Рішення № 75874635, 04.07.2018, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/3259/17

Пров. № 2-а/140/35/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2018 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

В складі головуючого судді : Царапори О.П.

при секретарі: Вакар Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру у Вінницькій області, державний інспектор у сфері державного контролю за

використанням та охороною земель і дотримання земельного законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Пелішенко Святостав Олександрович про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача

20.12.2017 року на адресу ВП «Самчинецький кар'єр» від структурного підрозділу відповідача поштовим листом надійшло ряд письмових документів, серед яких протокол про адміністративне правопорушення № 267 від 13.12.2017 року та постанова про накладення адміністративного стягнення №260, згідно якої позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 53-3 КУаП України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Як видно із вказаної постанови відповідача - суть правопорушення полягає в тому, що позивач зняв на земельній ділянці, площею 3,5930 га ґрунтовий покрив (родючий шар грунту) без спеціального дозволу, що є порушенням ст. 168 Земельного кодексу України та користується цією земельною ділянкою.

Позивач з 11.12.2015 року працює на посаді начальника Виробничого підрозділу «Самчинецький кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

року на базі майна Відокремленого структурного підрозділу «Самчинецьке кар'єроуправління» Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» був утворений Виробничий підрозділ «Самчинецький кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

ВП «Самчинецький кар'єр» не має статусу юридичної особи, не має свого розрахункового рахунку в установах банку; всю свою діяльність здійснює відповідно до рішень своєї юридичної особи (ПАТ «Українська залізниця» та її філії «Центр управління промисловості») і положення про ВП «Самчинецький кар'єр».

Позивач як начальник ВП «Самчинецький кар'єр» відповідно до своїх посадових обов'язків не має права самостійно укладати договори та угоди і вчиняти інші правочини. Свої дії узгоджує та санкціонує з вищестоячою організацією, тобто з філією «Центр управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця», або із самою юридичною особою.

Як зазначає позивач ОСОБА_1 первинним користувачем земельної ділянки щодо якої 13.12.2017 року була винесена постанова про накладенням адміністративного стягнення, являвся Самчинецький щебеневий завод №7 ДТГО «Південно-західна залізниця», який в 2003 році звертався у Вінницьку обласну державну адміністрацію із клопотанням про передачу йому земельної ділянки, площею 3,25 га для розширення кар'єру по видобутку щебеню.

Вінницька ОДА клопотання вказаного кар'єру задовольнила, про що свідчить його погодження про виділення земельної ділянки, площею 3.25 га, Самчинецькому щебеневому заводу ДТГО «Південно- західна залізниця» і Семенська сільська рада.

Всі необхідні погодження щодо виділення вказаної земельної ділянки даній юридичні особі були здійснені до листопада 2006 року, проте в січні місяці 2007 року Самчинецький щебеневий завод №7 був виділений зі складу ДТГО «Південно-західна залізниця» та перетворений у Відокремлений структурний підрозділ «Самчиненцьке кар'єроуправління» Державного підприємства «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України». У зв'язку з чим виникла необхідність переробляти всю документацію, в тому числі, яка стосується прав власності на Державне підприємство «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України.

За період з 2003 року по 2007 рік виникла необхідність розширення меж земельної ділянки під видобування корисних копалин, тому Державним підприємством «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» було прийнято рішення про збільшення розміру земельної ділянки до 7,48 га замість 3,25 га.

Всі необхідні погодження із відповідними суб'єктами владних повноважень щодо цього поступово отримувались, в тому числі Вінницька обласна рада видала Акт про надання гірничого відводу.

Розпорядженням Голови Вінницької ОДА від 02.04.2012 року №160 Державному підприємству «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 7,48 га в постійне користування», а тому дане Розпорядження Голови Вінницької ОДА є діючим.

Вважає, що постанова про накладення на нього адмінстративного стягнення винесена неправомірно з порушенням втяг закону. Просить суд визнати протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення та скасувати Судові витрати покласти на відповідача.

Виклад позиції відповідача.

Відповідач Головного управління держгеокадастру у Вінницькій області подав відзив на позов із викладенням своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог скориставшись пропозицією суду, викладену в ухвалі від 27.04.2018 року, виклавши свої доводи та заперечення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заяви, клопотання позивача, відповідача

Від учасників судового розгляду заяв та клопотань відносно розгляду справи не надходило.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до ухвали судді від 27.04.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру у Вінницькій області про скасування постанови в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.05.2018 року.

В судове засідання для розгляду справи по суті прибули позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_4, відповідач Пелішенко С.О. повноваження яких належним чином підтвердженні.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області будучи належним чином про розгляд справи двічі без поважних причин до суду не з'явився. Заяв та клопотань від нього пов'язаних з відкладення розгляду справи, а також про поважність причин його неявки до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Зі змісту постанови № 260 у сфері державного контролю за використанням та охороною земельна Вінницькій області, що було зафіксоване державним інспектором Пелішенко С.О. від 13.12.2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 фактично використовує частину земельної ділянки площею 3,5930 га. і на вищезазначеній земельній ділянці здійснено зняття ґрунтового покриву (родючого ґрунту), що є порушення ст. 168 ЗК України.

Позивач ОСОБА_1 вважає дії інспектора у сфері державного контролю неправомірними, а постанову про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 340 гривень незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач пояснив суду, що в його обовязки як керівника не входять повноваження самостійно укладати договори та угоди, і відповідно вчиняти інші правочини. Свої дії він повинен узгоджувати та санкціонувати з вищим керівницьвом філіії «Центр управління промисловістю», ПАТ «Укрзалізниця», або із самою юридичною особою. Просив позов задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення. Дане правопорушення яке зафіксоване інспектором у протоколі було вчинене, ще до призначенн його на посаду начальника виробничого підпрозділу «Самчинецький карєр» філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Українська залізниця».

