Постанова № 75872156, 07.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року№ 876/4154/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Богаченка С.І., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання - Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2018 року у справі №809/727/18 (суддя Григорук О.Б., м.Івано-Франківськ) за його позовом до Приватного підприємства «Скол» та Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі та скасування постанови про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУДФС) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Скол» (далі - ПП) та Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ВДВС) в якому просило: надати ГУДФС дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна ПП, що перебуває у податковій заставі; скасувати постанову ВДВС про арешт майна ПП.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги наводячи норми процесуального права вказує, що суд вирішуючи питання прийняття позовної заяви до провадження безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем при поданні такої вимог статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) щодо об'єднання позовних вимог.

Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подавали про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ГУДФС порушено правила об'єднання позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм процесуального права, з таких міркувань.

Статтею 171 КАС (в редакції, чинній на час подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали) регламентується порядок відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої цієї статті суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС).

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 172 КАС визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

З матеріалів справи видно, що оскільки заходи щодо стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих ПП, які вчинялись ГУДФС на підставі постанов Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2013 року та 12 грудня 2016 року у справах №№809/3116/13-а, 809/1456/16 відповідно не дали результатів, контролюючий орган у порядку передбаченому статтею 95 Податкового кодексу України скористався правом на звернення до суду із вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна ПП, що перебуває у податковій заставі (а.с.72-74, 104-106).

Крім того, разом із вказаною вимогою ГУДФС також просило скасувати постанову ВДВС про арешт майна ПП.

При цьому, у зазначеному позові не вказано, з яких підстав та яка саме постанова ВДВС судом має бути скасована. Так згідно, довідки про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 16.04.2018 та змісту позову позивач наголошує на тому, що постанов про арешт майна боржника було декілька від 09.01.2013, 17.05.2013, 23.07.2013 та 15.08.2013 (а.с.69).

Разом з тим, будь-яких обґрунтувань стосовно того, що стало підставою винесення зазначених постанов та може бути причиною їх скасування ГУДФС не наведено .

До того ж, апеляційним судом, як і судом першої інстанції не встановлено того, що заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою однаковими підставами виникнення.

Необхідно зазначити, що заявлення позовної вимоги про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна ПП, що перебуває у податковій заставі викликано недостатністю та відсутністю на рахунках у банках, що обслуговують платника податків коштів для погашення наявного у нього податкового боргу.

Підставою застосування арешту майна боржника та винесення у зв'язку з цим відповідних постанов згідно статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час застосування арешту майна) є забезпечення реального виконання рішення. При цьому, для скасування постанови про арешт майна боржника необхідно встановити протиправність її винесення, яка може полягати у тому, що рішення на забезпечення виконання, якого вона винесена скасоване або порушено процедуру її винесення.

Отже, заявлені скаржником у позові вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення, вони не є основними та похідними вимогами, оскільки задоволення однієї вимоги не породжує наслідків щодо задоволення іншої вимоги

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає вірним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо повернення ГУДФС позовної заяви з підстав передбачених пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді С. І. Богаченко Т. В. Онишкевич Повний текст складений 14 серпня 2018 року.