Рішення № 75876209, 04.06.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/928/18

№ 2/183/1663/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04 червня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Шевченко О.С.,

розглянувши порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи – Новомосковський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

23 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме той факт, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 24.07.1991 року Новомосковської державною нотаріальною конторою за р.№1890, зареєстрованого в БТІ 29.07.1991 року за р. №10468-70 на ім’я ОСОБА_2, в дійсності належить ОСОБА_3, померлій 06 квітня 2015 року;

- визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними прибудовами та земельною ділянкою при ньому, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Погрузна, буд. 51, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3, померлої 06 квітня 2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 06 квітня 2015 року померла її мати ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений Новомосковської державною нотаріальною конторою, яким заповіла позивачу житловий будинок з надвірними побудовами та земельною ділянкою при ньому, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Погрузна, буд. 51.

Для оформлення вищезазначеної спадщини позивач звернулася до Новомосковської державної нотаріальної контори, однак постановою державного нотаріуса ОСОБА_4 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки нею були надані до нотаріальної документи, а саме: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 24.07.1991 року на ім’я ОСОБА_2. Згідно листа КП «Новомосковське МБТІ» право власності на житловий будинок №51 по вул. Погрудна в м. Новомосковську зареєстроване за ОСОБА_2. Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5, після чого їй було присвоєно прізвище «Бокоч». Отже, спадкоємцем не надано правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності спадкодавця на вищезазначений житловий будинок.

Між тим, позивач зазначає, що дійсно її мати у 1983 році зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, однак паспорт не змінила на прізвище чоловіка, у зв’язку з чим, у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданого 24.07.1991 року, прізвище спадкоємця зазначено «Клібавічюс». Згодом її мати змінила паспорт, відповідно і прізвище, яке зазначено в свідоцтві про одруження на «Бокоч». Таким чином, позивач зазначає, що позбавлена можливості надати нотаріусу правовстановлюючий документ, тому звернулася до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 23 лютого 2018 року відкрите провадження у справі. За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник Новомосковської міської ради в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, причину неявки суду не повідомив, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Новомосковської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи - Новомосковського міськрайонний відділу державної реєстрації актів цивільного стану також в судове засідання не з’явився, причина неявки суду не відома.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3, у відповідності до якого остання померла 06 квітня 2015 року (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 296/15, у відповідності до якої, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_3 являється дочка померлої – ОСОБА_1.

Матеріали спадкової справи свідчать про те, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері на певне нерухоме майно, однак постановою державного нотаріуса ОСОБА_4 від 29.11.2017 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Погрузна, буд.51. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, спадкоємцем були надані документи, а саме: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 24.07.1991 року на ім’я ОСОБА_2. Згідно листа наданого КП «Новомосковське МБТІ» ДОР право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Погрузна, буд.51 належить ОСОБА_2, а згідно свідоцтво про одруження ОСОБА_2 05.08.1983 року уклала шлюб з ОСОБА_5, після чого їй було присвоєно прізвище «Бокоч». Спадкоємцем не наданий правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ОСОБА_3, яка померла 06 квітня 2015 року, на вказане вище нерухоме майно (а.с.16).

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім’я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігається з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народженні або паспорті.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 являється власником будинку №51 по вул. Погрузна в м. Новомосковську Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 24 липня 1991 року державним нотаріусом Новомосковської нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №1890 та зареєстрованого 29.07.1991 року в Новомосковському міському БТІ за № 10468-70 (а.с.9).

Однак, до отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_2 05 серпня 1983 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, після чого прізвище дружині присвоєно «Бокоч», про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІІ-КИ №266652, видане 05.08.1983 року Новомосковським міським відділом запису актів цивільного стану (а.с.12).

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_1, посвідченого 11.09.2007 року Новомосковською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4364, ОСОБА_3 належний їй на праві приватної власності житловий будинок з надвірними побудовами та земельною ділянкою при ньому, що знаходиться за адресою: вул. Погрузна, буд. №51 в м. Новомосковську Дніпропетровської області,заповіла ОСОБА_1 (а.с.10).

В судовому засіданні встановлено, що позивач являється спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_3, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначений вище житловий будинок, ОСОБА_1 було відмолено, оскільки останньою не надано правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ОСОБА_3, яка померла 06 квітня 2015 року, на вказане вище нерухоме майно.

Між тим, з наданих документів вбачається, що ім’я, по батькові заповідача - ОСОБА_3 та власника житлового будинку, зазначеного у свідоцтві про право на спадщину за заповітом співпадають. Сама по собі наявність у позивача оригіналів усіх зазначених документів, свідчать на її користь, тому у суду є всі підстави для встановлення юридичного факту, на якому наполягає позивач.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню. Суду доведений факт належності правовстановлюючого документу – Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 липня 1991 року державним нотаріусом Новомосковської нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №1890 та зареєстрованого 29.07.1991 року в Новомосковському міському бюро технічної інвентаризації за № 10468-70 на ім’я ОСОБА_2належить – ОСОБА_3. При цьому суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в частині визнання за нею права власності на спадковий будинок, в зв’язку з відсутністю спору про право, що не позбавляє позивача отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно та зареєструвати його, відповідно до вимог ст. 1299, 182 ЦК України.

Керуючись ст.ст.12,76,81,89, 263, 265,280, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи – Новомосковський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порідку спадкування за заповітом, - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт належності правовстановлюючого документу – Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 липня 1991 року державним нотаріусом Новомосковської нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №1890 та зареєстрованого 29.07.1991 року в Новомосковському міському бюро технічної інвентаризації за № 10468-70, на ім’я ОСОБА_2належить – ОСОБА_3, яка померла 06 квітня 2015 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Сорока.