Відповідач державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання земельного законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Пелішенко С .О. позов не визнав, просив у задоволені позову відмовити. Суду пояснив, що земельна ділянка була самовільно зайнята і при перевірці даного факту неможливо було встановити, які наявні документи дозвільного характеру у позивача, окрім того позивач жодних пояснень на рахунок даного правопорушення не надавав. Інших доказів та пояснень стосовно даного правопорушення відповідачем суду не надано.

В якості доказів позивач надав копію наказу про переведеня його на посаду начальника виробничого підпрозділу «Самчинецький карєр» філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.10), копію договору підряду № 17/003/10 від 07.06.2010 року (а.с.11-12), договір на замовлення робі № ЦУПП 17/016/12 від 22.11.2012 року (а.с.17-18),копія розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування (а.с.23), копію рішення 20 сесії 4 скликання ради від 24.03.2006 року про погодження вибору земельної ділянки з метою розширення Семенського кар'єру Самчинецького щебеневого заводу (а.с.25, акт про надання гірничого відводу (а.с.26), копію наказу № 11/06 від 17.01.2007 року про створення відокремлених структурних підрозділів ДП «УПП УЗ» (а.с.27-36).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Суд, вислухавши пояснення сторони по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст.72,73 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи, перевіривши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно п.1 ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З системного аналізу норм Кодексу про адміністративні правопорушення встановлено наступне.

Відповідно до ст. 283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ст.276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» - не є тотожними та мають різне цільове спрямування.

Вказане вбачається з Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, в якому зазначено, що: «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України».

Пунктом 2.3 вказаного Рішення передбачено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.

Частина третя ст. 258 КУпАП передбачає, що службова особа може винести постанову на місці вчинення правопорушення. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Частина третя ст. 258 КУпАП вказує на те, що службова особа повинна дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Разом з тим, ст. 276 КУпАП вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою: 21027 м. Вінниця, вул. Келицька, 63, де розташоване головне управління Держгеокадастру України в Вінницькій області.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:

1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;

2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;

3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;

4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;

5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що відповідачем порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю

У відповідності до ст.254 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості.

Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, в ньому робиться запис про це.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП.

За правилами ч. 2 ст. 188 ЗК України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року № 963-IV(далі - Закон № 963-IV) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Згідно роз'яснень Державного комітету України із земельних ресурсів №14-17-4/12991 від 11.11.2008 року, щодо застосування терміну «самовільне зайняття земельної ділянки», не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Також, з постанови про накладення адміністративного стягнення від 31.05.2017 року вбачається, що порушення позивача кваліфіковано за ст. 53-3 КУпАП. При цьому, положення ст. 53-3 КУпАП України передбачають, що зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З протоколу від 13 грудня 2017 року вбачається, що в ньому відсутній підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, або відомості про відмову від відпису, відсутні пояснення такої особи та не зазначено свідків правопорушення.

Таким чином, суд може зробити висновок, що протокол складався без присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте даних про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи відповідачем не надано.

В порушення вимог ст. 283 КУпАП, в постанові про накладення адміністративного стягнення не вказано період, з якого було незаконне використання земельної ділянки- зняття та перенесення грунтового покриву без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 53-3 КУпАП передбачає відповідальність за зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту.

За приписами ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Проте, з матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, складених державним інспектором Пелішенком С.О. не зрозуміло, яку саме ділянку, як самовільно зайняту позивачем, він мав на увазі, оскільки відсутня план-схема земельної ділянки, не міститься маркування з позначенням площі, масштабу, яка площа родючого грунту знята правопорушником без спеціального дозволу. У постанові про накладення адміністративного стягнення та у протоколі про адміністративне правопорушення лише зазначено, що земельна ділянка знаходиться на території Райгородської сільської ради, Немирівського району. Відповідач не забезпечив суд такими доказами.

Таким чином, можна зробити висновок, що під час проведення перевірки інспектором не обстежувалась земельна ділянка, не складалися відповідні акти перевірки та обстеження земельної ділянки, яка на думку інспектора була самовільно зайнята позивачем та з якої знято родючий шар грунту. На огляд суду такі матеріали не надавалися.

Інших доказів, які б свідчили про самовільне зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3, 5930 га . відповідачем не надано.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-3 КУпАП, у зв'язку з чим вимоги позивача про скасування постанови від 13.12.2017 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. підлягають задоволенню.

Стаття 284 КУпАП визначає види постанов по справі про адміністративне правопорушення, у т.ч. постанову про закриття справи, але закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення може мати місце лише в рамках розгляду справи у порядкуКУпАП.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Стаття 245 КАС України визначає, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Так, відповідно до даної норми Закону у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Висновки суду розподіл судових витрат

Отже, незабезпечення відповідача виконання вимог ст. 254 та 268 КУпАП призвело до того, що позивач не зміг при розгляді справи про адміністративне правопорушення повною мірою виконати вимоги і ст. 280 КУпАП щодо з'ясування обставин, які є обов'язковими для прийняття рішення.

Ці порушення з боку відповідача, на думку суду є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.

Відповідачем жодних тверджень представника позивача належними засобами доказування не спростовано. Також суд позбавлений можливості дослідити будь-які фактичні докази у справі, передбачені ст. 251 КУпАП, оскільки відповідачем вони не надані.

За цих обставин, суд вважає, що підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не має, а тому його адміністративний позов підлягає до задоволення.

А тому суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі, прийшов до висновку про задоволення позову.

Судові витрати не підлягають до стягнення, оскільки документально не підтверджені.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 268, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру у Вінницькій області про скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 260 від 13.12.2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 340 гривень за ст. 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Немирівський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.П. Царапора