Рішення № 75875846, 10.08.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/448/15-ц

провадження №2/176/40/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить солідарно стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №014/3148/151755/82 від 31 липня 2008 року на у сумі 11374,17 доларів США (179688 грн. 76 коп.) та витрати по оплаті судового збору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що 31 липня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір 014/3148/151755/82. Згідно умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит у сумі 16 318,00 доларів США зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 14,35% річних строком до 31 липня 2018 року.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки №014/3148/151755/82 від 31 липня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №014/3148/151755/82 від 31 липня 2008 року. Поручитель в силу вимог закону та договору поруки несе солідарну відповідальність разом з позичальником перед кредитором. Позичальник всупереч умов договору та закону свої зобов'язання не виконував, внаслідок чого станом на 16.01.2015 року утворилася заборгованість в розмірі 11 374,17 дол. США (еквівалент 179 688.76 гривень) з яких:

-заборгованість за кредитом - 9133,64 дол. США (еквівалент 144 292,94 гривень);

-заборгованість по сплаті відсотків - 1 077,05 дол. США (еквівалент 17 015,20 гривень);

-пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків -1 163,48 дол. США (еквівалент 18 380,62 гривень),

що позивач просить стягнути на свою користь солідарно із відповідачів, та судові витрати.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. До суду направив заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у судове засідання не з'явилися, кожен окремо подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просять позов залишити без розгляду на підставі п.9 ст.257 ЦПК України , а саме у зв'язку з ненаданням відповідачем засвідченої Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій виданої національним банком України.

У своєму письмовому запереченні наданому суду раніше, відповідачі просять у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що кредит оформлювався як валютний при цьому отриманий був у гривневому еквіваленті. Виконання даного кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені в ст.3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача- споживача кредитних коштів.

Суд, з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 31 липня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступник якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/3148/151755/82, за яким ОСОБА_2 надано кредит на споживчі цілі на умовах його забезпечення, строковості, цільового використання, повернення та плати за користуванні в сумі 16 318,00 доларів США на 120 місяців з 31 липня 2008 року по 31 липня 2018 року зі сплатою 14,35% річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами в розмірі 256,81доларів США до 31 числа кожного місяця (а.с.8-15).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Позивач виконав свої зобов'язання та надав кредит в сумі 16318,00 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку. (а.с.20).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №014/3148/151755/82 від 31 липня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_3 виступила поручителем ОСОБА_2 і взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору (а.с.16-19).

Згідно п. 1.3. договору поруки сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника , які виникають з умов кредитного договору №014/3148/151755/82 від 31.07.2007 року, а саме: повернути кредит у розмірі 16 318.000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, в строку та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору у повному обсязі.(а.с.16)

Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.3.1 договору поруки).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору, позивачем на підставі кредитного договору, ст.ст.625, 1050 ЦК України було здійснено вимогу дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, 12 січня 2015 року на адресу відповідача ОСОБА_2 була надіслана вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та 12 січня 2015 року та на адресу відповідача ОСОБА_3 була надіслана вимога про виконання грошових зобов'язань за договором поруки (а.с.21,23). Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, проте і після цього відповідачі своїх зобов'язань за кредитним договором не виконали та відповідні суми позивачу не сплатили.

В обґрунтування розміру заборгованості за кредитними договорами позивач надав відповідні розрахунки, правильність яких перевірено судом під час розгляду справи. Розрахунки заборгованості відповідають умовам договорів та не спростовані відповідачами (а.с.10).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання відповідачів на те, що умови кредитного договору є несправедливими та порушують принцип цивільно - правових відносин - принцип справедливості, судом не може взято до уваги, оскільки відповідачі були ознайомлені з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками їх підписання, що підтверджується їх особистими підписами, при цьому належних і допустимих доказів протилежного відповідачами не надано.

У разі порушення зобов'язання настають такі правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.553,554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 3.1 договору поруки передбачено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають як солідарні боржники, і Банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника ОСОБА_2 так і до поручителя ОСОБА_3, чи до обох одночасно.

Враховуючи вищевикладене, те що представник позивача просить позов задовольнити, оскільки ОСОБА_2 користуючись наданим йому кредитом не проводив належним чином повернення кредитних коштів та відсотків за його користування і виконання взятих на себе останнім зобов'язань, які забезпечуються договором поруки, поручителем за яким є ОСОБА_3, суд вважає, що з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/3148/151755/82 від 31 липня 2018 року у сумі 20 507,81 доларів США, що складається з :

-заборгованість за кредитом - 9 133,64 дол. США ( що еквівалентно 144 292,94 грн.)

-заборгованість по сплаті відсотків - 1 077,05дол.США (що еквівалентно 17 015,20 грн.).

При цьому щодо стягнення заборгованості у іноземній валюті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи у публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» наявна ліцензія (а.с.181), дозвіл (а.с.181 зворот), додаток до дозволу(а.с.182), виданими Національним Банком України та він мав право видавати кредити в іноземній валюті, а факт отримання кредиту саме в іноземній валюті, крім виписки по рахунку, також підтверджується фактом виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, відповідно до його умов, у валюті кредиту.

Такими чином клопотання позивачів про залишення позовної заяви без розгляду з причин не надання позивачем підтвердження (ліцензії) на здійснення операцій в іноземній валюті спростовано наявними в матеріалах справи доказами.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті, також підлягають стягненню і проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-190цс15 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, суд не може погодитись з вимогами позивача щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені в доларах США з включенням останніх до складу заборгованості, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Проте, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафів та пені, які не є складовою частиною основного зобов'язання, а мірою цивільно-правової відповідальності позичальника, що виключає можливість стягнення їх в іноземній валюті надання кредиту.

Таким чином, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням лише у національній валюті України - гривні.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року № 3-29гс15, і відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення в відповідачів на користь позивача в солідарному порядку пені в розмірі 16498 грн. 51 коп. в межах заявлених позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 898, 45 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12,13,247, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Красноіванівка, Пятихатського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.Грушуватка П’ятихатського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції (49044, м.Дніпро, вулиця Січових Стрільців, 4-Д,р/р 29091000000002, МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201) заборгованість за кредитним договором №014/3148/151755/82 від 31.07.2008 року у сумі 20 507,81 доларів США та складається з: заборгованість за кредитом - 9 133,64 дол. США ( що еквівалентно 144 292,94 грн.); заборгованість по сплаті відсотків - 1 077,05дол.США (що еквівалентно 17 015,20 грн.). та пеню в розмірі 18 380,62 грн.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Красноіванівка, П’ятихатського району, Дніпропетровської області , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Грушуватка П’ятихатського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції (49044, м. Дніпро, вулиця Січових Стрільців, 4-Д,р/р 29091000000002, МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201) судовий збір у розмірі 898,45 грн. з кожного.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтовожського міського суду І.А.Павловська