Ухвала суду № 75878531, 14.08.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/1513/17

14.08.2018 Провадження №1-кс/311/974/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Нікандрова С.О., за участю секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., за участю учасників кримінального провадження: прокурора Арустамян Д.Ю., представника особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт КУ «Сервісний центр закладів освіти» Василівської районної ради ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, яке надійшло від слідчого СВ Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2, погоджене прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_3, по матеріалам кримінального провадження №42017081160000037, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_2 звернувся з клопотанням, погодженим прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про арешт майна по кримінальному провадженню №42017081160000037, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Із поданого клопотання вбачається, що приблизно у листопаді 2017 року ТОВ «Кам`янський степ» самовільно зайняло земельні ділянки державної форми власності з кадастровим номером 2320982200:02:011:0181, площею 14,6341га та з кадастровим номером 2320982200:02:011:0182, площею 3,6104 га (2320982200:02:011:7777), які розташовані на території Кам`янської сільської ради та перебувають відповідно до державного акту ІІ-ЗП №002706 у постійному користуванні КЗ «Кам`янська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів» ВРР. Вказана інформація внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017081160000037 від 06 червня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Згідно акту обстеження земельної ділянки ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області 07.04.2018 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровими номерами 2320982200:02:011:0181 та 2320982200:02:011:0182, розташовані на території Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області, з цільовим призначенням для сільськогосподарського використання, були передані в постійне користування КЗ «Кам`янська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів» ВРР на підставі рішення Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області від 27.02.2001 року №19 про що складено акт про постійне користування землею серії ІІ-ЗП №002706. На момент перевірки вищевказані земельні ділянки обробляються та засіяні. ТОВ «Кам`янський степ» самовільно зайнято земельні ділянки з кадастровими номерами 2320982200:02:011:0181 та 2320982200:02:011:0182, які передані в постійне

користування КЗ «Кам`янська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів».

З метою виконання завдань кримінального провадження, враховуючи, що врожай підтверджує наявність факту самовільного зайняття земельної ділянки, а також для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, з огляду за існування реальних обставин, які підтверджують, що незастосування заборони відчуження, розпорядження та користування майном призведе до його псування або зникнення (втрати), слідчий просить накласти арешт на сільськогосподарську культуру (майбутній врожай 2018 року) - соняшник гібрид 1 покоління F1 Бела площею 20,1109 га (приблизно 20,1 т насіння соняшника), який проростає на земельній ділянці з кадастровим номером 2320982200:02:011:7777 (2320982200:02:011:0181 та 2320982200:02:011:0182), що розташована на території Кам`янської сільської ради та передана відповідно до державного акту ІІ-ЗП №002706 у постійне користування КЗ «Кам`янська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів» Василівської районної ради Запорізької області для дослідних і навчальних цілей. Заборонити ТОВ Кам`янський степ», КУ «Василівський районний центр фінансового обліку та матеріально-технічного забезпечення закладів та установ освіти» ВРР ЗО, їх правонаступникам та КЗ «Кам`янська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів» ВРР ЗО відчужувати чи користуватися майбутнім врожаєм сільськогосподарської культури - соняшник гібрид 1 покоління F1 Бела площею 20,1109 га (приблизно 20,1 т насіння соняшника), який проростає на земельній ділянці площею з кадастровим номером 2320982200:02:011:7777 (2320982200:02:011:0181 та 2320982200:02:011:0182), що розташована на території Кам`янської сільської ради та передана відповідно до державного акту ІІ-ЗП №002706 у постійне користування КЗ «Кам`янська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів» Василівської районної ради Запорізької області для дослідних і навчальних цілей.

Слідчий СВ Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Прокурор Арустамян Д.Ю. клопотання слідчого підтримала в повному обсязі з наведених у ньому підстав.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт КУ «Сервісний центр закладів освіти» Василівської районної ради ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання слідчого про арешт майна за умови, якщо зазначені заходи забезпечення кримінального провадження дозволять ТОВ «Кам`янський степ» і КУ «Василівський районний центр фінансового обліку та матеріально-технічного забезпечення закладів та установ освіти» ВРР ЗО, правонаступником якого є «Сервісний центр закладів освіти» ВРР ЗО, на виконання укладеної між ними угоди про надання допоміжних послуг в сільському господарстві від 24.10.2017 року зібрати та реалізувати врожай і отримати грошові кошти для перерахування їх на рахунок КЗ «Кам`янська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів» ВРР як додаткове фінансування закладу освіти. Пояснила, що не розуміє, з яких підстав до ЄРДР внесено повідомлення про кримінальне правопорушення, вчинене ТОВ «Кам`янський степ» за ч.1 ст.197-1 КК України, оскільки обробка земельної ділянки відбувалася ним на підстави угоди.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить до наступного:

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК Українизаходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до

скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Тобто заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Однак, з клопотання слідчого вбачається, що при підготовці клопотання слідчий не дотримався вищезазначених вимог закону.

Зміст поданого клопотання не містить будь-якого об’єктивного обґрунтування наявності ризиків, встановлених ч.1 ст.170 КПК України.

Орган досудового розслідування, в порушення ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК

України, не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували заявлені ризики стосовно сільськогосподарської культури (соняшника), якою засіяні та яка вирощується на зазначеній земельній ділянці.

Доводи прокурора, що сільськогосподарська культура (майбутнього врожаю 2018 року) соняшника, які вирощується на земельних ділянках, є речовим доказом є необґрунтованими.

Так, сільськогосподарська культура (майбутнього врожаю 2018 року) соняшника не відповідає критеріям наведеним у ст.98 КПК України для речового доказу, так як не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.197-1 КК України, не зберегло на собі його сліди, не містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ, та не є набутим кримінально протиправним шляхом, оскільки факт самовільно захоплення земельної ділянки не свідчить про незаконність набуття права на врожай.

Тому, посилання прокурора щодо необхідності накладення арешту на таке майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя оцінює критично та вважає недоведеною законну мету такого арешту.

Запропонований органом досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження є неадекватним предмету злочину, що розглядається у рамках даного кримінального провадження.

Фіксування факту зайняття земельної ділянки, про що зазначено у відповідному клопотанні, може мати місце шляхом проведення слідчих, процесуальних дій.

Інших підстав для накладення арешту, передбачених статтею 170 КПК України, стороною обвинувачення також не встановлено та не відображено у тексті клопотання.

Як зазначено у ч.4 ст.170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Однак системний аналіз ст.197-1 КК України свідчить про відсутність можливості спеціальної конфіскації за таким злочином як самовільне зайняття земельної ділянки.

Представленими матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, що є необхідною умовою при накладенні арешту з метою, передбаченою п. 4 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, матеріали додані до клопотання, не містять доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, оскільки положення ст.170 КПК України не містять підстав для накладення арешту з метою забезпечення майбутнього цивільного позову, передбачаючи лише право звертатись з таким клопотанням у разі необхідності забезпечення цивільного позову, який вже подано у кримінальному провадженні.

Диспозиція ч.1 ст.197-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Натомість, за змістом клопотання органом досудового розслідування взагалі не встановлений розмір шкоди.

Звертаючись з клопотанням, слідчий чи прокурор мають чітко визначити з якою метою вони просять накласти арешт, навівши обгрунтування цих вимог з наданням відповідних доказів застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, що у цьому випадку зроблено не було.

Таким чином, всупереч вимогам ч.3, ч.4, ч.5 ст.132, ст.ст. 170,171,173 КПК України, стороною обвинувачення не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення для застосування заходів забезпечення

кримінального провадження, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тобто втручання у права власників у даному конкретному випадку не відповідає вимогам законності і може розцінюватися як свавільне, не доведено, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із цим клопотанням, а тому клопотання про арешт майна на підставі п. 1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 132, 170-173, 175, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2, погоджене прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_3, по матеріалам кримінального провадження №42017081160000037, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.О.Нікандрова