Постанова № 75871765, 14.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року справа №805/4064/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді доповідача Ястребова Л. В.,

суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

секретар Терзі Д.А.

за участі представника відповідача Хлудєєвої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 805/4064/18-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання перевести на інший вид пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулась в інтересах ОСОБА_3 (надалі - позивач) до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №47 від 23.03.2018 про відмову у переході на інший вид пенсії та її нарахування, зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_3 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, передбачену ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року та нарахувати і виплачувати її в розмірі 60% від заробітної плати у сумі 8639,97 грн згідно довідки прокуратури Донецької області про фактичну заробітну плату від 31.07.2017 №18-57-629, а також виплатити різницю в пенсії з урахуванням фактично отриманої, починаючи з 14.03.2018 року (а.с. 4-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 48-49).

Вважаючи вищезазначене рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що її син, ОСОБА_3 отримує пенсію на випадок втрати годувальника, яка передбачена ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, а позивач, зверталась до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, а в подальшому до суду з позовом про перехід її сина на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, яка передбачена Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року. На переконання апелянта, пенсія на випадок втрати годувальника та пенсія у зв'язку із втратою годувальника є різними видами пенсій, які передбачені різними Законами. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 отримує пенсію на випадок втрати годувальника на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, але пенсія у зв'язку із втратою годувальника, передбачена Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року ОСОБА_3 не призначалась та не нараховувалась, у зв'язку із чим, апелянт вважає, що ОСОБА_3 має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Донецької області про фактичну заробітну плату, як це зазначено в ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 53-55).

Під час апеляційного розгляду представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала. Позивач до суду не прибула.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

З 30 вересня 2009 року ОСОБА_2 призначено пенсію по втраті годувальника на її сина - ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII у розмірі 60% від заробітку для обчислення пенсії, що не заперечується сторонами та не є спірним у справі.

Відповідно до довідки Прокуратури Донецької області № 18-57-629 від 31.07.2017 року, виданої на ім'я ОСОБА_4, який працював на посаді старшого прокурора прокуратури, заробітна плата з 01.12.2015 року на посаді, яку займав ОСОБА_4 складається з наступного: посадовий оклад - 1805,00 грн; доплата за класний чин - 125 грн; доплата за вислугу років (25%) - 482,50 грн; надбавка за особливо важливі завдання (70%) - 1688,75 грн; щомісячна премія (94%) - 3855,18 грн; матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) -341,77 грн; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб (1/12) - 341,77 грн. Фактично заробітна плата для нарахування пенсії за посадою старшого прокурора складає 8639,97 грн.

У довідці також зазначено, що остання видана до Управління Пенсійного фонду України (а.с. 10).

14 березня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника згідно ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року відповідно до довідки прокуратури Донецької області.

За результатами розгляду заяви позивача, 23 березня 2018 року відповідачем прийнято рішення № 17 про відмову в переводі та перерахунку пенсії.

На обґрунтування підстав відмови у переводі на пенсію у звязку із втратою годувальника згідно ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсійний орган зазначив, що оскільки позивачу з 30 вересня 2009 року призначено пенсію у звязку із втратою годувальника до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, тому, здійснити переведення на такий самий вид пенсії є неможливим. Відповідач також зазначив, що згідно п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМУ. На час звернення за перерахунком пенсії заявниці відповідний нормативно-правовий акт не прийнято (а.с. 11).

Позивач із таким рішенням відповідача не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що такий вид пенсії, як «пенсія на випадок втрати годувальника» та « пенсія у звязку із втратою годувальника» є тотожними поняттями, оскільки умови і порядок реалізації права на них не розмежуються чинним законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.10.2009 року, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4.

Його дружина, ОСОБА_2 звернулась до пенсійного фонду за призначенням пенсії по втраті годувальника на їх з померлим сина - ОСОБА_3.

Положення ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надають право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника незалежно від виду пенсії, який отримував померлий.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058 (в редакції від 25.06.2009 року), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років (п.2 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058).

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих визначалось ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

Частиною 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ передбачено, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (чинний на момент призначення пенсії позивачу) , членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року та визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури та членіd їх сімей станом на час звернення позивачки до пенсійного органу врегульовано ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Відповідно до вимог ч.19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За змістом цієї норми, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті якщо така пенсія непрацездатному члену померлого годувальника раніше не призначалась.

Як вже зазначалось вище, позивач вже зверталась до пенсійного фонду за призначенням пенсії по втраті годувальника на їх з померлим сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на підставі її особистої заяви було призначено пенсію по втраті годувальника на сина ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ.

Матеріали справи свідчать, що і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі позивач наголошує, що пенсія на випадок втрати годувальника та пенсія у зв'язку із втратою годувальника є різними видами пенсій та передбачені різними Законами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що такий вид пенсії, як «пенсія на випадок втрати годувальника» та «пенсія у зв'язку із втратою годувальника» є тотожними поняттями, під якими слід розуміти щомісячні виплати з фондів для непрацездатних, що призначається в розмірах, порівняних із заробітком померлого годувальника, непрацездатним членам сім'ї, які перебували на утриманні померлого.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 805/4064/18-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко