Ухвала суду № 75885462, 15.08.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №4-с/359/32/2018

Справа №359/10588/15-ц

УХВАЛА

Іменем України

10 серпня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

за участю

представника скаржника ОСОБА_1

стягувача ОСОБА_2

представника стягувача ОСОБА_3

представника департаменту ДВС ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі скаргу ОСОБА_5 на дії головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаною скаргою, яку обґрунтував тим, що на підставі виконавчого листа №2/359/363/2016, виданого 30 вересня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та до досягнення дітьми повноліття. Постановою державного виконавця ВДВС Бориспільського МУЮ від 10 жовтня 2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В подальшому в.о. начальника відділу Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_9 було складено довідку-розрахунок заборгованості з аліментів за період з 09 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року (з посиланням на декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015, 2016 роки) у розмірі 550062 гривень 07 копійок. Того ж самого дня на підставі довідки-розрахунку заборгованості з аліментів головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. ОСОБА_5 вказав на те, що добровільно виконував судове рішення та своєчасно сплачував аліменти. Тому заборгованість, визначена державним виконавцем, у розмірі 550062 гривень 07 копійок не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. У зв’язку з цим, ОСОБА_5 просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_6 від 16 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_5 в праві виїзду за межі України – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

У судовому засіданні представника заявника ОСОБА_1 підтримав подану скаргу та наполягав на її задоволенні.

Стягувач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення скарги у зв’язку з її необґрунтованістю.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 також вказала на необґрунтованість скарги та просила відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу та дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що 30 вересня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист №2/359/363/2016, яким з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 листопада 2015 року та до досягнення дітьми повноліття (т.1 а.с.10).

На підставі заяви ОСОБА_2 11 жовтня 2016 року Бориспільським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження №52592820 з виконання вказаного виконавчого листа (т.1 а.с.12).

16 лютого 2018 року в.о. начальника Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_9 склав довідку-розрахунку заборгованості з аліментів за період з 09 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року (з посиланням на декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015, 2016 року). За змістом якої загальна сума заборгованості ОСОБА_5 зі сплати аліментів становить 568580 гривень 62 копійок (т.1 а.с.134-135).

В цей же день, головний державний виконавець Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_6 виніс постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (т.1 а.с.131).

За змістом даної постанови встановлено, що станом на 01 січня 2017 року заборгованість зі сплати аліментів становить 21720 гривень 50 копійок.

19 лютого 2018 року державним виконавцем було винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме у постанові про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, зокрема: «Виконавцем встановлено, що у ОСОБА_5 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 16 лютого 2018 року за період з 09 травня 2015 по 01 січня 2017 року становить 568580,62 гривень, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Боржник ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає негайному виконанню» (т.1 а.с.142).

19 лютого 2018 року матеріали виконавчого провадження АСВП №52592820 у зв’язку з проблематикою виконання були передані для подальшого виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області (т.1 а.с.144), а 04 квітня 2018 року – до ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (т.1 а.с.273).

У відповідності до п.1 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.6 та п.7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення, в тому числі, шляхом винесення постанов. Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанови можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог п.6 розділу XVI Інструкції за наявності заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев’ятої статті 71 Закону, які виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Постанова оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та розмір суми заборгованості, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що оскаржувана постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не оформлена належним чином у відповідності до вимог Інструкції.

Оскільки, при винесенні зазначеної постанови державний виконавець керувався ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». Тоді як положення даної статті регулюють порядок стягнення аліментів та не містить вказівки на пункт та частину статті, що визначає підстави для встановлення обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

При винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем було визначено, що станом на 01 січня 2017 року розмір заборгованості ОСОБА_5 зі сплати аліментів становить 21720 гривень 50 копійок. В подальшому державним виконавцем було внесено виправлення до даної постанови з вказівкою на наявність у ОСОБА_5 заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 16 лютого 2018 року за період з 09 травня 2015 року по 01 січня 2017 року становить 568580 гривень 62 копійки.

Водночас, довідка-розрахунок заборгованості з аліментів, яка стала підставою для винесення державним виконавцем постанови про обмеження у праві виїзду за межі України, розрахована за період з 09 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року.

Тому, незважаючи на винесення державним виконавцем постанови про виправлення помилки у процесуальному документі, оскаржувана постанова всеодно містить неточності та розбіжності, зокрема у періоді, за який здійснено розрахунок заборгованості з аліментів.

Разом з цим, в матеріалах виконавчого провадження міститься також інша довідка-розрахунок заборгованості з аліментів за період з 09 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року (з посиланням на декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015, 2016 року) від 16 лютого 2018 року №5288, якою встановлено заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів у розмірі 550062 гривень 07 копійок (т.1 а.с.127).

У зв’язку з цим, суду є незрозумілим яким саме розрахунком заборгованості слід керуватися та яким саме розрахунком керувався державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови, оскільки зазначені довідки, винесені в один день та мають один номер №5288.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що положення ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», викладено в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості за сплати аліментів» від 07 грудня 2017 року, який набрав чинності 06 лютого 2018 року.

Згідно з вимогами ч.4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев’ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За принципом, закріпленим ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, є обмеженням прав особи.

Відповідно до ст.33 Конституції України особі кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Враховуючи, що тимчасові обмеження прав фізичної особи, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості за сплати аліментів» від 07 грудня 2017 року, який набрав чинності 06 лютого 2018 року, підставою для застосування котрих є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, можуть бути застосовані лише у випадку виникнення заборгованості зі сплати аліментів після 06 лютого 2018 року.

Всупереч цьому, у оскаржуваній постанові зазначено, що у ОСОБА_5 виникла заборгованість зі сплати аліментів за шість місяців. Тоді як з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» до дати винесення оскаржуваної постанови пройшло лише 10 днів.

Аналізуючи вказані обставини, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не враховано конституційний принцип дії закону в часі та застосовано закон, яким встановлена відповідальність, щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом.

З матеріалів виконавчого провадження також встановлено, що ОСОБА_5 вважає неправомірними дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області Голяченка І.П. щодо видачі довідки-розрахунку заборгованості по аліментах за період з 09 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року №779 від 20 лютого 2018 року.

Зокрема у зв’язку з тим, що розрахунок заборгованості з аліментів здійснено на грошові активи як суб’єкта декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», що призвело до штучного створення заборгованості по аліментах.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_5 до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області Голяченка І.П. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2018 року скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області Голяченка І.П. щодо видачі довідки-розрахунку заборгованості по аліментах за період з 09 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року №779 від 20 лютого 2018 року.

Проте, станом на час розгляду даної скарги ОСОБА_5 матеріали цивільної справи не містять відомостей про набрання законної сили ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2018 року.

Відповідно до положення ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а такожпорушує права боржника.

З огляду на це суд вважає, що для відновлення прав ОСОБА_5 належить визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_6 від 16 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, ст.58 Конституції України, ч.4 ст.11, ч.1 ст.18, п.1 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», п.6 та п.7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, п.1 ч.1 ст.258, ст.260, ч.2 ст.451ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 від 16.02.2018 року у виконавчому провадженні ВП №52592820 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_5 в праві виїзду за межі України – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 15 серпня2018 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський