Постанова № 75885118, 09.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/3/17

Провадження № 22-ц/779/680/2018

Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю представника прокуратури та представників Коломийської ОДПІ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Надвірнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Зеленської сільської ради, третя особа на стороні позивача: Верховинська районна державна адміністрація, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу за оренду земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Верховинського районного суду від 01 березня 2018 року під головуванням судді Бучинського А.Б., в смт. Верховина,

в с т а н о в и в:

Надвірнянська місцева прокуратура звернулася до суду із даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі за землю за договором оренди землі від 17.02.2012 №14, розірвання договору оренди землі від 17.02.2012 №14, укладеного між Верховинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Верховинському районі, зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку отриману згідно з актом прийому-передачі від 23.04.2012 площею 110,0 га, яка знаходиться на полонині Керничний за межами населеного пункту села Явірник Зеленської сільської ради Верховинського району державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та стягнення судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в процесі вивчення стану дотримання законодавства при використанні суб'єктами господарювання району земель, ними встановлено факт укладення договору оренди землі від 17.02.2012 №14 між Верховинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, згідно з яким відповідач орендувала земельну ділянку площею 110,0000 га, що знаходиться на полонині Керничний за межами населеного пункту Явірник Зеленської сільської ради Верховинського району. Згідно з умовами договору вона зобов'язувалася вносити орендну плату до 01 травня щорічно у розмірі 1 відсотка від нормативно-грошової оцінки землі, що складає 4 380,80 грн. Однак в порушення умов договору оренди, в період з травня 2015 року по червень 2016 орендна плата відповідачем своєчасно не сплачувалася, що призвело до ненадходження коштів до бюджету на суму 37 328 грн. 31 коп.

Оскільки відповідач порушила взяті на себе зобов'язання за умовами договору оренди, а також відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» допустила систематичну несплату орендної плати, тому у відповідності до п.34 договору оренди, п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України вважав, що існують обґрунтовані підстави для припинення дії договору оренди шляхом його розірвання, припинення права відповідача на користування земельною ділянкою з її наступним поверненням орендодавцеві та стягнення заборгованої орендної плати.

Крім того, з 01.01.2013 року внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI, повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, яким є Держгеокадастр України та його територіальні органи. Тому вважає, що оскільки в силу закону такі повноваження щодо спірної землі перейшли від Верховинської державної районної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, тому земля підлягає поверненню державі в особі названого органу.

Рішенням Верховинського районного суду від 01 березня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Зеленської сільської ради заборгованість по орендній платі за землю за договором оренди земельної ділянки від 17.02.2012 №14 в розмірі 32 926,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Надвірнянської місцевої прокуратури судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1600 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що рішення є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що прийнявши до розгляду даний позов, судом загальної юрисдикції було порушено правила суб'єктної юрисдикції, оскільки позивачі є суб'єктами владних повноважень, тому даний спір має ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Плата за оренду землі є різновидом обов'язкового платежу, визначення розміру та порядок сплати і стягнення якого регулюється Податковим кодексом України, а контроль за повнотою та своєчасністю його сплати покладений на відповідні органи Державної фіскальної служби України, але ніяк не на прокуратуру.

Також зазначає, що суд стягнув з неї заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 32926,53 грн., однак не надає жодного розрахунку або пояснень, яким чином він дійшов висновку про саме такий розмір боргу, коли розрахунок заборгованої орендної плати не відповідає матеріалам справи та тим розрахункам, які надав сам позивач.

В позовній заяві, поданій до суду 05.01.2017р. (а.с. 2-7, т.1), позивач зазначає заборгованість в сумі 19 264,97 грн., а в новій редакції позовної заяви (а.с. 57-62, т.1) - вже суму 37 328,31 грн. Однак, жодних розрахунків цих сум обидві редакції позовної заяви не містять.

В судовому засіданні представник відповідача неодноразово звертав увагу суду на незаконність отримання Надвірнянською прокуратурою інформації щодо розміру заборгованої нею орендної плати. Листом від 17.11.2017р. судом було витребувано лист від Надвірнянської прокуратури, на підставі якої Коломийська ОДПІ надала таку інформацію, втім по даний час цей документ суду не надано. Представники Коломийської ОДПІ та Надвірнянської прокуратури не змогли пояснити з яких підстав прокурор витребував, а Коломийська ОДПІ надала інформацію щодо ОСОБА_2

Апелянтка вважає зазначені вище дії керівника Надвірнянської місцевої прокуратури незаконними, а відтак і незаконними самі підстави для подання даного позову, про що неодноразово зазначалося в судовому засіданні, але не знайшло відображення в оскаржуваному рішенні.

Вважає що у даній справі суд ухвалив необґрунтоване рішення, неповно та неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, та ухилився від об'єктивного та неупередженого з'ясування цих обставин.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явилися. Представник ОСОБА_2 в минулому судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивах та дав суду пояснення. Інші учасники повідомлені про час і місце слухання справи. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе справу слухати без участі цих сторін, на підставі даних та доказів, що містяться у матеріалах справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників прокуратури та Коломийської ОДПІ, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з договором оренди землі від 17.02.2012 №14 (а.с.9-11, т.1), укладеним між Верховинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, останній надано в оренду в строкове платне користування, земельну ділянку з цільовим призначенням для випасання худоби, площею 110,0000 га, яка знаходиться на полонині Керничний на території Зеленської сільської ради за межами населеного пункту Явірник Верховинського району.

Положеннями частин 1 та 2 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Прокурор вважає, що орендарем було порушено умови договору оренди щодо своєчасності сплати орендної плати, допущено систематичну несплату орендної плати, внаслідок чого відповідачем втрачено право на користування цією землею. Такими діями порушено інтереси держави.

З метою захисту порушених інтересів держави відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення з позовом до суду) та пунктів 3,4 ст.23 Закон України «Про прокуратуру» прокурор звернувся до суду з даним позовом. Зі змісту позовних вимог вбачається, що порушення інтересів держави полягають в охороні належного використання земель та забезпеченні своєчасного надходження податкових платежів до бюджету, тому позов заявлено в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, як суб'єкта владних повноважень до компетенції якого на даний час входить питання розпоряджання землями державної власності, а також Зеленської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, до бюджету якого повинна перераховуватися орендна плата за користування землею. З огляду на вищенаведене суд в оскаржуваному рішенні зазначив про обґрунтованість підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

До подачі позову до суду, прокурором направлено відповідного листа Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 30.12.2016 (а.с.24 т. 1), а також Зеленській сільській раді від 30.12.2016 (а.с. 64 т. 1), якого ними отримано, що досліджено судом.

З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 01.01.2013 року, повноваження розпорядника земель державної власності перейшло до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, який є належним позивачем

При цьому, частинами 1 та 5 ст. 148-1 ЗК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Вимоги даної статті поширюються також на випадки переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні.

У зв'язку з цим суд обґрунтовано спростував доводи представника відповідача про незаконність втручання прокурора у господарську діяльність та його незаконність дій, пов'язаних з отриманням інформації про наявну заборгованість за договором оренди, як такі, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Такі ж доводи наведено в апеляційній скарзі, тому їх апеляційний суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тому підставою для розірвання спірного договору оренди та повернення земельної ділянки може бути лише систематична несплата орендної плати під якою слід розуміти несплату двох і більше платежів орендної плати. Розглядаючи спір в межах заявлених прокурором позовних вимог, а також враховуючи зазначений у договорі оренди обов'язок відповідача вносити орендну плату один раз у рік, суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність вирішення питання щодо розірвання цього договору з підстав систематичності несплати відповідачем платежів за оренду землі. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Пунктами 9 та 11 розділу ІV договору орендар зобов'язався щорічно, в термін до 01 травня, сплачувати орендну плату за користування землею в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі за 1 га, яку визначено в сумі 4819,10 грн (додаток до договору оренди землі №14).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,5 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення (п.14 договору).

Частиною другою ст.21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 Податкового кодексу України, в редакції станом на 01.01.2015 та 01.01.2016, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. При цьому, пунктом 287.5 Податкового кодексу України встановлено строки для внесення плати за землю фізичними особами протягом 60 днів з моменту вручення податкового повідомлення-рішення.

При визначенні наявності в діях відповідача порушень щодо виконання умов договору оренди в частині строків та розміру внесення орендної плати за 2015 та 2016 роки суд прийшов до переконання, що в такому випадку слід виходити саме із положень Податкового кодексу України, а не договору оренди.

Верховний Суд України у правовій позиції, викладеній у постанові від 02.12.2014 у справі №21-274а14 зазначив, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що у 2015 та 2016 роках зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати полягало у сплаті такої у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки у строк не пізніше 60 днів з моменту вручення податкового повідомлення-рішення, а системність несплати орендної плати при цьому слід визначати саме із строків сплати орендної плати відповідно до норм податкового законодавства, без урахування умов договору оренди.

З наданого суду уточненого розрахунку розміру орендної плати, зробленого податковою інспекцією (а.с.169, т.1), у 2015 році відповідачу нараховано до оплати орендну плату 18 056,34 грн. У 2016 році їй нараховано орендну плату в розмірі 21 667,60 грн, пеню в розмірі 2902,59 грн. При цьому зазначено, що відповідачем 18 листопада 2016 р. сплачено 4850 грн, які зараховано в рахунок погашення заборгованості за 2015 рік.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 №7284-23 Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції (а.с.166 т.1), нею нараховано відповідачу до сплати за 2015 рік орендну плату в розмірі 18 056,34 грн та згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №8398-03 (а.с.167 т.1) за 2016 рік в розмірі 21 667,60 грн і надано строк для оплати протягом 60 днів з дня вручення податкових повідомлень-рішень.

Відповідач від моменту укладення договору своєчасно вносила орендну плати в розмірі, встановленому умовами договору оренди, що додатково підтверджується платіжними документами (а.с.5-11 том 2), і лише допущено заборгованість за 2015-2016 роки по оплаті орендної плати з врахуванням змін у податковому законодавстві.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що податкове повідомлення-рішення за 2015 рік відповідачу було вручено та належним чином доведено до відома. Тому суд прийшов до правильного висновку про недоведеність прокурором обставин систематичної несплати відповідачем орендної плати за землю. Невнесення відповідачем орендної плати у визначеному розмірі податковим-повідомленням рішенням за 2016 рік не може свідчити про системність ухилення від виконання обов'язків за договором оренди, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення землі.

Також обґрунтовано суд першої інстанції відхилив заперечення представника відповідача про те, що у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати в розмірі та строк, встановлених Податковим кодексом України, з підстав невнесення змін в договір оренди про збільшення орендної плати, та відсутності завчасного повідомлення про збільшення розміру орендної плати. Спростовуючи такі доводи посилався на докази, які містяться у матеріалах справи, зокрема повідомлення-нагадування ГУ Держземагенства в Івано-Франківській області №03/11/277 від 29.10.2014 (а.с.157 т.1) та ДПІ у Верховинському районі № 1337/К/09-02-22 (а.с.162 т.1), з яких вбачається що ОСОБА_2 повідомляли про зміну мінімального розміру орендної плати шляхом викладення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст.288 Податкового кодексу України в новій редакції та запропоновано з'явитися з договором оренди землі для внесення до нього відповідних змін, які відповідач проігнорувала.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за умовами договору оренди з врахуванням положень Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі» належним чином не виконувала, допустила за спірний період заборгованість на загальну суму 37776 грн. 53 коп., що складалася із заборгованості за 2015 рік в сумі 18 056,34 грн, яка зменшилася в результаті часткового погашення до суми 13 206,34 грн, та за 2016 рік в сумі 21 667,60 грн, пені в сумі 2 902,59 грн.

Такий розрахунок заборгованої орендної плати та пені, надано органом ДПІ також суду апеляційної інстанції і на думку колегії суддів він є правильним, тому доводи представника апелянта у попередньому засіданні апеляційного суду щодо неспроможності та неправильності розрахунку заборгованості та пені суд відхиляє.

Крім того, 19.07.2017 відповідачем сплачено суму 4 850 грн, які зараховано в рахунок погашення заборгованості за 2015 рік, що підтверджується наданою Зеленською сільською радою квитанцією (а.с.11 т.2).

Доводи апелянта про те, що позивач зазначав при поданні позову заборгованість в сумі 19 264,97 грн, а в новій редакції позовної заяви вже суму 37 328,31 грн, також спростовані представником прокуратури Івано-Франківської області в засіданні апеляційного суду де ним зазначено, що це є описка і суд досліджував саме докази щодо заборгованості у більшому розмірі. Також даний спір не є публічно-правовим, оскільки виник між фізичною особою та органом місцевого самоврядування з приводу орендної плати і є спором про право цивільне, який розглянуто в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача за спірний період заборгованість по орендній платі в розмірі 32 926,53 грн є правильним.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Верховинського районного суду від 01 березня 2018 року без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко