Рішення № 75885603, 09.08.2018, Вишгородський районний суд Київської області

09.08.2018 Справа № 363/4564/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Баличевої М.Б., за участі секретаря Рибки І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород цивільну справу за позовом Вишгородського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача незаконного отриманої допомоги по безробіттю, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 березня 2013 року №198, на підставі власної заяви ОСОБА_1 була зареєстрована 18 квітня 2016 року та отримала статус безробітної в Вишгородському районному центрі зайнятості.

Відповідачу на підставі наданих нею відомостей та поданих документів призначено виплату допомоги по безробіттю з 25 квітня 2016 року.

В результаті проведення позивачем розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, встановлено факт подання неправдивих відомостей відповідачем вказаних у заяві про надання статусу безробітного, в якій ОСОБА_1 вказувала про відсутність роботи та заробітку, перебуваючи в той же час у трудових відносинах з Вишгородською міською радою Київської області з 14.04.2016 року по 29.04.2016 року, а на обліку у Вишгородському районному центрі зайнятості відповідач перебувала з 18.04.2016 року по 20.05.2016 року.

Згідно копії трудової угоди від 14.04.2016 року, укладеної між Вишгородською міською радою Київської області та ОСОБА_1, підтверджено факт перебування останньої у трудових відносинах по 29 квітня 2016 року.

За період з 20 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року відповідачу нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 4 657, 24 грн.

У зв’язку з встановленням факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Вишгородською міською радою Київської області, Вишгородським районним центром зайнятості прийнято наказ №11/ОД від 03 лютого 2017 року про повернення виплати допомоги по безробіттю у встановленому порядку в розмірі 4 657, 24 грн. В зв’язку з чим, ОСОБА_1 надіслано претензію №131/03 від 03 лютого 2017 року та запропоновано добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю, однак, незаконно отримані кошти допомоги по безробіттю не повернуто.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Вишгородського районного центру зайнятості безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 4 657, 24 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року по цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду.

19 лютого 2018 року відповідачем було подано письмовий відзив проти позову Вишгородського районного центру зайнятості, в якому остання вказує, що станом на час її звернення до відповідача із заявою про встановлення статусу безробітної в Вишгородському районному центрі зайнятості вона не була працевлаштована, трудова угода, яка була укладена між нею та Вишгородською міською радою Київської області була повністю виконана та прийнята за актом 15.04.2016 року. Крім того, зазначила, що про вказані обставини та укладену угоду між нею та Вишгородською міською радою Київської області вона повідомляла відповідача при зверненні із завою про встановлення статусу безробітного. Вказала, що взяття її на облік як безробітного та виплата їй допомоги по безробіттю здійснювалася центром зайнятості лише після перевірки поданих нею відомостей. Із цього випливає, що відносно неї була проведена перевірка та подані нею відомості були підтвердженні в установленому порядку, інакше не видавався би наказ про виплату їй допомоги.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовну заяву повністю підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала поданий раніше письмовий відзив та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов заявлений не обґрунтовано і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

18 квітня 2016 року на підставі власноручно написаної заяви ОСОБА_1 була зареєстрована та отримала статус безробітної в Вишгородському районному центрі зайнятості відповідно до ст.43 Закону України «Про зайнятість населення».

ОСОБА_1 перебувала на обліку з 18 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року.

Згідно ст.9 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI, статей 6, 22, 23 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ та порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року №613, з 25 квітня 2016 року відповідачу на підставі наданих відомостей та поданих документів було призначено виплату допомоги по безробіттю.

Під час перебування на обліку в Вишгородському РЦЗ ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю, якій було виплачено допомогу у розмірі 4 657, 24 грн., що підтверджується Довідкою № 186 Державного центру зайнятості Вишгородського районного центру зайнятості від 14 квітня 2017 року.

В результаті проведення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, Вишгородським районним центром зайнятості було складено Акт № 7 від 03 лютого 2017, згідно з яким встановлено факт перебування відповідача в трудових відносинах з Вишгородською міською радою Київської області

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 за час перебування на обліку як безробітна належала до зайнятого населення, та під час перебування відповідача на обліку була виплачена допомога по безробіттю в сумі 4 657, 24 грн.

03 лютого 2017 року Вишгородським районним центром зайнятості видано Наказ № 11/ОД про стягнення з відповідача незаконно виплачених коштів допомоги в сумі 4 657, 24 грн.

17 лютого 2017 року, ОСОБА_1 отримано поштове повідомлення, яке містило Претензію №131/03 від 03 лютого 2017 року з вимогою про сплату суми коштів незаконно отриманої допомоги по безробіттю протягом 15 календарних днів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ч.ч.2 і 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62 від 13 лютого 2009 року, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (який був чинний на момент надання статусу безробітного), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Однак, станом на час звернення ОСОБА_1 до позивача із заявою про встановлення статусу безробітної в Вишгородському районному центрі зайнятості, трудова угода, яка укладена між ОСОБА_1 та Вишгородською міською радою Київської області була повністю виконана та прийнята за актом 15.04.2016 року (а.с. 39).

Суд звертає увагу на те, що взяття особи на облік як безробітного та виплата їй допомоги по безробіттю здійснюється центром зайнятості лише після перевірки поданих особою відомостей.

Із цього випливає, що відносно ОСОБА_1 була проведена перевірка та подані нею відомості були підтвердженні в установленому порядку, інакше не видавався би наказ про виплату їй допомоги.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позивачем не вчинено всіх необхідних дій щодо встановлення обставин, які впливають на порядок виплати матеріальної допомоги по безробіттю, рішення не було прийнято у відповідності до встановленого порядку та з визначених законом підстав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача коштів у сумі 4 657, 24 грн., є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі 4 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи 16 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 було укладено Договір про надання правничої допомоги (а.с.85), а 16 лютого 2018 року укладено Додатковий договір до Договору про надання правничої допомоги та 11 червня 2018 року Додатковий договір до Договору про надання правничої допомоги від 16.02.2018 року (а.с. 86-87).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 додала до матеріалів справи Акт наданих послуг по договору про надання правничої допомоги від 16.02.2018 року, з якого вбачається, що адвокат ОСОБА_2 виконала правничу допомогу із розрахунку вартості 1 години в сумі 500 грн. та всього до сплати за надані послуги підлягає 4 000 грн.

Між тим, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді адвокатом регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 137, 141, 142 ЦПК України.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в силу норми чинного законодавства представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 на підтвердження вимоги про стягнення витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 4000 грн. надала суду належні та допустимі докази на підтвердження виконаних робіт, тривалості та видів надання правничої допомоги, та докази які свідчать про обґрунтованість визначеного розміру витрат понесених стороною на правничу допомогу у даній справі.

А тому, встановивши, що у справі є належні та допустимі, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, докази на підтвердження факту надання та тривалості надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі 4 000 грн. підляє задоволенню.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, Закону України «Про зайнятість населення», статтями 2,3,4,5,7,10,12,13,133, 137, 141,280-284,352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Вишгородського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю – відмовити.

Стягнути з Вишгородського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22204996, МФО 821018, р/р № 37179001001964 банк ГУ ДКСУ у Вишгородському районні, адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6-а) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серія СТ № 305099, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Судові витрати за розгляд справи компенсуються за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Вишгородський районний суд Київської області.

Відповідно до п. 15.5 Розділу XIII ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: Вишгородський районний центр зайнятості, код ЄДРПОУ 22204996, МФО 821018, р/р № 37179001001964 банк ГУ ДКСУ у Вишгородському районні, адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6-а.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серія СТ № 305099, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя М.Б. Баличева