Постанова № 75872080, 14.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4461/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, головуючий суддя - Панікар І.В., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання неправомірними дій та зобов»язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (далі - УПФУ в м. Івано-Франківську), в якому просила визнати неправомірними дій та зобов»язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що їй неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії за віком з пільговим обчисленням стажу за період роботи з 14.08.1981 року до 01.07.1991 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, з посиланням на те, що не підтверджено укладення письмових трудових договорів про роботу у вказаних районах.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вона має право на перерахунок пенсії за віком з пільговим обчисленням стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, оскільки всі працівники, які працювали в цих районах при виході на пенсію мають право на її пільгове обчислення.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, як особа, якій призначена пенсія за віком. Зазначене підтверджується виданим на їй пенсійним посвідченням. (а.с. 15).

Позивач в період з 14.08.1981 року до 01.07.1991 року працювала в місті Радужний Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області на посаді кухонної робочої, буфетчиці. Вищевказана місцевість, прирівнюється до районів Крайньої Півночі.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок трудового стажу з урахуванням періоду її роботи у районах Крайньої Півночі із зарахуванням їй одного року роботи до 1 року 6 місяців у пільговому обчисленні.

20.11.2017 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку трудового стажу з посиланням на те, що нею не підтверджено укладення письмових трудових договорів про роботу у районах прирівняних до Крайньої Півночі, що у відповідності до статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» не надає їй права на таку пільгу (а.с. 20-21).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи, надані позивачем підтверджують лише тривалість трудового стажу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проте в них відсутні посилання на користування пільгами по обчисленню страхового стажу при призначенні пенсії. Ні в трудовій книжці, ні в довідках наданих архівною установою, не міститься посилання на укладання строкового трудового договору та право користування пільгами.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Факт роботи позивача у період з 14.08.1981 року до 01.07.1991 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі підтверджується записами трудової книжки, архівної довідки про підтвердження трудового стажу за №К-49 від 18.06.2008 року, довідки за №01/22-0660 від 14.04.2008 року, архівної довідки про підтвердження трудового стажу за №К-53 від 30.04.2004 року (а.с.16-19)

Відтак, враховуючи відомості трудової книжки та архівних довідок, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі, є достатні підстави для зарахування їй до пільгового трудового стажу періоди роботи з 14.08.1981 року до 01.07.1991 року з розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Крім цього, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1 409,60 грн. за подання адміністративного позову, однак така сума підлягала сплаті в розмірі 704,80 грн., та 2114,41 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду, однак така сума підлягала сплаті в розмірі 1 057,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду задоволено заявлені позовні вимоги, то таким чином, на користь ОСОБА_1 слід присудити 1 762 грн. (704,80 + 1 057,20) сплаченого судового збору.

Оцінюючи правомірність вимоги щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов»язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п»ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому обов»язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

На виконання вимог статті 134 КАС України апеляційному суду було надано договір про надання правової допомоги від 15 березня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2, акт наданих послуг від 20 березня 2018 року, квитанцію №0.0.992447427.1 до договору про надання правової допомоги від 20 березня 2018 року на суму 1 000 грн., які підтверджують те, що позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.

Виходячи із приписів частин 6 і 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності будь-яких застережень щодо розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу зі сторони відповідача суд апеляційної інстанції вважає, що такі належним чином підтверджені та підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську.

Однак судові витрати, понесені позивачем, на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді справи відшкодуванню не підлягають, оскільки понесення таких витрат не підтверджено належним чином.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №809/496/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з пільговим обчисленням стажу за період з 14.08.1981 року по 01.07.1991 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період роботи з 14.08.1991 року по 01.07.1991 року, з розрахунку за кожен рік - один рік і шість місяців, як трудовий стаж, набутий в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням пільгового обчислення стажу.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 762 (дві тисячі сімсот шістдесят дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ - 20550895).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин

Повний текст постанови складено 15.08.2018 року.