Рішення № 75884037, 10.08.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2097/18

Провадження № 2/740/1146/18

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2018 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря - Кононяко С.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 96619 грн. 23 коп. за укладеним кредитним договором б/н від 11 вересня 2012 року між Банком і відповідачем, посилаючись на те, що відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості і щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З 21.05.2018 ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Договору.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та Банком Договір, що засвідчується підписом у заяві.

При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч.1ст.634 ЦК України, якою передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі встановленому «Тарифами банку» з розрахунку 360 календарних днів, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж за 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

Банк свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, а відповідач не виконує свої обов'язки, внаслідок чого станом на 31.03.2018 утворилась вказана заборгованість.

Ухвалою суду від 21 червня 2018 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву відповідно до ст. 278 ч.1 ЦПК України.

13 липня 2018 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що анкета - заява нею не підписана, крім її анкетних даних немає ніяких умов кредитного договору, не була надана пам'ятка клієнта та не ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, не надано доказів отримання нею картки «Універсальна» Все це в сукупності свідчить про відсутність доказів, які б вказували на укладення між ними договору. З розрахунку,наданого позивачем, вбачається, що останній платіж нею здійснений 12.06.2014 року в сумі 10,53 грн., що не відповідає дійсності, оскільки вона його не здійснювала.

Вважає, що розрахунок заборгованості є некоректним та необґрунтованим, містить намагання стягнути з відповідача безпідставні борги, а тому його не можна приймати до уваги, при цьому надавши свій розрахунок відсотків за користування коштами на суму 1540,75 грн.

Зазначені позивачем вимоги про стягнення пені та штрафу є незаконними, оскільки нараховані поза межами річного строку позовної давності.

Вважає, що банк звернувся до суду поза межами загального строку позовної давності, оскільки звернувся до суду 15.05.2018 року, а про порушення своїх прав дізнався з наступного дня після внесення останнього платежу, тобто 13 червня 2014 року, а тому вона просить,посилаючись на ст.ст.256-258, 267 ЦК України, застосувати строк позовної давності.

Дослідивши усі докази по справі та відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

В силу п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори й інші правочини.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов'язання чи зміна його умов не допускається, а ст.1054 ЦК України передбачає обов'язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримала за укладеним з Банком кредитним договором від 11 вересня 2012 року кредит у розмірі 2000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Договір складається із заяви позичальника, Тарифів надання кредиту, Умов та Правил надання банком послуг та Правил користування платіжною карткою.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, укладений між нею та Банком Договір, що засвідчується підписом у заяві, однак вона не виконує свої обов'язки, внаслідок чого станом на 31.03.2018 утворилась заборгованість в сумі 96619 грн. 23 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в 1958 грн 40 коп., відсотків за користування кредитом - 84449 грн. 37 коп., заборгованість за пенею та комісією в сумі 5134 грн.35 коп., а також штрафу відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - фіксована частина і 4577 грн. 11 коп. -процентна складова штрафу.

З ураховуванням вищевикладеного, на підставі належним чином оцінених доказів встановлено, що під час укладання договору ОСОБА_1 в письмовій формі була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, а також умовами кредитування з використанням платіжної картки. На підтвердження цього ОСОБА_1 поставила свій підпис в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк». При цьому анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» була особисто заповнена нею, а тому сторони дійшли згоди з усіх істотних умов (а.с.10).

ОСОБА_1 не оспорювала в судовому порядку спірний кредитний договір, не визнаний він у встановленому порядку недійсним, а відтак підлягає виконанню його сторонами.

Суд не приймає до уваги ту обставину, що відповідач, не визнаючи пред'явлені банком позовні вимоги та стверджуючи, що не укладала з банком договір та не підписувала анкету-заяву, до правоохоронних органів або служби безпеки банку не зверталась.

Згідно п.1.1.7.12. Договору та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо потягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

За змістом ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. В позові позивач просить стягнути з відповідача одночасно заборгованість за пенею та штрафи.

Вимоги про стягнення на користь позивача пені за прострочення зобов'язання в сумі 5134 грн.35 коп. не підлягають задоволенню з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно дост.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно дост.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного суду України від 21 жовтня 2015 у справі № 6-2003цс15.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, з відповідача підлягають стягненню 1958 грн. 40 коп. заборгованісті за кредитом, відсотки за кредитом в сумі 84449 грн. 37 коп., 500 грн. 00 коп. - фіксована частина і 4577 грн. 11 коп. -процентна складова штрафу, а всього - 91484 грн. 88 коп.

Крім цього, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальний строк позовної давності тривалістю у три роки встановлений ст. 257 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 11 вересня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит та користувалася кредитними коштами періодично сплачуючи заборгованість.

Останній платеж ОСОБА_1 здійснила 12.09.2015 року.

ПАТ КБ "Приватбанк» звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 15.05.2018 року, тобто у межах строку позовної давності.

У постанові № 127/3429/16-ц ВС, пославшись на практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 96619,23 грн., у разі стягнення судом 91484 грн. 88 коп.позовні вимоги задоволені на 95% (91484,88 х 100 : 96619,23 =95), що є підставою для стягнення на користь позивача з відповідача 1673,90 грн. судового збору (1762 х 95 : 100 =1673,90).

Керуючись ст.ст.525, 526,612,1054 ЦК України, ст.ст. 141, 206, 263-265, 274, 279, 280-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 16672, АДРЕСА_1, на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по договору б/н від 11 вересня 2012 року в сумі 91484,88 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1673,90 грн., а всього стягнути з неї 93158 (дев'яносто три тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 78 коп.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в іншій частині відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.