Постанова № 75874582, 15.08.2018, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/704/18

Провадження № 3/139/132/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року смт Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., з участю прокурора Арнаута Я.М., особи, щодо якої розглядається справа про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1,

розглянувши матеріали, що надійшли з Управління захисту економіки у Вінницькій області ДЗЕ Національної поліції України, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого заступником голови Мурованокуриловецької районної ради, - за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 є заступником голови Мурованокуриловецької районної ради Вінницької області і відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією. Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено обов’язок особи, зазначеної, зокрема, у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. ОСОБА_1 не виконав такого обов’язку і без поважних причин несвоєчасно подав декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік до Єдиного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: 25 квітня 2018 року о 10 годині 19 хвилини.

01 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 складено протокол (за № 176) про адміністративне правопорушення, пов’язаного з корупцією, за частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

09 серпня 2018 року протокол відносно ОСОБА_1 надійшов до суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 09 серпня 2018 року головуючою у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визначено суддю Тучинську Н.В.

При розгляді справи ОСОБА_1 ствердив, що він з жовтня 2015 року перебуває на посаді заступника голови Мурованокуриловецької районної ради, йому добре відомо про обов’язок щорічно до 1 квітня подавати електронні декларації. 29 березня 2018 року він отримав новий електронний ключ, зайшов до свого особистого кабінету на офіційному веб-сайті НАЗК та подав необхідну декларацію. Чи оприлюднилася його декларація за 2017 рік він не перевіряв. 25.04.2018 юрист Мурованокуриловецької районної ради ОСОБА_2 його повідомила, що він не подав Е-декларацію за 2017 рік. Того ж дня о 10 годині 19 хвилин він оприлюднив свою щорічну декларацію за 2017 рік.

Згідно ч. 2 ст. 7, ст. 245 та ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Не заперечуючи обставину, що ОСОБА_1 є суб’єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що він порушив порядок, передбачений ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», не погоджуюсь із твердженням, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з наступного:

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст.172-6 КУпАП є формальним, обов’язковим елементом його об’єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов’язані довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суттєві зміни у майновому стані.

Як встановлено у суді, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до рішення № 2 першої сесії 7 скликання Мурованокуриловецької районної ради 26.11.2015 був обраним на посаду заступника голови Мурованокуриловецької районної ради Вінницької області. Встановлено, що до ОСОБА_1 доводилась інформація щодо дотримання норм антикорупційного законодавства, також останній вчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб.

ОСОБА_1, як заступник голови Мурованокуриловецької районної ради, тобто суб’єкт, визначений підпунктом «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно (не до 01 квітня) подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, зокрема, 25 квітня 2018 року.

Однак, в суді також встановлено, що ОСОБА_1 заповнив декларацію 29 березня 2018 року, але через свою необачність оприлюднив її на веб-сайті НАЗК лише 25.04.2018.

Таким чином, вбачається, що в несвоєчасному поданні ОСОБА_1 декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відсутня вина як у формі прямого так і непрямого умислу, оскільки причиною несвоєчасного подання декларації стало не оприлюднення його декларації на сайті НАЗК, яку він заповнив 29.03.2018.

Вважаю, що за відсутності суб’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не може наступати відповідальність, а тому звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи викладені обставини, суд звертає увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Такий підхід до захисту прав особи зафіксований у ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може однозначно без сумнівів і застережень розцінюватись як правопорушення передбачене тією чи іншою статтею.

Встановлені у суді обставини не підтверджують у бездіяльності ОСОБА_1 суб’єктивної сторони інкримінованого правопорушення, а тому, враховуючи принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, приходжу до висновку, що порушення ОСОБА_1 строків декларування майнового стану не створюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У разі відсутності складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 1 ст. 172-6, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, закрити у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя : ___