Рішення № 75880425, 13.08.2018, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/587/18-ц

2/468/325/18

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

13.08.2018 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря Хижняк К.А., розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що 28.04.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та відповідачем було укладено кредитний договір №500976489, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 42506 гривень 02 копійки на умовах, визначених договором.

В свою чергу 14.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” було укладено договір факторингу №4-АБ/КI, згідно умов якого відступлено останньому право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

В порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав належним чином. У зв’язку з цим, станом на 30.01.2018 року виникла заборгованість, яка складається з: 41920,38 гривень – заборгованість за кредитом; 14310,51 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 24904,16 грн. – заборгованість за комісією; 6200 грн. – штраф. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за виключенням суми штрафу, яку просить стягнути в розмірі лише в 2400 грн., що виникла лише за останні 12 місяців, що передували зверненню до суду (керуючись однорічним строком позовної давності щодо стягнення неустойки).

Від позивача надійшло клопотання (наявне в відповіді на заперечення) про розгляд справи у відсутність їх представника та підтримання позову.

В судове засідання відповідач не з'явився, надавши до суду заперечення (двічі).

Із змісту заперечень вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що кредитний договір він з Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” не укладав, дозволів на передоручення не надавав, кредитний договір не відповідає дійсності при цьому посилаючись на неправильне зазначення місця проживання, в пункті 2.8.5. договору не вказана сума комісії та розпорядження №2909 від 08.09.2014 року до кредитного договору №500976489 не є частиною договору, оскільки він його не підписував та в договорі воно не вказано. Крім того, вважає, що сума пред'явленого позову визначена без врахування сплачених ним сум в розмірі 6327 грн. 84 коп.

В свою чергу стороною позивача надано до суду відповідь на заперечення, за змістом якої позивач вказує, що відповідачем мало місце укладення кредитного договору 28.04.2015 року з метою погашення раніш отриманого кредиту, кредитний договір було укладеного згідно чинного законодавства та сума заборгованості, що пред'явлена за позовом визначена з урахуванням раніш сплачених відповідачем сум в розмірі 6327 грн. 84 коп., які були скеровані на погашення тіла кредиту та процентів.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію кредитного договору №500976489 від 28.04.2015 року; копію розпорядження №2909 від 08.09.2014 року; копію додатку №1 до кредитного договору; копію анкети-заяви на отримання кредиту; розрахунок заборгованості за договором; копію договору факторингу №4-АБ/К1 від 14.11.2016 року та витяг з додатку №1 до договору факторингу), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість задоволення позову.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України слідує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ст. 629 ЦУ України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно 28.04.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та відповідачем було укладено кредитний договір №500976489, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 42506 гривень 02 копійки зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99% річних строком до 29.04.2020 року. В свою чергу 14.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” було укладено договір факторингу №4-АБ/КI, згідно умов якого відступлено останньому право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

В порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав належним чином. У зв’язку з цим, станом на 30.01.2018 року виникла заборгованість в сумі 83535,05 гривень, з яких: 41920,38 гривень – заборгованість за кредитом; 14310,51 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 24904,16 грн. – заборгованість за комісією; 2400 грн. – штраф.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню як доведенні та обгрунтованні.

Доводи відповідача з приводу того, що кредитний договір він з Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” не укладав та дозволів на передоручення не надавав, суд вважає безпідставними, оскільки діючими положеннями законодавства не передбачено обов'язкової участі боржника або ж надання ним дозволу при укладанні договору факторингу.

Так, згідно ст.ст. 1077,1078 та 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача стосовного того, що пункт 2.8.5. договору не зазначає суми комісії, та те, що розпорядження Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" №2909 від 08.09.2014 року, яким затверджено Розділ 2 кредитного договору не є його частиною, оскільки він його не підписував та в договорі воно не вказано, оскільки комісійну винагороду передбачає п. 2.8.1. договору (а.с.4), а саме за період з 1-го місяця користування кредитом по 60-й місяць користування кредитом - 1,89% від суми кредиту. Комісійна винагорода, що вказана в цьому підпункті розраховується від суми кредиту, зазначеної в п. 2.1 Розділу №1 цього договору та сплачується позичальником щомісяця за кожний місяць користування кредитом відповідно до Графіку платежів. Крім того, з п.5 кредитного договору вбачається, що відповідач отримав свій примірник договору, що складається з 1 та 2 розділів та додатків до нього в дату його укладання та він в письмовій формі ознайомлений з Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк", затвердженими розпорядженням Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" №2909 від 08.09.2014 року.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості свідчить, що сума заборгованості, що пред'явлена за позовом визначена з урахуванням раніш сплачених відповідачем сум в розмірі 6327 грн. 84 коп., що спростовує доводи відповідача з приводу того, що сума за пред'явленим позовом визначена без врахування сплачених ним сум в розмірі 6327 грн. 84 коп.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10-13, 81,258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Ювілейна 28-а, с. Лоцкине Баштанського району Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” (вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, код ЄДРПОУ 35326253) заборгованість за кредитним договором від 28.04.2015 року станом на 30.01.2018 року в сумі 83535 (вісімдесят три тисячі п'ятсот тридцять п'ять) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Ювілейна 28-а, с. Лоцкине Баштанського району Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” (вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, код ЄДРПОУ 35326253) витрати по оплаті судового збору в сумі 1762(одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: