Постанова № 75871577, 14.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2018 р. Справа№ 910/8793/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання - Бовсунівської Л.О.

за участю представників

від позивача Уперенко А.О.

від відповідача Лець Ю.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 по справі №910/8793/18 (суддя Щербаков С.О.)

про забезпечення позову до подання позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

до Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про стягнення 5 636 172,43 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд до пред'явлення позову про стягнення безпідставно списаних грошових коштів у сумі 5636172,43 грн, вжити заходи щодо його забезпечення шляхом:

- накладення арешту в межах суми позову у розмірі 5636172,43 грн. на грошові кошти, що належать Акціонерному товариству "ВТБ Банк" та знаходяться на рахунках Акціонерного товариства "ВТБ Банк", які будуть виявлені державним або приватним виконавцем при виконанні ухвали у фінансових установах, в тому числі у Національному банку України.

Заява обґрунтована тим, що 31.05.2013 між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" укладено кредитний договір № 54 від 31.05.2013 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 186058842,44 грн. Як зазначає заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" виконало свої зобов'язання за кредитним договором достроково у повному обсязі, за весь період взаємовідносин із відповідачем за кредитним договором зайво сплачено Акціонерному товариству "ВТБ Банк" 35540416,84 грн. Так, 25.06.2018 позивачеві стало відомо, що банком 07.06.2018 списано з рахунку позивача 5636172, 43 грн. Проте, позивачем розпоряджень щодо списання та/або перерахування зазначеної суми банку не надавалось. Відтак, позивач вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать банку, виконання рішення у разі задоволення позову, буде неможливо, оскільки відповідач, в умовах застосування до нього обмежувальних заходів з боку держави, буде намагатися вивести грошові кошти, що належать позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні зазначеної скарги виходив з того, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 та задовольнити заяву про забезпечення позову до його подання.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не надано оцінки обставинам того, що відповідач згортає свою діяльність в Україні, про що свідчить закриття відділень та розрахунку з вкладниками. Крім того, зазначає що відповідач підпадає під санкції, які застосовані до нього відповідно до Указу Президента України №57/2018 від 06.03.2018 року «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.03.2018 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки оскаржувана ухвала є обґрунтованою та винесена з дотриманням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 14.08.2018.

В судове засідання 14.08.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, встановлених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно зі ст. 137 названого Кодексу позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначає заявник, відповідач згортає свою діяльність в Україні, на підтвердження чого, останнім надано роздруківки з інтернет-ресурсів в яких розміщена інформація про закриття відділень Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в Україні та виведення грошових коштів України.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем роздруківки з інтернет-ресурсів не є належними та допустимими, в розумінні вищезазначених статей, доказами вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

При цьому, припущення і посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання виконавчих дій/виконання судового рішення не є підставою для задоволення вказаної заяви.

Крім того, заявником не обґрунтовано, яким чином санкції, які застосовані до відповідача, відповідно до Указу Президента України №57/2018 від 06.03.2018, впливають на можливість виконання відповідачем рішення по даній справі, враховуючи, що діяльність відповідача щодо перерахування коштів та відчуження майна регулюється Національним банком України

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271 п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 по справі №910/8793/18 без змін.

2.Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 по справі №910/8793/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 14.08.2018.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко