Рішення № 75878423, 10.07.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3441/18

Провадження № 2-о/185/227/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Гордиченко Р.С.,

представника заявника: ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3, заінтересована особа: Павлоградський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, суд –

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся з до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, в подальшому уточнивши заяву, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 Ставропольського краю Російської Федерації, на території України станом на 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на те, що його мати ОСОБА_3 народилася 18 січня 1939 року у с. Бургун-Маджарське Лєвокумського району Ставропольського краю Російської Федерації. 20 травня 1967 року у м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області народився він. Його мати працювала у м Норильську Російської Федерації, після чого вона була зареєстрована за паспортом зразка колишнього СРСР та постійно проживала на території України в період з 13 лютого 1986 року по 06 червня 1996 року за адресою: АДРЕСА_1, потім його мати поїхала знову до Російської Федерації. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" його мати має право на набуття громадянства України. Звернувшись до Павлоградського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з заявою про видачу їй паспорта громадянина України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України", ОСОБА_3 було роз'яснено, що відповідно до п. 7 "Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень", затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215, процедура встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку на вказані дати. За відсутності такої відмітки факт постійного проживання може бути встановлений лише судом. Оскільки у 2016 році відбулася реформа системи реєстрації в Україні, ДМС на сьогодні не володіє актуальною інформацією про зареєстрованих осіб. Законодавством на сьогодні не визначено орган, який зберігає дані про зареєстрованих (прописаних) на 1991 рік та відповідає за їх збереження. Наявні архівні документи не передавалися на постійне зберігання до державних архівів України або територіальних органів ДМС. Таким чином, надана копія домової книги може слугувати лише підставою для звернення до суду про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду.

У судовому засіданні представник заявника підтримав заяву в повному обсязі, в своїх поясненнях спирався на доводи, викладені в заяві.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви, вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів постійного проживання заявника на території України станом 24 серпня 1991 року.

Вислухавши пояснення представника заявника, представника заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи та аналізуючи їх у сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 народилася 18 січня 1939 року у с. Бургун-Маджарське Лєвокумського району Ставропольського краю Російської Федерації.

20 травня 1967 року у м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області ОСОБА_3 народилася сина ОСОБА_1.

У період з 13 лютого 1986 року по 06 червня 1996 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована за паспортом зразка колишнього СРСР та постійно проживала на території України за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією домової книги та довідкою про зняття з реєстрації місця проживання за № 108/р від 12.01.2018 року.

Закон України "Про громадянство України" в редакції від 18.01.2001 року відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України.

Відповідно до пунктів 8 та 9 "Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень", затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215, процедура встановлення факту належності до громадянства України поширюється на громадян колишнього СРСР, які не мають відмітки про прописку, за відсутності такої відмітки факт постійного проживання може бути встановлений лише судом.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, а також особи, які проживали в Україні і не були громадянами інших держав станом на 24 серпня 1991 року або прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року, що має підтверджуватись документами про прописку.

Зокрема, за ч. ч. 1, 7 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» на набуття громадянства України за територіальним походженням має право особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу ІНФОРМАЦІЯ_3, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України. Для набуття громадянства за територіальним походженням не є обов'язковою умова про не перебування особи в іноземному громадянстві. Його може набути й іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство. Датою набуття громадянства України у передбачених цією статтею випадках є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 зі змінами, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях,що входили під час постійного проживання особи до складу ІНФОРМАЦІЯ_4, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» п. 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

На підставі п. п. 7-9 Порядку встановити належність до громадянства України може особа, яка перебувала у громадянстві колишнього СРСР та не мала прописки, але фактично постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

Так, постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Таким чином, аналізуючи викладене суд вважає, що заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки заявник надав до суду докази свого проживання на території України у м. Павлограді Дніпропетровської області станом на 24 серпня 1991 року.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 315-319 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3, заінтересована особа: Павлоградський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 Ставропольського краю Російської Федерації, на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко