Ухвала суду № 75886160, 13.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/1677/17 Головуючий у І інстанції Корбут В. М.Провадження № 11-кп/780/874/18 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В. Б.Категорія 34 13.08.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Шроля В.Р., Ігнатюка О.В.

секретаря судового засідання: Миронець А.Л.

прокурора: Ляшенка Р.О.

представника потерпілих: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Богуславського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Лук’янівка, Таращанського району Київської області, з базовою вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого майстром дільниці енерговодопостачання компресорної станції № 35 Золотонівського лінійного відділу Управління магістральних газопроводів філії «Черкаситрансгаз», постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» 4 категорії, інваліда 3 групи ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3. про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2016 році" задоволено.

Звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у зв'язку із застосуванням до нього п. «в», ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік виконувати реально.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчиненне за наступних обставин.

01.09.2017 року приблизно о 16 год. 10 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_1, рухався зі сторони м.Богуслава в напрямку до м. Тараща по вул. Свободи в с. Ківшовата, Таращанського району Київської області. В цей час в попутному для нього напрямку, у межах своєї смуги руху рухався мопед «Ноnda Dio» під керуванням ОСОБА_6, який наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг з вул. Набережна, що навпроти домоволодіння № 42, без увімкнення покажчика повороту, відносно напрямку руху автомобіля «Daewoo Nexia» розпочав зміщення справа-наліво до центру дороги, з наміром виконати поворот ліворуч.

Водночас ОСОБА_3, наближаючись до вказаного перехрестя доріг, в порушення вимог п.п.12.4, 10.1, 34.1.1, 12.3 ПДР України при виявленні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, розпочав маневр обгону і правою передньою частиною кузова керованого ним автомобіля «Daewoo Nexia», на смузі руху в напрямку до м. Богуслав, допустив зіткнення із задньою лівою частиною мопеда «Honda Dio» під керуванням ОСОБА_6, який здійснював маневр ліворуч на вул. Набережна. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, що спричинило його смерть.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 100 від 14.12.2017 року виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_6. могли виникнути при наїзді легкового автомобіля на мотоцикліста, який рухався в попутному напрямку та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1, 12.3, 12.4, 34.1.1 ПДР, перебуває в прямому причинному зв'язку з вчиненою ним дорожньо-транспортної пригодою та настанням трагічних наслідків у виді смерті ОСОБА_6

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_4 зазначає, що під час прийняття рішення щодо вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 суд першої інстанції прийняв до уваги, що даний злочин обвинуваченим вчинено з необережності, а ОСОБА_6 - чоловік потерпілої, керуючи мопедом також порушив ПДР, оскільки без увімкнення покажчика повороту раптово змінив напрямок руху, здійснивши маневр справа - наліво до центру дороги. Також, врахував матеріальне становище обвинуваченого, та те, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 не змогла обґрунтувати з яких міркувань вона оцінює розмір своєї моральної шкоди в сумі 120000 грн.

Однак, з даним висновком суду першої інстанції апелянти не погоджуються, оскільки, розглянувши кримінальне провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, суд не досліджував жодного доказу у справі, окрім показів обвинуваченого, який повністю визнав обсяг обвинувачення, в якому не була встановлена часткова вина потерпілого у наслідках вчиненого кримінального правопорушення.

Також, на думку представника, суд першої інстанції не врахував, що потерпіла отримала моральну шкоду внаслідок душевних та психічних страждань, які весь час тривають протягом всього її життя, такі страждання не зможуть припинитися, оскільки втрату близької людини неможливо нічим заповнити, що зумовлює надзвичайну тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, оскільки потерпіла причетна на одиноку старість без постійної підтримки близької людини з якою прожила все життя, та неможливість відновлення попереднього стану.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції залишити без змін та посилається на повне відшкодування потерпілій суми моральної шкоди, визначеної вироком суду, в підтвердження чого надає копію фіскального чеку про переказ коштів. Також, обвинувачений просить врахувати те, що в даній ДТП є вина також і потерпілого ОСОБА_6, який порушив ПДР України, його інвалідність 3 групи, мізерну пенсію та перебування на його утриманні неповнолітнього сина.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

представника потерпілої ОСОБА_4, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити;

прокурора, який апеляційну скаргу представника потерпілої підтримав;

обвинуваченого, який проти апеляційної скарги заперечував і просив вімовити в її задоволенні;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи та кваліфікація кримінального правопорушення учасниками судового розгляду не оспорюється.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України не оскаржується учасниками процесу.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги представника потерпілої про невідповідність стягнутої на користь потерпілої ОСОБА_4 суми у рахунок відшкодування моральної шкоди ступеню її моральних страждань є слушними.

Так, при вирішенні питання щодо заявленого потерпілою цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_3 суд дійшов до правильного висновку про факт заподіяння потерпілій ОСОБА_4 діями обвинуваченого моральної шкоди, але неправильно визначив розмір відшкодування.

Задовольняючи частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь моральної шкоди, суд послався на те, що виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер, обсяг та тривалість душевних та психічних страждань потерпілої ОСОБА_4 пов'язаних зі смертю її чоловіка, приймаючи до уваги, що даний злочин обвинуваченим вчинено з необережності, та те, що ОСОБА_6 - чоловік потерпілої, керуючи мопедом також порушив Правила дорожнього руху, оскільки без увімкнення покажчика повороту раптово змінив напрямок руху здійснивши маневр справа-наліво до центру дороги, зважає на матеріальне становище обвинуваченого, який добровільно сплатив потерпілім ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн. та те, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 не змогла обґрунтувати з яких міркувань вона оцінює розмір завданої їй моральної шкоди в сумі 120000 грн., прийшов до висновку, що визначений потерпілою ОСОБА_4 розмір відшкодування є явно завищеним і не може бути засобом збагачення та вважає за необхідне частково задовольнити її вимогу стягнувши з обвинуваченого 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 21.03.2018 року, до початку розгляду провадження по суті, адвокатом ОСОБА_2, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4, до суду першої інстанції, в рамках даного кримінального провадження було подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої моральної шкоди в розмірі 120000 гривень (т.1 а.с. 238-241).

Відповідно до заяви обвинуваченого ОСОБА_3 від 07.02.2018 року та журналу судового засідання від 04.05.2018 року, до початку розгляду кримінального провадження по суті, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю і просив суд розглядати кримінальне провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України. При цьому, цивільний позов потерпілої обвинувачений визнав частково, на суму 20000 грн., пояснюючи це тим, що 30000 грн. моральної шкоди ним уже було відшкодовано потерпілим (т.1 а.с. 193, т.2 а.с. 22-23).

Відповідно до вимог ст. 349 КПК України, суд першої інстанції, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження, а також врахувавши, що усі учасники судового провадження фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті визнали, прийняв рішення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та провів розгляд кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

При цьому, як вбачається з журналу судового засідання, судом були допитані обвинувачений ОСОБА_3 і потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в частині завданої їм моральної шкоди та з'ясовані суми, які були добровільно відшкодовані обвинуваченим. Потерпілі в судовому засіданні підтвердили, що обвинувачений ОСОБА_3 кожному з них виплатив по 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.2 а.с. 22-23).

Оскільки розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції проводився в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції при вирішенні питання щодо розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди на те, що ОСОБА_6, керуючи мопедом також порушив ПДР, є безпідставним, так як відповідно до висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, яке він повністю визнав - грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1, 12.3, 12.4, 34.1.1 ПДР, перебуває в прямому причинному зв'язку з вчиненою ним дорожньо-транспортної пригодою та настанням трагічних наслідків у виді смерті ОСОБА_6 При цьому, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення учасниками процесу не оспорювалися та суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо них.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні цивільного позову щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_4 моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував наслідки, які настали внаслідок кримінального правопорушення - смерть потерпілого ОСОБА_6, обсяг заподіяних моральних та фізичних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої ОСОБА_4 та неможливість відновлення її попереднього стану.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_3 настала смерть чоловіка потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_9, чим обвинувачений назавжди позбавив родину потерпілої сімейного спілкування, що спричиняє постійних моральних страждань.

За наведених обставин колегія суддів вважає необхідним вирок суду змінити, збільшивши розмір морального відшкодування, спричиненого потерпілій ОСОБА_4 неправомірними діями обвинуваченого, до 120000 грн.

При цьому, колегією суддів апеляційної інстанції враховуються пояснення обвинуваченого і потерпілої ОСОБА_4, наданих ними в суді першої інстанції щодо добровільного відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також приймається до уваги доданий до заперечень на апеляційну скаргу обвинуваченим фіскальний чек про переказ ним потерпілій ОСОБА_4 50000 грн.

Факт сплати потерпілій обвинуваченим коштів в сумі 50000 грн. представник потерпілої під час апеляційного розгляду підтвердив.

Враховуючи добровільне відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 60000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягнення сума, що становить 60000 грн.

Оскільки суд допустив порушення норм матеріального права при розв'язанні вимог цивільного позову потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, вирок у цій частині підлягає зміні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника потерпілої підлягає задоволенню, а вирок Богуславського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 424, 426 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Богуславського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4, змінити.

Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 120 000 (ста двадцяти тисяч) грн. та стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 (шістдесят тисяч) грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ: /підпис/ В.Б. Зіміна

/підпис/ В.Р. Шроль

/підпис/ О.В. Ігнатюк