Ухвала суду № 75875776, 07.08.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/12148/18

Провадження №2/200/3334/18

УХВАЛА

про забезпечення позову

07 серпня 2018 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, про визнання недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа з позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, про визнання недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна.

30 липня 2018 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову з посиланням на норми ст.ст.149-152 ЦПК України, в якій просив заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) або іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження квартири АДРЕСА_2.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що обставини незаконного позбавлення ОСОБА_4 користування квартирою та згодом права на приватизацію, та, зокрема перехід реалізації такого права до спадкоємця - ОСОБА_1 документально підтверджені, як-то: ордером на квартиру від 04.01.1994р. на ім'я ОСОБА_4, судовими рішеннями (скасовані у встановленому порядку), нотаріально посвідченою заявою про приватизацію квартири від 20.12.2016р., заповітом ОСОБА_4,свідоцтвом про смерть ОСОБА_4, витягом зі спадкового реєстру та інш.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №130387607 від 10.07.2018р. вбачається - на підставі свідоцтва про право власності на житло, серія та номер НОМЕР_2, видане 16.12.2016р. Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).

Тобто очевидним є той факт, що поки ОСОБА_4 відновлював свої права користуватись та згодом реалізувати намір - приватизувати квартиру шляхом подачі заяв компетентному органу, квартиру незаконно було приватизовано ОСОБА_2

Позивач вважає, що існує ризик того, що відповідач після отримання позовної заяви буде вживати заходів, спрямованих на відчуження майна іншим особам, що в майбутньому може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Забезпечення позову це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Спираючись на зазначені норми матеріального права, положення ст.150 ЦПК України, яка передбачає можливість застосування інших заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявником доведено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

При цьому, суд наголошує, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Виходячи з предмету спору та суб'єктного складу сторін, проаналізувавши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Заходи забезпечення позову, про вжиття яких позивач просить у своїй заяві, стосуються предмета позову, оскільки предметом оскарження у даній справі є,зокрема, визнання недійсними: - розпорядження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 16.12.2016р. про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житло, серія та номер НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_2, та - свідоцтва про право власності на житло серія та номер НОМЕР_2 від 16.12.2016р.; а також скасування запису № 18738120 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом від 20.12.2016р. після ОСОБА_4, померлогоІНФОРМАЦІЯ_1., на означену квартиру та витребування квартири від ОСОБА_2.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що є підстави припускати, що невжиття забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому вважає за необхідне задовольнити заяву позивача.

У даному випадку, заборона вчинення будь-яких дій з відчуження квартири АДРЕСА_2 є адекватним заходом забезпечення позову, який в подальшому, у разі встановлення судом наявності підстав для задоволення позовних вимог, забезпечить ефективне відновлення порушених прав та інтересів Позивача.

Керуючись ст.ст.4,10,149-153,157,258-261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) або іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження квартири АДРЕСА_2.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення . Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також подальшому розгляду справи.

Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску