоката ОСОБА_3, прокурора Михайлова М.Ю., старшого слідчого Охріменка В.Б., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кременчука скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на дії слідчого СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області,

встановив:

До слідчого судді звернувся представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 зі скаргою, відповідно до якої просить зобов'язати слідчого СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області та прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури повернути належні ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 26 000 грн.

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що в провадженні СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області знаходиться кримінальне провадження № 4201717109000011919 від 15.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, скоєне посадовими особами ТОВ «Гермес Пром». В ході розслідування даного кримінального провадження було проведено обшук автозаправочної станції за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 Під час обшуку було вилучено 6 пляшок спиртних напоїв та 26 000 грн., опечатано скраплений газ в цистерні в кількості 12074,19 л. Вважає, що дані грошові кошти підлягають поверненню, оскільки вони не мають ніякого відношення до кримінального провадження. На заяву ОСОБА_2 з проханням повернути належні йому грошові кошти в сумі 26 000 грн. слідчий відмовив, посилаючись на те, що дані кошти визнані речовим доказом. Так, на думку скаржника неповернення грошових коштів є незаконним, в зв'язку з чим він звернувся з даною скаргою до слідчого судді.

В судовому засіданні скаржник та його представник скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити з мотивів вказаних у ній.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечували, оскільки грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 4201717109000011919 та скаржником не надано доказів в підтвердження того, що дані грошові кошти належать саме йому і отриманні ним законним шляхом.

Вислухавши учасників розгляду скарги, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

З матеріалів скарги вбачається, що в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42017171090000119 від 15.08.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, на виконання ухвали слідчого судді було проведено обшук приміщень та споруд АЗС, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які на праві власності належать ОСОБА_2

В судовому засіданні не оспорювалось прокурором та слідчим, що під час обшуку приміщення було виявлено та вилучено, зокрема грошові кошти в сумі 26 000 грн.

Твердження скаржника про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти належать йому органом досудового розслідування та прокурором не спростоване.

На час розгляду скарги органом досудового розслідування відомості щодо ОСОБА_2 до ЄРДР не внесені, повідомлення про підозру йому не вручене, цивільний позов до нього не заявлений.

Слідчим суддею встановлено, що арешт на вилучені грошові кошти не накладався. Однак, ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.03.2018 року в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області Охріменка В.Б. про арешт майна в рамках вказаного кримінального провадження відмовлено, а саме арешт на газ скраплений вуглеводневий загальним об'ємом 12074,19 літрів не накладено. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.04.2018 року дану ухвалу залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно положенням ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Рішення Європейського Суду з прав людини від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Під час судового розгляду встановлено, що ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, надано дозвіл на проведення обшуку АЗС з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, а також відшукання та вилучення, зокрема документально не підтверджених грошових коштів, речей і цінностей здобутих злочинним шляхом. Проте, слідчому судді не надано будь-яких доказів, які б підтверджували твердження слідчого про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти здобуті злочинним шляхом. Також, у органа досудового розслідування відсутні докази того, що вилучені під час обшуку грошові кошти в сумі 26 000 грн., мають значення для досудового розслідування чи можуть бути доказами під час досудового розслідування кримінального провадження.

Вилучивши дані грошові кошти, які на думку слідчого та прокурора стосується предмету досудового розслідування в кримінальному провадженні згідно ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, останні мали б звернутись до слідчого судді з клопотанням про їх арешт, довівши наявність обставин, визначених ч. 2 ст. 167 КПК України, але ні прокурор ні слідчий цього не зробили.

Окрім того, з ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 20.04.2018 року вбачається, що обшук приміщень та споруд АЗС, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, всупереч вимог Кримінально процесуального закону проведений слідчим Сніжко М.І., яка на момент проведення обшуку не була включена до групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, в зв'язку з чим вилучені у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 26 000 грн., слід повернути власнику.

Керуючись ст.ст. 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на дії слідчого СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області - задовольнити.

Зобов'язати СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та Кременчуцьку місцеву прокуратуру повернути ОСОБА_2, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, грошові кошти в сумі 26 000 грн., вилучені під час обшуку 06.02.2018 року за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: І.І.Дядечко

Повний текст ухвали слідчого судді оголошено 14.08.2018 року.