Постанова № 75871779, 14.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року справа №805/3650/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Ястребової Л.В., Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у справі № 805/3650/18-а (суддя Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, Пенсійний орган) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 13 квітня 2018 року про відмову позивачу у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов' язання Пенсійний орган перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. (а.с. 3-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 02 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (а.с. 65-67).

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема, абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та помилково враховано окремі висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 822/524/18. (а.с. 69-70).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року замінено первісного відповідача у справі - Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника - Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2.

06.04.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про перехід на пенсії за віком відповідно до ст.. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Рішенням від 13 квітня 2018 року пенсійним органом відмовлено позивачу у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки в періоди перебування позивача на посадах з 12.10.1992 по 24.03.1994 та з 01.02.1997 по 30.09.2013 їй були присвоєні спеціальні звання «Інспектора податкової служби ІІІ рангу» ; «Інспектор податкової служби ІІ рангу» та «Радника податкової служби ІІІ рангу», а відповідно до п. 17 ст. 3 Закону № 889-VIII, дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачене законом , право на пенсію за віком відповідно до ст.. 27 Закону України «Про державну службу» № 3723-ІІ відсутнє у зв'язку з відсутністю спец стажу для призначення пенсії.(а.с. 21-22).

Не погодившись із відмовою в переводі з одного виду пенсії на інший позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у позивач не має права на призначення пенсії відповідно до ст.. 37 Закону України «Про державну службу» нового Закону, оскільки на час звернення до відповідача з відповідною заявою не досягла шести десятирічного віку.

Суд апеляційної інстанції вважає, такий висновок суду помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

1 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 899-VIII), який на час виникнення спірних правовідносин діяв в редакції Закону України № 2249-VIII від 19.12.2017.

Згідно пункту 10 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону № 899-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ ) визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд першої інстанції, пославшись на ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначив, що вік визначений цією статтею становить шістдесят років, проте не врахував, що абзацом третім ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Матеріали справи свідчать, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 8), отже має право на пенсію за віком до досягнення шістдесятирічного віку.

Що стосується зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 цього Закону № 3723-ХІІ державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 року № 5083-VІ (далі Закон № 5083-VІ) .

За змістом ст. 342 п. 342.4 -342.6 Закону № 5083-VІ посадові особи органів державної податкової служби є державними службовцями.

Посадові особи органів державної податкової служби України, які вперше зараховуються на службу до податкових органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу відповідно до Закону України "Про державну службу".

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Статтею 343 цього Закону визначені спеціальні звання посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема, радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Як вбачається з трудової книжки позивача в періоди роботи в податкових інспекціях позивачу присвоєні спеціальні звання, а саме: з 01 листопада 1993 року - «інспектор податкової служби ІІІ рангу», 01 лютого 1997 року «інспектор податкової служби ІІ рангу», 01 квітня 2003 року «інспектор податкової служби І рангу», 02 листопада 2009 року «радник податкової служби ІІІ рангу».

Законом № 5083-VІ врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, а саме статтею 344 п. 344.1, відповідно до якої пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України "Про державну службу".

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, і періоди державної служби позивача в податкових органах у спеціальних званнях зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, вважає, що рішення Пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до вимог Закону України «Про державну службу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно тексту оскаржуваного рішення, відповідачем не розглядалося питання стосовно загального страхового стажу позивача та не приймалось відповідного рішення.

Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завданням правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо призначення пенсії.

Отже, колегія суддів вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо призначення пенсії та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області б/н від 13 квітня 2018 року про відмову в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2018 року про перехід на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу № 3723-ХІІ з зарахуванням до стажу державної служби періоди роботи 12.10.1992р. по 09.09.2013р.

Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення помилково застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до квітанції 0.0.1037327772.1, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 гривень за подання адміністративного позову (а.с. 28), а відповідно до квітанції 0.0.1091799403.1, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1056,75 гривень за подання апеляційної скарги (а.с. 68).

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, тому на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1761,55грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у справі № 805/3650/18-а - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13 квітня 2018 року про відмову в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1.

Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2018 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з зарахуванням до стажу державної служби періоди роботи 12.10.1992р. по 09.09.2013р.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПУО - 37544278, місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 1761,55 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) гривня 55 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко