Постанова № 75886034, 14.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/158/18 Головуючий у І інстанції Малишенко Т. О.Провадження № 22-ц/780/3328/18 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 14.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Сержанюка А.С., Фінагеєва В.О.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області в складі судді Малишенко Т.О., ухвалене в м. Славутич 14 червня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В березні 2018 року позивач ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення боргу кредитором спадкодавця, просив стягнути із ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11679,11 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що ОСОБА_5 звернувся до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 03 червня 2010 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 17000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_5 помер. У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, які полягали у ненаданні відповідачем банку своєчасно грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами, у нього на день смерті утворилася заборгованість, яка становить 11679,11 грн. та складається із 9496,48 грн. заборгованості за кредитом, 2132,63 грн. заборгованості по процентам.

27 травня 2016 року позивачем направлена претензія кредитора до Славутицької міської державної нотаріальної контори. 08 вересня 2017 року позивачем отримано відповідь із нотаріальної контори, в якій повідомлено, що спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_4 21 вересня 2017 року на адресу ОСОБА_4 направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 14 червня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області від 14 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що на підставі ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України відбулася зміна боржника у зобов'язанні, яким на даний час є відповідач ОСОБА_4 Зазначає, що ОСОБА_5 при укладенні кредитного договору підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

На виконання вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України банком було направлено 27 травня 2016 року претензію кредитора до Славутицької міської державної нотаріальної контори, а 08 вересня 2017 року ним отримано відповідь нотаріальної контори щодо кола спадкоємців, а 21 вересня 2017 року на адресу даної особи направлено лист-претензію, яка не була задоволена. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить 11679,11 грн.

Посилається на ст. ст. 23, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», а саме що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в позові. Судом було чітко встановлено, що у спадкодавця були невиконані боргові зобов'язання, які мають чітке грошове вираження, також позивач наполягав на тому, що відповідач прийняла спадщину та повинна відповідати перед кредитором, оскільки зобов'язання були успадковані нарівні з правами, тому суд не міг відмовити в задоволенні законних і обґрунтованих вимог. Встановити склад спадщини та його вартість позивач не мав можливості. Банк надав суду усі наявні в нього відомості та докази та на підставі цих фактів суд мав право задовольнити позов повністю або частково, як з одного, так і з обох відповідачів пропорційно у межах отриманої спадщини.

Тобто, суд першої інстанції фактично ухилився від вирішення спору по суті та від здійснення правосуддя, що суперечить ст. ст. 124, 129 Конституції України. Суд звузив права позивача на судовий захист, оскільки виключив своєчасне вирішення спору та відстрочив час виконання відповідачем зобов'язання за договором з урахуванням апеляційної тяжби позивача на оскарження незаконного рішення та додаткових витрат у вигляді судового збору.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вона вважає подану апеляційну скаргу та доводи, викладені у ній, безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та були предметом ретельного та тривалого дослідження при розгляді справи у суді першої інстанції.

Зазначала, що суд, надаючи оцінку доказам, поданим сторонами у справі, та нормам матеріального права, не знайшов підстав для задоволення позову, оскільки банком не було пред'явлено вимогу до ОСОБА_4 як до відповідача, у відповідності із вимогами ст. 281 ЦК України. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 та 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Вказувала, що вчасно повідомила банк про смерть чоловіка, лист-претензію від 2 вересня 2017 року, на яку посилається позивач, не отримувала і позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин. Позов банку до неї з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором направлений банком на адресу суду 15 березня 2018 року, тобто поза межами шестимісячного строку з моменту, коли банку стало відомо про відкриття спадщини, та одного року від настання строку вимоги.

Не надано позивачем суду і доказів на підтвердження заявлених позовних вимог - укладення з ОСОБА_5 кредитного договору та наявності у нього заборгованості на підставі даного договору. Відсутнє у поданих позивачем доказах і підтвердження отримання ОСОБА_5 картки банку «Універсальна», перерахування грошових коштів на його кореспондентський рахунок або їх отримання готівкою за даним кредитним договором, розмір наданого кредиту, строку дії кредитного договору.

Позивачем в апеляційній скарзі заявлене клопотання про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом сторін), разом із тим, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, і позивачем в клопотанні про виклик сторін не зазначено причин необхідності їх виклику, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що на а. с. 12 міститься анкета-заява ОСОБА_5 від 03 червня 2010 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_5 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.com. Заявник зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися із їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.

На зворотному боці анкети-заяви клієнту запропоновано оформити на своє ім'я: карта «Універсальна», зарплатна карта, карта Gold, пенсійна картка, Сберкнижка (депозит), дебетова особиста карта, ідентифікація з паспортом, з яких ОСОБА_5 обрано платіжну карту кредитку «Універсальна», бажаний кредитний ліміт - 5000 грн.

ОСОБА_5 засвідчив своїм підписом, що ним отримано карту і ПІН 04 червня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер (а. с. 14).

15 травня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило претензію кредитора до Славутицької міської державної нотаріальної контори, згідно якої просив повідомити банк, чи заводилась спадкова справа після померлого боржника, включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком в розмірі 14101,33 грн. Також просив надіслати на адресу банку інформацію стосовно звернення з заявою про прийняття або відмови від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника; відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також які вже прийняли спадщину (а. с. 104).

12 жовтня 2016 року ОСОБА_4 отримала у Славутицькій міській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на ? частку квартири № АДРЕСА_1, вартість майна не зазначена (а. с. 111).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, вартість спадкового майна вказана в розмірі 0,01 грн. (а. с. 111 зворот).

17 серпня 2017 року Славутицькою міською державною нотаріальною конторою направлено лист на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому повідомлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 була відкрита спадкова справа 19 липня 2016 року, спадкоємцем померлого є його дружина ОСОБА_4 (а. с. 112).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що банком не було пред'явлено вимогу до відповідача у відповідності із вимогами ст. 1281 ЦК України.

Із даними висновками апеляційний суд не погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Тлумачення ст. 1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений даною статтею, приймає вимоги кредиторів спадкодавця.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.11 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви, в тому числі претензії кредиторів.

Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

У даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк», направивши відповідний лист до Славутицької міської державної нотаріальної контори 15 травня 2016 року у шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який було приєднано державним нотаріусом до матеріалів спадкової справи, вчасно скористався своїм правом заявити про вимогу до спадкоємців через нотаріуса.

Відтак, висновки суду першої інстанції в цій частині не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів укладення кредитного договору із ОСОБА_5 і розміру заборгованості за кредитним договором.

Разом із тим, судом не надано оцінки тому, що ОСОБА_5 отримав кредитну карту «Універсальна», що підтверджується його підписом в анкеті-заяві від 03 червня 2010 року, а його дружина ОСОБА_4 повідомила ПАТ КБ «ПриватБанк» про смерть позичальника і у відзиві на позов не заперечувала тих обставин, що ОСОБА_5 отримувалися грошові кошти від позивача і він ними користувався.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, відтак воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо підставності позову ПАТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд виходить із наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник ОСОБА_5 не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка має бути стягнута із його спадкоємця ОСОБА_4

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Із анкети-заяви, підписаної ОСОБА_5, розрахунку його заборгованості та відзиву відповідача ОСОБА_4 вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти і вказана обставина ніким не заперечується, а отже позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9496,48 грн. згідно розрахунку заборгованості знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

При цьому апеляційний суд враховує, що ПАТ КБ «ПриватБанк», як встановлено раніше, вчасно звернувся із вимогою до спадкоємця боржника шляхом звернення із відповідною заявою до нотаріальної контори, а також те, що ОСОБА_4 прийняла спадщину у вигляді ? частки квартири № АДРЕСА_1, про що отримала свідоцтво про право на спадщину від 12 жовтня 2016 року, вартість якої в будь-якому випадку не може бути меншою, ніж заборгованість в зазначеному розмірі 9496,48 грн.

Апеляційний суд приймає до уваги, що згідно розрахунку заборгованості розмір заборгованості за тілом кредиту саме на день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року становив 14216,23 грн. (а. с. 11), однак, враховуючи принцип диспозитивності, стягує заборгованість згідно позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути із відповідача відсотки за користування кредитом 2132,63 грн. та пеню 50 грн.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Однак, такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

За таких обставин суд апеляційний суд приходить до висновку, що між банком та боржником ОСОБА_5 не досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, а отже вимоги банку про стягнення зазначених складових заборгованості є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_5 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, а копії витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та витягу з «Тарифів банку» додаються до позову.

Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені та штрафу, однак факт отримання кредиту є доведеним, банк має право на стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, визначеними на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Разом із тим, оскільки з наданого суду першої інстанції розрахунку неможливо встановити, в який час виникла сума заборгованості, щомісячного розрахунку заборгованості позивачем надано не було, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно нарахувати її розмір і відмовляє в задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом з підстав їх недоведеності.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9496,48 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 3581,71 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 14 червня 2018 року задовольнити частково.

Скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області від 14 червня 2018 року та прийняти нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро вул. Набережна Перемоги 50, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість за тілом кредиту в сумі 9496,48 грн. та судовий збір в розмірі 3581,71 грн.

В іншій частині позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

__ __ __